Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №602/587/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/587/26

Провадження № 2/602/456/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"15" вересня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» або Товариство або позивач) через свого представника Колеснікову І.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 29.06.2025 Товариствота ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 29.06.2025-100001511 строком на 183 днів та додатковий договір до цього договору від 23.07.2025, на виконання умов яких позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 10000,00 грн та 1000,00 грн. Відповідно до умов кредитного договору відповідач мала повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом у встановленому розмірі, комісії, пов`язані з наданням кредиту, а у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити неустойку. В обґрунтування позовних вимог про стягнення неустойки позивач покликається на пункт 6 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вважає, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Зазначає про те, що відповідач свої зобов`язання задоговором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 38590,00 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 19890,00 грн, заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 2200,00 грн та неустойки в розмірі 5500,00 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача. Також разом із заборгованістю за договором позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, письмових заперечень проти позову до суду не подала.

Ухвалою суду від 11.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 14.07.2026 розгляд справи відкладено на 15 вересня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у судове засідання не прибув, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини свого неприбуття в судове засідання суд не повідомила.

Ураховуючи те, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явилася у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення договору та виникнення спірних правовідносин

29 червня 2025 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала: Паспорт споживчого кредиту, Пропозицію ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту) (далі у тексті – Пропозиція від 29.06.2025), Заявку кредитного договору № 29.06.2025-100001511 (кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 29.06.2025-100001511 (кредитної лінії), Графік платежів, Додаток до кредитного договору 29.06.2025-100001511 Інформаційне повідомлення позичальника, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів (а.с. 14-22).

Під час підписання вищезгаданих документів позичальник пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID НБУ, про що свідчить додана до позовної заяви інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача (а.с. 6).

Пунктами 2.1, 2.2 Пропозиції від 29.06.2025 передбачено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять його істотні умови: ця пропозиція, розмішена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з пунктом 3.1 Пропозиції від 29.06.2025 за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (-ії) (якщо комісія (-ії) встановлена (-і) договором).

Станом на 29.06.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) було включене до Державного реєстру фінансових установ та у нього була чинна ліцензія щодо надання коштів та банківських металів у кредит, що вбачається зі змісту інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 638, абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з першим реченням частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 3, 6, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином сторони у порядку, визначеному вищезгаданими нормами законодавства, уклали в письмовій формі у вигляді електронного документа кредитний договір № 29.06.2025-100001511 від 29.06.2025 (далі у тексті – Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших актів цивільного законодавства.

Щодо умов договору та їх виконання сторонами

Кредитним договором встановлені наступні умови: дата надання/видачі кредиту – 29.06.2025; сума кредиту - 10000,00 гривень; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами – 4149-50ХХ-ХХХХ-1747; строк, на який надається кредит – 183 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 28.12.2025; процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту – 20 % від суми кредиту та дорівнює 2000,00 грн, нараховується в день видачі кредиту; денна процентна ставка – 0,89%.

На виконання умов Кредитного договору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 гривень шляхом їх переказу через платіжний сервіс «іPay.ua» на платіжну картку, реквізити якої відповідають реквізитам електронного платіжного засобу, вказаного у Заявці Кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» № 1-3103 від 31.03.2026 (а.с. 26 зворот).

Надалі 23.07.2025 відповідач дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала додатковий договір до Кредитного договору, а саме: Паспорт споживчого кредиту, Примірну пропозиціюпро укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) – звернення позичальника (далі у тексті – Пропозиція від 23.07.2025), Примірну відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), Графік платежів, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів (а.с. 22 зворот-26).

Відповідно до Пропозиція від 23.07.2025 сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесли наступні зміни до Кредитного договору: сума кредиту з дати укладення даного Додаткового договору становить 11000,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у Договорі (1-й транш) та в укладених сторонами Додаткових договорах (чергові транші) (пункт 1.1); за даними Додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 1000,00 грн, дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) – 23.07.2025, спосіб надання коштів позичальнику – перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача: 4149-50ХХ-ХХХХ-1747 (пункт 1.2); позичальник відповідно до даного Додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу – 20% від суми 2-го траншу, що дорівнює 200,00 грн (пункт 1.3); сторони домовились внести зміни у Договір та з дати укладення даного Додаткового договору викласти норми, які встановлюють строк, на який надається кредит за Договором, та дату повернення (виплати) кредиту, в наступній редакції: «строк, на який надається кредит – 183 днів з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1-го траншу; дата повернення (виплати) кредиту – 28.12.2025» (пункт 1.6).

На підтвердження успішного переказу кредитних коштів 2-го траншу 23.07.2025 у сумі 1000,00 грн, на платіжну картку ОСОБА_1 , позивачем додано до позовної заяви квитанцію до платіжної інструкції №20292-1391-240953589 від 23.07.2025 (а.с. 27).

З огляду на зазначені вище докази, суд визнає встановленою ту обставину, що відповідач отримала кредитні кошти у вказаних вище сумах.

Щодо обґрунтованості розміру позовних вимог

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором про стан заборгованості за кредитним договором № 29.06.2025-100001511 від 29.06.2025, станом на 03.04.2026, у якому зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 складає: 11000,00 грн – основний борг; 19890,00,00 грн – залишок відсотків; 2200,00 грн – залишок комісій; 5500,00 грн – залишок штрафів, разом – 38590,00 грн. Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти по кредиту нараховані в період з 29.06.2025 по 28.12.2025 (а.с. 11-13).

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту, процентами і комісіями у доданій до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені арифметично правильно, відповідно до умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо сплати боргу позичальником, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача згідно з Кредитним договором за тілом кредиту, процентів і комісії у вищевказаному розмірі, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані також Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті – Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIIIзагальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIIIдо загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця – небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, зокрема, пов`язані з наданням кредиту та обслуговуванням кредитної заборгованості.

Уклавши з позивачем Кредитний договір та отримавши на його виконання кредитні кошти, відповідач всупереч приписам законодавства та умовам Кредитного договору кредит не повернула, нараховані проценти за користування кредитом та комісію не сплатила, чим порушила права позивача як кредитодавця.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом (11000,00 грн), нарахованих процентів за користування кредитом (19890,00,00 грн) та комісії (2200,00 грн), а всього у сумі 33090,00 грн – є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 5500,00 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Кредитному договорі та у Додатковому договорі до Кредитного договору сторони домовились, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка у розмірі 100,00 грн та 110,00 грн відповідно (п. 15 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору та п. 1.7 Примірної відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії)).

Відповідно до п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 №1734-VIII (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, далі у тексті – Закон №1734-VIII) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (також у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Кредитний договір був укладений 29.06.2025 на строк до 28.12.2025. Відповідно, за вказаний період часу позивачем нарахована неустойка за не виконання грошового зобов`язання відповідачем, тобто в період дії воєнного стану.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки, позивач покликається на рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020, у якому вказано на формули (принципи) подолання законодавчої колізії, а саме: „закон пізніший має перевагу над давнішим“ (lex posterior derogat priori) - „закон спеціальний має перевагу над загальним“ (lex specialis derogat generali) - „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим“ (lex posterior generalis non derogat priori speciali).

У зв`язку з цим позивач вважає, що у цій справі має застосовуватися норма п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII, яка є спеціальною та пізнішою в часі нормою по відношенню до п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Суд не може погодитися з такими доводами позивача з наступних міркувань.

Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, зміст якого наведений вище, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2020 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Цим же Законом було доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII пунктом 6-1 аналогічного змісту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII було виключено, а пункт 6 зазначеного розділу Закону №1734-VIII було викладено у редакції, наведеній вище.

При цьому, норма п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не зазнала змін.

Таким чином, як Цивільний кодекс України так і Закон №1734-VIII однаково регулювали цивільні відносини у період з 17.03.2022 до 24.12.2023, вказуючи на звільнення позичальника (споживача) від відповідальності у виді сплати, зокрема процентів річних за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором, у т.ч. за договором споживчого кредиту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, допоки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX ці відносини були врегульовані інакше.

Частиною другою статті 4 ЦК України закріплено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У своєму рішенні від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України прийняття спеціального закону має відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу (ЦК України), за яким, якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Кодексу.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.

Спираючись на вищезгадану позицію КСУ, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено такий правовий висновок: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З огляду на викладене вище, доводи позивача про те, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у випадку, коли таке прострочення тривало після 24.01.2024, однак у період дії в Україні воєнного стану, то застосовується норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в силу приписів якої позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця), в т.ч. процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5500,00 грн не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і у їх задоволенні слід відмовити.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00095387 від 10.04.2026 позивачем при поданні позову до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень (а.с. 33).

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 85,7% від заявленої суми (33090,00 грн х 100% / 38590,00 грн), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2281,68 грн (2662,40 грн х 85,7 %).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором 29.06.2025-100001511 від 29.06.2025 у сумі 33090,00 грн (тридцять три тисячі дев`яносто гривень).

3. У решті позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» сплачений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2281,68 грн (дві тисячі двісті вісімдесят одну гривню 68 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», вул. Саксаганського, буд. 133 А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК