Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №595/1197/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1197/26

Провадження № 3/595/255/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2026 року о 10:30 год. в м. Бучач, вул. Генерала Шухевича водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Ковалівський Б.В. подав до суду письмове заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 740496, згідно якого просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, так як викладеними у протоколі обставинами ОСОБА_1 не погоджується, оскільки у зазначений у протоколі час транспортним засобом він не керував та жодного руху автомобілем не здійснював. На момент появи працівників поліції автомобіль уже перебував у нерухомому стані та стояв на узбіччі. Працівники поліції не здійснювали зупинки автомобіля під час його руху та безпосередньо не спостерігали, щоб ОСОБА_1 керував ним чи здійснював будь-яке переміщення транспортного засобу. Після прибуття на місце працівники поліції почали стверджувати, що стороння особа нібито повідомляла їм про те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , проте такі твердження не підтверджені належними доказами. У протоколі серії ЕПР1 №740496 у графі щодо свідків та потерпілих прямо зазначено «не залучалися». Жодних письмових пояснень особи, яка безпосередньо бачила б момент руху автомобіля та могла підтвердити, що ним керував саме ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено. За наявними матеріалами безпосереднього та належного доказу того, що 08 серпня 2026 року близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 здійснював рух автомобілем Volkswagen Golf та виконував функції його водія, немає. Отже, не доведено основної обов`язкової ознаки правопорушення - факту керування транспортним засобом. З огляду на це матеріали справи не дають підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні захисник особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Ковалівський Б.В. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 124 КУпАП, не визнав з підстав, зазначених у письмовому запереченні.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_2 суду показав, що, не пригадуючи дати та часу, вій вийшов з аптеки та пішов на зупинку. Біля зупинки бачив автомобіль свого знайомого ОСОБА_1 , який нерухомо стояв. Орієнтовно через одну хвилину до автомобіля ОСОБА_1 під`їхали працівники поліції та зупинилися біля нього.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту інспектор відділення поліції № 2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Дохват Т.І. суду пояснив, що він працює інспектором відповідного відділення поліції. 08 серпня 2026 року, перебуваючи на патрулюванні, він разом із колегою сиділи у припаркованому біля магазину службовому автомобілі, коли під`їхав транспортний засіб марки «Volkswagen Golf» та здійснив раптове гальмування. Відтак, підійшовши до водія, працівники поліції запитали про причину такої раптової зупинки, на що той відповів, що спішить. Відеозапис із рухом автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції був відсутній, оскільки камера відеореєстратора службового автомобіля не була увімкненою по тій причині, що службовий автомобіль не здійснював рух. Інспектор ОСОБА_3 додатково зазначив, що раніше їм повідомляли люди про те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 їздить в темну пору доби з голосно увімкненою музикою. Стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Суд, ознайомившись із письмовим запереченням захисника, адвокатаКовалівського Б.В., заслухавши його пояснення в судовому засіданні, заслухавши покази свідка ОСОБА_2 , пояснення інспектора поліції Дохвата Т.І., дослідивши письмові докази, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Пунктом 2.1 (а) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена наступними матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 740496 від 08 серпня 2026 року, де ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, викладено суть правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис;

- рапортом старшого інспектора чергового ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Табачака В.І. від 08 серпня 2026 року;

- матеріалами відеофіксації, долучених до матеріалів справи, відповідно до яких зафіксовано факт розмови поліцейського з ОСОБА_1 , який знаходиться в автомобілі на сидінні водія. Працівник поліції запитує водія, чи відомо йому про причину зупинки та повідомляє про таку: підозра у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія, оскільки є повідомлення про таке. На пропозицію надати посвідчення водія ОСОБА_1 повідомляє, що такого не має. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 визнав, пояснюючи, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія. Працівником поліції роз`яснено водієві його права, передбачені ст. 268 КупАП, а також зміст ст. 63 Конституції України, з`ясовано чи немає у нього клопотань. При цьому ОСОБА_1 пояснює працівнику поліції, що у нього немає можливості щоб його хтось возив, бо далеко добиратися на роботу, після чого поліцейський роз`яснює водієві ризики даного правопорушення, на що ОСОБА_1 відповідає, що все йому зрозуміло. Також під час спілкування водій визнає, що часто їздить автомобілем, не маючи прав на керування таким. Стосовно ОСОБА_1 поліцейським складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, з яким останнього ознайомлено. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 , відсторонено;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6662885 від 13 лютого 2026 року за порушення ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 126 КУпАП, з якої вбачається, що 13 лютого 2026 року о 22 год. 59 хв. в с. Білобожниця по вул. Лесі Українки, 34 водій здійснював рух на транспортному засобі, при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

При цьому, аналізуючи покази допитаного у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідка ОСОБА_2 , суд звертає увагу, що при допиті свідок не міг пояснити коли саме (число, місяць, рік) відбулися події, про які він повідомив, зокрема про перебування ОСОБА_1 у автомобілі, який не здійснював рух. Відтак, суд не приймає покази вказаного свідка до уваги, оскільки з них неможливо встановити, що вони стосуються саме події, яка мала місце 08 серпня 2026 року за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 740496 від 08 серпня 2026 року.

Водночас, присутній у судовому засіданні інспектор поліції ОСОБА_3 підтвердив обставини, викладені у протоколі, зокрема пояснив, що08 серпня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», не маючи при цьому посвідчення водія відповідної категорії.

Заперечення захисника стосовно того, що ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час транспортним засобом не керував та жодного руху автомобілем не здійснював спростовуються відеозаписом, на якому ОСОБА_1 жодних заперечень з приводу керування транспортним засобом не висловлював, зокрема під час спілкування із працівником поліції підтвердив керування автомобілем без посвідчення водія.

Також судом не встановлено будь-яких обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, письмові заперечення захисника суд розцінює як такі, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення його підзахисного від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Обираючи адміністративне стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують адміністративну відповідальність, а тому доходить до переконання, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з довідки № 113047-2026 від 19 серпня 2026 року, виданої відділенням поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , згідно інформаційно-аналітичної системи ІТС ІПНП, посвідчення водія не отримував.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Санкцією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Слід зазначити, що стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ст. 126 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Аналізуючи досліджені під час розгляду справи докази вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, - повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Окрім того, суд не застосовує оплатне вилучення транспортного засобу, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 .

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, тому, у відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 40-1, 126, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л. І. Созанська