Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №587/927/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/927/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді – Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання – Чайки Т.В., представника позивача Кірілової Ю.В., представника відповідача Демчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кірілова Ю.В. звернувлая до суду з позовними вимогами до ТОВ «Райз Північ» в якому просила визнати відсутнім у ТОВ «Райз Північ» інше речове право (право оренди), номер запису про інше речове право: 26065622 від 05.05.2018, починаючи з 05.05.2025, щодо оренди земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на земельну ділянку кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, площею 2,0000 га.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 5 травня 2018 року між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, площею 2,0000 га строком на 7 років. Згідно п. 21 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на підставі акту приймання-передачі. Дія договору припинилася 5 травня 2025 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Жодних повідомлень від ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» позивач не отримував. З 24 лютого 2022 року позивач проходить військову службу. З 3 листопада 2024 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 в Донецькій області, по приїзду в м. Суми 15 листопада 2025 року він направив лист-повідомлення про припинення договору оренду землі кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, в якому відмовився від продовження договору оренди та просив підписати акт-приймання передачі земельної ділянки. На разі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про зареєстроване право оренди земельної ділянки 5924755800:06:001:0458 за ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» строком до 31.12.2032 року. Підставою внесення запису вказано договір оренди землі від 11.12.2024 року. Однак, жодних договорів/угод про продовження дії договору оренди спірної ділянки чи нових договорів оренди з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» ОСОБА_1 в 2024 році не підписував. Більше того в грудні 2024 року він знаходився в Донецькій області. У зв`язку з цим, 19 лютого 2026 року на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» направлено адвокатський запит №19/02-АЗ з вимогою повідомити про результати розгляду листа-повідомлення ОСОБА_1 від 15.11.2025 року та забезпечити підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки 5924755800:06:001:0458, у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі; надати інформацію з відповідними підтверджуючими документами, на підставі чого за ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» зареєстроване право оренди земельної ділянки 5924755800:06:001:0458 строком до 31.12.2032 року, якщо дія договору про оренду землі, укладеного між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 закінчилася 5 травня 2025 року. Станом на 11 березня 2026 року відповідь на запит не надана, жодних документів, в тому числі нових чи додаткових угод відповідачем не надано.

Згідно відзиву представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування посилається на те, що між позивачем та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» дійсно наявні правовідносини у сфері оренди землі на підставі догвору оренди землі, в який в подальшому вносились зміни. Земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», яке в свою чергу як орендар сплачує обумовлену договором оренду плату. Сторона позивача стверджує, що не підписувала додаткової угоди до договору оренди землі з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» в 2024 році, тобто що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, а отже правочин є таким, що не вчинений (неукладений), права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Покликаючись на норми законодавства, представник відповідача у відзиві вказав, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір найму (оренди) землі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Вказує, що суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Вважає, що поведінка позивача, який передав земельну ділянку в оренду, а тепер заперечує право відповідача на користування такою ділянкою, не є добросовісною. Узагальнюючи все наведене, договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем є укладеним, дійсним та чинним, а також таким, що виконується сторонами, а отже не можу бути визнаним судом недійсним (неукладеним).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просили їх задоволити, посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві, зазначала, що спірна земельна ділянка на даний час не перебуває у користувані відповідачаТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», позивач у цьому році засіяв її та ним було зібрано урожай.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянкаплощею 2,0000 га, кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.20)

Відповідно до договору оренди землі від 05.05.2018 року, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, строк дії договору 7 років. Перебіг строку починається з наступного дня після державної реєстрації права оренди земельної ділянки( а.с.11-12) Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дата реєстрації договору 05.05.2018, номер запису про інше речове право 26065622 від 05.05.2018 (а.с. 20)

Як вбачається з повідомлення, надісланого ОСОБА_1 на адресу керівника ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» від 15 листопада 2025 року, він, будучи орендодавцем, повідомив орендаря про те, що після закінчення дії діючого Договору оренди землі від 05 травня 2018 року, а саме після 31 грудня 2025 року, не має наміру і не буде продовжувати (заключати) Договір оренди земельної ділянки з підприємством ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», оскільки має намір самостійно обробляти землю (а.с. 14).

Крім того адвокатом Кіріловою Ю.В. 19 лютого 2026 року на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» направлено адвокатський запит №19/02-АЗ з вимогою повідомити про результати розгляду листа-повідомлення ОСОБА_1 від 15.11.2025 року та забезпечити підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки 5924755800:06:001:0458, у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі; надати інформацію з відповідними підтверджуючими документами, на підставі чого за ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» зареєстроване право оренди земельної ділянки 5924755800:06:001:0458 строком до 31.12.2032 року, якщо дія договору про оренду землі, укладеного між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 закінчилася 5 травня 2025 року. ( а.с.17, 18,19) Відповідь на запит не була надана, жодних документів, в тому числі нових чи додаткових угод відповідачем не надано.

Відповідно до даних, які містяться в державному реєстрі на нерухоме майно наявна інформація про зареєстроване право оренди земельної ділянки 5924755800:06:001:0458 за ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» строком до 31.12.2032 року. Підставою внесення запису вказано договір оренди землі від 11.12.2024 року.

Сторона позивача стверджує, що ОСОБА_1 не підписував жодного договору/договорів про продовження дії договору оренди від 11.12.2024 з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» і не мав наміру цього робити.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2024 №220 ОСОБА_1 проходить військову службу у даній військовій частиніта відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2026 №615 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у вказаній військовій частині( а.с.10)

Представником позивача було заявлено клопотання, яке задоволено судом, про витребування оригіналу Договору оренди укладеного 11.12.2024 року.

Проте, сторона відповідача не надала суду оригіналу Договору оренди укладеного 11.12.2024, посилаючись на те, що 02.09.2025 був укладений Договір про надання послуг зберігання №141-П між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ПрАТ «Компанія «РАЙЗ». За вказаним договором на зберігання було передано оригінали реєстраційних справ (договорів оренди землі із фізичними особами (орендодавцями)), в тому числі і витребувані судом. Представник відповідача звернувся до ПрАТ «РАЙЗ» із запитом про надання оригіналу документу. Однак ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» отримало відповідь про те, що внаслідок аварії водопроводу в приміщенні де зберігалися документи за адресою: АДРЕСА_1 , частина документів була підтоплена, пошкоджена та не підлягає ідентифікації. (а.с. 66-69).

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

За правилами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громади і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу вимог ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 cт. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. ст. 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що Договору оренди укладеного 11.12.2024 не підписував та не мав наміру продовжувати договір оренди, про що повідомив орендаря в листопаді 2025 року.

Також в судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутній примірник (оригінал) договору оренди від 11.12. 2024.

Оскільки позивач стверджує про неукладення спірного Договору оренди землі та про відсутність у нього примірника такої угоди, то суд вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок надати докази на підтвердження укладення договору оренди землі від 11.12.2024.

При цьому суд враховує, що стороною позивача вчинено всі можливі процесуальні дії щодо отримання оригіналу зазначеного договору оренди землі, у межах даної справи заявлено клопотання про його витребування з метою подальшого проведення судової почеркознавчої експертизи для встановлення факту підроблення підпису, однак відповідачем вказаний оригінал договору не надано.

Разом з тим, судом було встановлено, що у відповідача відсутній оригінал (примірник) договору оренди землі від 11.12.2024.

В силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, судом встановлено, що оригінал договору оренди землі від 11.12.2024 відсутній як у позивача, так і у відповідача.

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах є висновок почеркознавчої експертизи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22, від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22.

Відповідно до пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

У цьому аспекті суд враховує судову практику Верховного Суду пов`язану із застосуванням положень частини десятої статті 84 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18, від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20) та зауважує, що ненадання оригіналу оспорюваного правочину унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання позивачем договору оренди землі від 11.12.2024 щодо спірної земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 справа № 558/140/22, провадження № 61-7608св23.

За таких обставин, суд визнає, що договір оренди землі від 11.12.2024 не підписувся позивачем.

При цьому, суд виходить також з того, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Будь-яких доказів, що спростовували б доводи позивача, відповідачем до суду надано не було.

Отже, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що договір оренди від 11.12.2024 не було укладено, як і не доведено обставин його укладення.

За таких обставин, суд, встановивши, що ОСОБА_1 не виявляв свою волю до вчинення правочину (зокрема, направляла ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" лист про те, що не бажає продовжувати з ним договірні відносини), а відповідач не вчинив усіх необхідних дій, на підставі яких було б можливо встановити, що волевиявлення позивача на укладення договору оренди було вільним (не надав оригінал вказаного договору), суд дійшов висновку про невчинення правочину, а відтак і про відсутність прав та обов`язків за таким правочином.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що належним способом захисту права позивача в даній справи за існуючих фактичних обставин є вимога про визнання відсутнім права оренди, а не заявлення негаторного позову з вимогою повернути земельну ділянку власнику.

Диспозитивність - це один із базових принципів судочинства, керуючись яким позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача, який вважає, що саме у такий спосіб буде захищено його порушене право.

Заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна дійсно не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47).

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем також заявлено вимоги про скасування державної реєстрації права оренди Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (кадастровий номер земельної ділянки 5924755800:06:001:0458), внесену на підставі договору оренди від 11.12.2024.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до cт. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 року в справі № 922/3130/19.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 13 травня 2026 року / справа № 456/252/22/ щодо захисту прав власника землі у разі незаконної реєстрації оренди наголосила на пріоритеті негаторного позову та зазначила, що невідповідність позовних вимог формальним назвам не є підставою для відмови, якщо прагнення позивача зрозуміле / суд може скасувати реєстрацію права, визнати право оренди відсутнім, тощо/.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 , як власника, у зв`язку із наявністю договору оренди землі від 11.12.2024, предметом якого є належна йому земельна ділянка, без його згоди, позбавляє можливості позивача вільно розпоряджатися та користуватися його земельною ділянкою, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано детальний опис наданих послуг виконаних адвокатом, договір №19/02 про надання правничої(правової) допомоги, ордер, виписку поро оплату послуг, в якому зазначена сума послуг у розмірі 10000,00 грн ( а.с.21, 22, 23, 24)

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивачем були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду витрати в сумі 10 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При цьому суд враховує і співвідношення розміру судових витрат до ціни позову.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Суд вважає, що цей розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. 90, 93, 124 ЗК України, ст. 6,11, 627 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 315-319 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (ЄДРПОУ 34264631) інше речове право (право оренди), номер запису про інше речове право: 26065622 від 05.05.2018, починаючи з 05.05.2025, щодо оренди земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» (ЄДРПОУ 34264631) на земельну ділянку кадастровий номер 5924755800:06:001:0458, яка розташована на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, площею 2,0000 га, внесену на підставі договору оренди від 11.12.2024.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (ЄДРПОУ 34264631) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати в розмірі 1331, 20 грн. - судового збору та 5000 грн. - витрати на правову допомогу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 15.09.2026.

Суддя Л.М.Гончаренко