Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №510/1546/26 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/2240/26

Справа № 510/1546/26

14 вересня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 листопада 2017 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований у Київському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2815.

Спільне життя позивача з відповідачем не склалося, внаслідок взаємних непорозумінь родина розпалась, шлюб існує тільки формально, кожен живе окремим життям, своїми інтересами, сумісного господарства не ведуть, сумісних дітей не мають.

Оскільки між подружжям втратились почуття любові і пошани, взаємодопомоги та підтримки, позивач звернувся із позовом до суду.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, від його представника – адвоката Куцигіна І.В. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явилась, також направила до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволено з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено судом, 15 листопада 2017 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований у Київському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2815, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

За час проживання однією сім`єю, спільне життя у сторін не склалось, внаслідок взаємних непорозумінь родина розпалась, шлюб існує тільки формально, кожен живе окремим життям, своїми інтересами, сумісного господарства не ведуть, сумісних дітей не мають.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що сім`я між сторонами розпалася остаточно, поновити сімейні відносини між ними неможливо, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На момент розірвання шлюбу сторони майнового спору не мають.

Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із ст. 51 СК України, дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. За ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

У пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».

Таким чином, суд приходить до висновку, що сім`я сторін розпалась остаточно, примирення неможливе, шлюб існує суто формально і підлягає розірванню, а також враховує фактичні обставини справи і інтереси кожного з подружжя, між якими втратилися почуття любові і пошани, взаємодопомоги і підтримки, тобто морально – правові підстави шлюбу, обставини викладені у позовній заяві знайшли своє належне підтвердження, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому у суду є всі підстави для ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір у належному розмірі 1 064 грн. 96 коп.

Таким чином 50 відсотків судового збору, які складають 532 грн. 48 коп., підлягають поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Крім того, оскільки позовні вимоги задоволено, стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом, що складає 532 грн. 48 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 листопада 2017 року у Київському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 2815 – розірвати.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) п`ятдесят відсотків судового збору сплачені за квитанцією № 1.750268329.1 від 10 липня 2026 року, що складає 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду, що складає 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова