Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №522/16555/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16555/26

1-кп/522/3150/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості від 21.08.2026 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002810 від 12.08.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді стрільця взводу оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого 21 червня 2024 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено, від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 334

від 30.11.2025 лейтенанта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвано на військову службу за мобілізацією, зараховано до списків особового складу та призначено на посаду водія 2 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано таким, що 30.11.2025 справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого триває по теперішній час. У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Під час проходження військової служби військовослужбовці

ОСОБА_5 , Особа - 1, Особа - 2 та Особа - 3, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Конституції України та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до статті 3 вищевказаної Конвенції, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Також, згідно із статтею 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Законом України від Указом Президії ВР № 3484-11 від 26.01.1988 - термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Також, згідно ст. 2 зазначеної Конвенції - кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань. Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань.

Статтею 68 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

№ 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, правовий режим якого неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

У зв`язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.

Відповідно до вказаного Указу Президента України, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 154 від 23.02.2022, (далі – Положення), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до п. 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань окрім іншого: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; виконують інші функції відповідно до законодавства.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники). Під час перевірки військово-облікового документа уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_5 здійснював мобілізаційні заходи у складі групи оповіщення уточнення військово-облікових даних осіб призивного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_4 , без участі працівників Національної поліції України, які відповідно до вимог чинного законодавства уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб до ТЦК та СП, усвідомлюючи відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу та фактичне позбавлення потерпілого свободи пересування, не будучи наділеним повноваженнями щодо адміністративного затримання та примусового доставлення осіб, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи та оцінюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, самовільно застосував до потерпілого фізичний примус вчинивши катування за наступних обставин.

ОСОБА_5 у невстановлений час та дату, але не пізніше 10.04.2026 був включений до складу груп оповіщення та уточнення військово-облікових даних осіб призивного віку у міста Одеси вказаного РТЦК та СП з метою безумовного виконання планів мобілізаційних заходів незаконними методами.

Так, ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 , який входив до складу групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входили цивільні Особа – 4 та Особа – 5 року народження (задіяні до групи оповіщення), а також військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа - 1, та Особа – 2, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності у складі групи працівника Національної поліції України, 10.04.2026 приблизно о 22:25, перебуваючи на вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце не встановлено), помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не встановивши особу ОСОБА_6 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_5 , Особа - 1, Особа - 2,

Особа – 4, Особа - 5 та, рухаючись службовим автомобілем марки «Renault Master», зупинилися поруч із потерпілим, вибігли із службового автомобіля, почали переслідувати потерпілого та наздогнали його.

Після цього Особа - 4, з метою припинення втечі потерпілого та унеможливлення подальшого опору незаконному захопленню, маючи на меті силоміць затягнути ОСОБА_6 в салон автомобіля, застосував спеціальний засіб сльозоточивої дії, розпиливши його вміст в обличчя ОСОБА_6 , унаслідок чого останній почав сильно задихатися, не міг повноцінно дихати та опинився у безпорадному стані. Скориставшись цим, ОСОБА_5 спільно із Особа - 2, Особа - 1, Особа - 4 та Особа – 5 та насильно помістили ОСОБА_6 до салону автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , чим протиправно захопили його, позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

Під час подальшого незаконного переміщення потерпілий ОСОБА_6 протягом тривалого часу, внаслідок дії сльозогінного газу, сильно задихався, відчував інтенсивний фізичний біль та страждання, після чого, перебуваючи у салоні зазначеного автомобіля, втратив свідомість.

При цьому ОСОБА_5 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

У подальшому, у період з 22:31 до 22:33 цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_6 , який після застосування сльозогінного газу продовжував сильно задихатися, не міг повноцінно дихати, перебував у безпорадному стані та був позбавлений можливості вільно залишити транспортний засіб, Особа - 4, усвідомлюючи фізичний стан потерпілого та бажаючи примусити його до дій всупереч його волі, а саме повідомити свої анкетні дані, надати доступ до мобільного застосунку «Дія», для подальшого проходження потерпілим військово-лікарської комісії, здійснював на потерпілого психологічний тиск, висловлював вимоги повідомити прізвище, ім`я та по батькові, відкрити мобільний застосунок «Дія», а також, незважаючи на те, що потерпілий задихався внаслідок застосування сльозогінного газу, наніс йому декілька ударів (поштовхів) обома руками в ділянку грудної клітки, супроводжуючи свої дії висловом: «Все, угомонись», проводячи в цей час без законних підстав та проти його волі особистий обшук потерпілого.

Після цього, о 22:42, Особа - 2, діючи спільно із Особа - 4, Особа - 1, Особа – 5 та ОСОБА_5 , всупереч волі ОСОБА_6 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 , який входив до складу групи оповіщення осіб призовного віку у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої також входили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа - 1, Особа – 2 та Особа – 3, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності на місці працівника Національної поліції України, 13.04.2026 приблизно о 06 год. 42 хв., перебуваючи на території міста Одеси, поряд із Київським ринком, розташованим за адресою: м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, буд. 14 (більш точне місце не встановлено), помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_7 , не встановивши особу ОСОБА_7 , не з`ясувавши його анкетних даних, не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи всупереч вимогам ст.ст. 3, 28, 29 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення ОСОБА_7 з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_5 , Особа - 1., Особа - 2, та Особа - 3, перебуваючи у складі зазначеної групи та рухаючись на службовому автомобілі марки «Renault Master», зупинилися поруч із ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_5 , Особа – 1 та Особа – 2 вийшли із салону автомобіля та почали вимагали пред`явити документи.

Після цього, всупереч волі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Особа – 1 та Особа – 2 здійснили його незаконне захоплення та помістили до салону зазначеного службового автомобіля марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .

У подальшому, у період з 06 год. 42 хв. до 07 год. 33 хв. цього ж дня, ОСОБА_5 , Особа - 1, Особа - 2 та Особа - 3, всупереч волі ОСОБА_7 , утримували його у салоні зазначеного службового автомобіля та здійснювали його незаконне переміщення територією міста Одеси до ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавивши потерпілого можливості самостійно залишити транспортний засіб та вільно визначати своє місцезнаходження.

При цьому ОСОБА_5 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

Під час зазначеного незаконного утримання та переміщення

ОСОБА_7 , Особа – 1 та Особа – 2 застосовували до нього фізичне насильство, зокрема ОСОБА_8 неодноразово наносив потерпілому удари руками та палицею в область голови, обличчя, тулуба та інших частин тіла, а також висловлював погрози подальшого застосування фізичного та сексуального насильства, а Особа – 2 наносив ОСОБА_7 удари в область голови, обличчя та тулуба.

Крім того, Особа – 1 та Особа – 2 вимагали від ОСОБА_7 повідомити його персональні дані, передати мобільний телефон та надати відомості про інших осіб призовного віку, супроводжуючи свої вимоги образами, погрозами та приниженням людської гідності потерпілого, продовжуючи утримувати потерпілого у салоні автомобіля всупереч його волі.

При цьому Особа - 3, усвідомлюючи незаконність позбавлення волі ОСОБА_7 , перебуваючи разом із ним у салоні службового автомобіля, після початку застосування до потерпілого фізичного насильства здійснював відеозапис подій на мобільний телефон, фіксуючи незаконне утримання ОСОБА_7 та застосування щодо нього насильства. Під час подальшого незаконного переміщення Особа - 3 висловлював на адресу потерпілого погрозу прострелити йому ногу у разі непокори, чим здійснював психологічний вплив на потерпілого та сприяв продовженню його незаконного утримання і переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протягом зазначеного періоду ОСОБА_7 перебував під фактичним контролем ОСОБА_5 , Особа - 3, Особа – 1 та Особа - 2, які всупереч волі незаконно утримували його у салоні службового автомобіля та переміщували до

ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після цього, о 07 год. 33 хв., ОСОБА_5 , Особа - 1, Особа - 2 та Особа - 3, всупереч волі ОСОБА_7 , доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 , який входив до складу групи оповіщення осіб призовного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу якої входили цивільні Особа – 4 та Особа – 5 (задіяні до групи оповіщення), а також військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 та Особа - 2, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб без попередньої змови, за відсутності у складі групи працівника Національної поліції України, 15.04.2026 близько 19:38 годин, рухаючись по вулиці Генуезькій у місті Одесі (більш точне місце не встановлено) на службовому автомобілі марки «Renault Master», 2015 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , помітили невстановленого на той момент чоловіка, яким у подальшому виявився громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який прямував по вулиці Генуезькій у місті Одесі, та вирішили примусово помістити його до салону службового автомобіля. Під`їхавши на службовому автомобілі марки «Renault Master» та зупинившись поруч із потерпілим ОСОБА_9 , приблизно о 19 год. 39 хв.,

не встановивши особу ОСОБА_9 , не з`ясувавши його анкетних даних,

не перевіривши та не встановивши наявності передбачених законом підстав для його затримання, примусового доставлення чи будь-якого іншого обмеження свободи пересування, діючи в порушення вимог статей 3, 28, 29 Конституції України, а також вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого з метою його примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, ОСОБА_5 разом із цивільним Особа – 5 та військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 Особа - 2, за вказівкою Особа - 4, вибігли зі службового автомобіля та почали переслідувати ОСОБА_9 ..

Після цього, наздогнавши потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_5 спільно із Особа - 4, Особа - 5 та Особа – 2 силоміць підвели потерпілого до службового автомобіля «Renault Master» та помістили його до салону транспортного засобу всупереч своїй волі, чим протиправно захопили ОСОБА_9 , позбавили можливості вільно визначати своє місцезнаходження, незаконно позбавили волі та перемістили всупереч його волі.

У подальшому, у період з 19:39 до 20:10 годин цього ж дня, перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault Master», під час незаконного переміщення ОСОБА_9 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Особа – 2 та Особа - 4, без законних підстав та проти волі потерпілого, проводили його особистий обшук, вимагали повідомити анкетні дані, дату народження, місце знаходження документів та пароль доступу до мобільного телефону. При цьому Особа – 4 діючи у присутності та за підтримки інших учасників групи, з метою подолання опору, покарання потерпілого за невиконання його вимог та примушення до дій, що суперечать його волі, двічі застосував щодо ОСОБА_9 спеціальний засіб сльозоточивої дії, завдав йому ударів у ділянку голови та застосував фізичне насильство, хапав руками за шию і притискав потерпілого до підлоги салону автомобіля, тоді як

Особа – 2 продовжував висувати потерпілому вимоги щодо повідомлення його анкетних даних, дати народження та місця знаходження документів. Унаслідок зазначених спільних дій потерпілий зазнав сильного фізичного болю та моральних страждань, тривалий час задихався, не міг повноцінно дихати та перебував у безпорадному стані.

Під час подальшого незаконного переміщення потерпілий ОСОБА_9 протягом тривалого часу, внаслідок дії сльозогінного газу, сильно задихався, відчував інтенсивний фізичний біль та страждання.

При цьому ОСОБА_5 , діючи узгоджено з іншими учасниками групи, забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, контролював обстановку під час вчинення злочину, унеможливлював втручання сторонніх осіб, перебував у салоні службового автомобіля під час незаконного переміщення потерпілого та своєю присутністю і спільними діями забезпечував безперешкодне вчинення викрадення.

Після цього, о 20:10, ОСОБА_5 , діючи спільно із Особа - 4, Особа – 2 та Особа - 5, всупереч волі ОСОБА_9 доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано :

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України - як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, вчинене групою осіб, без попередньої змови між собою.

ІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

21 серпня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002810 від 12.08.2026 в порядку статей 468, 469 та 472 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості та зазначені її сторони.

Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України, зазначено беззастережне визнання обвинуваченого своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, за наявності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпеки, сторони узгодили можливість призначити ОСОБА_5 покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 26.06.2024, яким ОСОБА_5 засуджено до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, частково приєднати 3 роки і 1 місяць позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_5 за сукупністю вироків покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Обвинуваченим висловлена згода на призначення зазначеного покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначена дата її складання та вона скріплена підписами сторін.

Потерпілими ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , надано згоду на укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним і прокурором.

ІІІ. Мотивами, з яких Суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується

Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких бере участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що він цілком розуміє:

1. що він має право на судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь;

2. наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;

3. характер обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України;

4. крім того зазначив, що він погоджується з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник висловив позицію про необхідність затвердження угоди.

Суд в порядку статті 474 КПК шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК, вислухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та захисника, Суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 21.08.2026 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002810 від 12.08.2026 року між прокурором та обвинуваченим.

Суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КК – є рецидив злочинів.

На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, Суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період часу з 26.05.2026 по 26.08.2026 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ІV. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту до 26.10.2026 обраний ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2026, залишити обвинуваченому ОСОБА_5 без змін до набрання вироком законної сили.

Рішення про речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 468-470, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1.Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 21.08.2026 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020002810 від 12.08.2026 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.

2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК Українита призначити такі покарання:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

3. На підставі статей 71, ч. 3 ст. 78 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 26.06.2024 та визначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

4. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з дня його затримання, у порядку приведення вироку до виконання.

5. На підставі частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України, Суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період часу з 26.05.2026 по 26.08.2026 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

6. Запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту зі строком до 26.10.2026 обраний ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2026 - залишити обвинуваченому ОСОБА_5 без змін до набрання вироком законної сили.

7. Із набранням вироком законної сили з метою його виконання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - затримати та взяти під варту.

8. Накладений арешт ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04.06.2026 року у справі № 523/10761/26, провадження № 1-кс/523/5025/26 на вилучено майно в ході проведення обшуку 26.05.2026, за місцем мешкання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 : мобільний телефон марки «Xiaomi 12 lite», з IMEI – НОМЕР_4 , який належний ОСОБА_5 , та упаковано до сейф-пакету S 001005- скасувати.

9. Мобільний телефон марки «Xiaomi 12 lite», з IMEI – НОМЕР_4 , який належний ОСОБА_5 , та упаковано до сейф-пакету S 001005 - повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченого та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суддя ОСОБА_1