Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №509/4270/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

14 вересня 2026 року Єдиний унікальний № 509/4270/25 Провадження № 2/501/812/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

в складі: головуючого Тордія Е.Н. секретаря судового засідання Дунаєвої Т.В.

номер справи № 501/4270/25 провадження № 2-о/501/812/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою

позивача: ОСОБА_1

до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

підстава та предмет позову про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення

участь у справі приймали : відповідачі ОСОБА_2 ВКЗ

ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад обставин правовідносин. Позиція позивача та відповідачів

06 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступне.25 серпня 2017 року, в нічний час доби, близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_2 , діючи за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_3 , з метою заподіяння журналісту ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності направилися на вулицю Добровольського в смт Овідіополь, де за допомогою раніше підготовлених для вчинення злочину дерев`яних дощечок з цвяхами, вирішили таким чином зупинити автомобіль марки «Mazda 626», р/н НОМЕР_1 , на якому рухався журналіст ОСОБА_1 . Під час зупинки вказаного автомобіля за допомогою металевого предмету, зовні схожого на фрагмент металевої труби, нанесли декілька ударів в область голови та тулубу ОСОБА_1 , через що останній отримав тілесні ушкодження, різної тяжкості .

За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160380001804 від 25 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 листопада 2022 року кримінальне провадження закрито на підставі п.3. ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України.

Позивач зазначає ,що він як журналіст , виконує професійні обов`язки у межах наданих законом, дії відповідачів були спрямовані на припинення його законної діяльності ,що порушило професійну безпеку, спричинило тілесні ушкодження та розлад здоров`я , а також негативні морально психологічні наслідки: тривогу ,страх, приниження , відчуття небезпеки, що обмежувало подальшу діяльність журналіста у межах реалізації його права.

Нанесенні йому тілесні ушкодження відбулись в нічний час доби із використанням підготовлених ,з метою перешкодити професійній журналістській діяльності та злякати потерпілого, тобто мало місце цілеспрямована фізична розправа, що супроводжувалась жорстоким насильством, при цьому нападники усвідомлювали вчинене та завдали шкоди здоров`ю позивача.

Вважає , що розмір моральної шкоди завданої позивачу в 100000.00 грн. з урахуванням викладених обставин є справедливим та правомірний. Враховуючи, наявність психологічного травмуючого фактору, спричиненого неправомірними діями відповідачів вважає що солідарне стягнення по 500 000.00 грн. с кожного відповідача буде відповідати засадам розумності справедливості та добросовісності.

Такий розмір моральної шкоди обґрунтований характером тривалістю моральних страждань ,змушеними змінами у звичайному способі житті, порушеннями у позивача його

душевної рівноваги, а також з урахуванням обставин встановлених кримінальним провадженням.

Окрім того ,просить стягнути витрати на праву допомогу згідно договором з адвокатом Адвокатського об`єднання «Центр юридичної допомоги «ПРАВОВИЙ ЕЛЕМЕНТ», в особі керуючого партнера Смирнова А.І. гонорару адвоката за представництво в суді першої інстанції та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, у розмірі 70 000,00 грн. та судові витрати по`вязані з розглядом прави покласти на відповідачів.

ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі ,посилаючись на наданні суду докази. В подальшому в судові засідання не заявлявся, про слухання справи повідомлявся належним чином.

ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначив, що дійсно було порушено відносно нього та ОСОБА_3 кримінальне провадження , проте вироком суду не доведені факти зазначені в обвинувальному акту. Він взагалі не знав, що ОСОБА_1 є журналістом , останній першім на нього накинувся, він захищався, ОСОБА_3 їх рознімав. Окрім того, вважає що позивачем пропущений строк звернення до суду та в задоволенні позовних вимог прохав відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував пояснив, що його провина у скоєнні злочину, передбаченого ст. 345-2 Кримінального кодексу України не доведена , він взагалі тільки рознімав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки останній напав на ОСОБА_2 ніяких ушкоджень не наносив, пояснив ,що ОСОБА_1 після події на наступний день викладав в інтернет відео, що свідчить про тяжкість нанесених ушкоджень. Також зазначив що він на 2017 рік не мав статусу журналіста, також просив застосувати строки позовної давності та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Процесуальні дії

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

06 серпня 2025 року позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області . 25 серпня 2025 року, позовна заява надіслана до Чорноморського міського суду Одеської області через неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями Овідіопольського районного суду Одеської області ( а.с.19-47).

11 вересня 2025 року протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями позовна заява передана в провадження судді Смирнова В.В.

Ухвалою від 18 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

22 грудня 2025 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про застосування строку позовної давності та надіслав відзив на позовну заяву( а.с.69-70,87).

02 лютого 2026 року ОСОБА_3 , надіслав відзив на позовну заяву та заяву в якій прохав застосувати строки позовної давності( а.с.73-74,77-78).

Суддю Чорноморського міського суду Одеської області ОСОБА_5 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 115/0/15-26 від 27 січня 2026 року.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Чорноморського міського суду Одеської області від 09 лютого 2026 року № 179 вище вказану цивільну справу призначено до повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2026 року цивільна справа передана в провадження судді Тордія Е.Н.

Матеріали справи передані в провадження судді Тордія Е.Н. 09 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в загальному проваджені .

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року задоволено клопотання відповідачів щодо витребування доказів записів судового засідання у кримінальному провадженні за їх звинуваченням яке перебувало на розгляду Овідіопольського районного суду Одеської області та закриття підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року підготовче засідання закрито ,справу призначено до судового розгляду.

За положеннями ст.ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Рішенням № 1433 від 16 листопада 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -підприємець ,суб`єктом у сфері онлайн - медіа ( а.с.7)

З обвинувального акту у кримінальному провадженні № 1207160380001808 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 серпня 2017 року вбачається ,що 25 серпня 2017 року, в нічний час доби, близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_2 , діючи за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_3 , з метою заподіяння журналісту ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, направилися на вулицю Добровольського в смт Овідіополь, де за допомогою раніше підготовлених для вчинення злочину дерев`яних дощечок з цвяхами, вирішили таким чином зупинити автомобіль марки «Mazda 626», р/н НОМЕР_1 , на якому рухався журналіст ОСОБА_1 , під час зупинки вказаного автомобіля за допомогою металевого предмету, зовні схожого на фрагмент металево труби, нанесли декілька ударів в область голови та тулубу ОСОБА_1 , через що останній отримав тілесні ушкодження, різної тяжкості .

За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160380001804 від 25 серпня 2017 року за ч. 2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України. ( а.с.10-15).

З висновку експерта № 318 від 04 вересня 2017 року вбачається , дослідна частина … зі слів обстежуваного «…25 серпня 2017 року , біля 22:00 години в АДРЕСА_1 на проїжджій частині був побитий двома невідомими , які били металевим предметом по голові і спині, після падіння продовжували бити цим же предметом по ногам. Свідомість не втрачав. Була нудота і блювота. По медичну допомогу звернувся в Овідіопольську ЦРЛ. У анамнезі- травм не було.

06 вересня 2017 року експерту надана копію довідки № 60 від 25 серпня 2017 року Овідіопольської ЦЛР з якої відомо, що «… ОСОБА_1 мовою оригіналу обращался в приемное отделение ОЦРЛ ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21:45 часов.Диагноз: ушиб голови.Множество рубленних ран голови затылочной области. Множественные ссадины грудной клетки. Гематома ниже угла лопатки справа.»

06 вересня 2017 року експерту надано витяг з медичного картки стаціонарного хворого № 5167 Овідіопольської ЦРЛ у якому вказується відомо « .. ОСОБА_1 ,1971 року народження ,знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 26 серпня 2017 року по 01 вересня 2017 року з діагнозом : тупа травма грудної клітки та живота. Перелом ХІ ребра справа. Множинні забійні рани голови. Забій голови. Множинні забій за садна голови, тулубу кінцівок.

З підсумку вбачається ,що у ОСОБА_1 , 45 років є наступні тілесні ушкодження: синець правої щічної області; дві забійні рани лівої тім`яної області, що загоїлись з формуванням рубців; садно проекції лівої лопатки; садно задньої поверхні грудної клітки зліва, в проекції ІХ-Х го ребер по лопатковій лінії; п`ять саден проекції правої лопатки; садно задньої поверхні грудної клітки справа в проекції VI-XII ребер , закритий перелом ХІ правого ребра; три садно задньої поверхні проекції правого колінного суглобу по попередній поверхні; синець лівого стегна, нижньої третини по внутрішній поверхні; садно лівої гомілки , верхньої третини по попередній поверхні. Ці тілесні ушкодження утворились дів дії тупого ( тупих) предмета( тів), групові та індивідуальні особливості якого ( яких) ,в ушкодженнях не відобразилися.

Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень під час первинного огляду синці- синюшно -червоного кольору з нечіткими межами; садна- з підсохлою, бурувата – червоною спадаючою поверхне, вони були заподіяні близько 12 годин до первинного обстеження тобто можуть відноситися до подій 25 серпня 2017 року близько 22:00.

Закритий перелом ХІ правого ребра не був небезпечним для життя і призвів до тривалого розладу здоров`я понад 21 день за цим критерієм, згідно п.2.2.2 «Правил судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ( 1995) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дві забійні рани лівої тім`яної області і голови спричинили за собою розлад здоров`я терміном понад 6 днів, але не більше 21 дня ( трьох тижнів),за цим критерієм, згідно п.2.3.3. «Правил судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ( 1995) відносяться до легких ушкоджень середньої тяжкості.

Садна та синці не були небезпечними для життя , мають незначні скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів , і за критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ( 1995) відносяться до легких ушкоджень середньої тяжкості( а.с.16-17).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 листопада 2022 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань

№ 12017160380001804 від 25 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України, закрито на підставі п.3. ч.1 ст.49 Кримінального кодексу України ( а.с.18).

Мотивувальна частина та засновані Судом правові норми.

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство відповідно до положень ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Кожна особа згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедент ній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь – який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про відшкодування завданої моральної шкоди ,внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Доказами згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша третя статті 89 ЦПК України).

Крім того, за загальним правилом, закріпленим в ч.6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положення ч. 1-3 ст. 49 Кримінального кодексу України , якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискреціє.

Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 Кримінального кодексу України.

Передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

За змістом ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 листопада 2022 року заяви про закриття кримінального провадження були подані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та підтримано в судовому засіданні. При цьому ухвала не містить визнання обвинуваченими своєї провини , однак клопотання про закриття провадження за ст. 49 Кримінального кодексу України вони підтримали та прохали задовольнити.

Останнім було роз`яснено , як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності також те, що закриття провадження за строками не означає їх виправдання, тобто, що ця підстава не є реабілітуючою. Ухвала суду набула законної сили 23 листопадам 2022 року.

Позивач вказує на те ,що йому як журналісту відповідачами з приводу його діяльності були нанесені тілесні ушкодження ,проте доказів такого поведінки відповідачі суду не надав.

Однак, надані матеріали справи містить висновок судової експертизи , який визначає ,що 28 серпня 2017 року біля 22:00 години в селищі Овідіополь Варшанідзе Р.А. , отримав тілесні ушкодження та їх нанесення не виключає участь відповідачів по справі.

В судовому засіданні відповідачі також не заперечували що саме 28 серпня 2017 року біля 22:00 години в селищі Овідіополь між ним та ОСОБА_1 відбулась бійка.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті обставини кримінальних правопорушень мали місце 28 серпня 2017 року , тому на момент розгляду місцевим судом клопотання сторони захисту про застосування положень ст. 49 Кримінального кодексу України до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , передбачені законом строки давності притягнення останніх до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України ,сплинули.

Водночас суд відповідно до ст. 372 Кримінального процесуального кодексу України зазначив в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального

правопорушення, яке інкримінувались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення осіб від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення.

У результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України за ініціативою та згодою осіб, які притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно.

У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння ( Постанова 18 лютого 2025 року у справа № 712/8174/23 провадження № 51- 2807 км 24 Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду).

Відповідно до ч.7 ст.128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

За загальним правилом, яке встановлено у ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п.п. 86, 88 Постанови ВП ВС від 15 грудня 2020 року, справа № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позивачем визначений розмір моральної шкоди 100000.00 грн. який він просить стягнути з відповідачів по 500000.00 грн. з кожного.

Суд погоджується з доводами позивач, що діями відповідачів йому були завдані тілесні ушкодження , які зафіксовані у довідках Овідіопольської ЦРЛ , висновку експерта № 418 від 04 вересня 2017 року.

Також Суд зауважує що закриття кримінального провадження відбулось за не реабілітуючи обставинами ,з якими відповідачі погодились та дали згоду на їх застосування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, Суд враховує характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих обставинах.

При цьому Суд керується засадами розумності, пропорційності та справедливості.

Суд вважає за необхідне зауважити, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілим.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняні до іншого майнового еквіваленту.

Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

У кожній справі суд керується конкретними обставинами справи та наданими сторонами доказами, оцінюючи їх у сукупності, урахувавши фактичні обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача.

У даному випадку позивач , визначаючи розмір моральної шкоди , врахував свій статус журналіста, а напад на нього відповідачів як навмисний , з метою приниження медіа відомової особи. Разом з тим , матеріалами справи не доведено твердження позивача , що відповідачі будь яким чином були обізнані про його статус журналісту.

Суд приходить до висновку ,що мав місце конфлікт між фізичними особами , які раніше не були знайомі.

Так, з урахуванням наведених , обставини справи, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000.00 грн. по 50000.00 гривень, з кожного відповідача, відповідно.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають як такі, що не є обґрунтованими.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

При цьому, вказаний розмір відшкодування моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілого, не призводить до його безпідставного збагачення, та у жодному разі не є покаранням винних осіб.

Протилежного суду не надано , в судовому засіданні не встановлено.

Щодо заяви відповідачів про застосування строків позовної давності.

Згідно ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої серед іншого, ушкодженням здоров`я.

Таким чином заяви відповідачів про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Висновок суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку Суд дійшов висновку про те, що позовна заява за наявної аргументації та доведеності підлягає частковому задоволенню у спосіб, визначений позивачем.

Судові витрати.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, часткове задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору у сумі 33328.00 грн. підлягають стягненню з відповідачів , в рівних частках.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000.00 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані такі документи: договір про надання правничої допомоги від 30 липня 2025 року (а.с. 65-66), акт приймання передачі наданих послуг від 18 вересня 2025 року ( а.с.67), копії ордера та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Смирнова А.І.(а.с. 68 ).

Проте, наданий позивачем акт приймання передачі наданих послуг не містить переліку таких послуг, інших належних доказів понесених витрат , тощо позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.8 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

На даний час підстав для розподілу витрат, понесених стороною позивача, судом не встановлено, тому такі вимоги Суд залишає без розгляду проте роз`яснює, позивачу положення ч.1 ст. 246 Цивільного процесуального кодексу України яка встановлює , що суд може ухвалити додаткове рішення про вирішення питання про розподіл судових витрат у тому випадку, якщо докази понесення витрат не були надані до суду із поважних причин.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 240, 247, 258-259, 263-266, 272-273 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 23 Цивільного кодексу України, ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України ,Суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого : АДРЕСА_2 , місце роботи не працює на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНКОПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 50000.00 грн. моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНКОПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 50000.00 грн. моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу- залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , не працює судовий збір у розмірі 1664.00 грн. в рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , місце роботи 1664.00 грн в рахунок держави.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНКОПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 .

Головуючий