Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №499/1151/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1151/26

Провадження № 3/499/390/26

П О С Т А Н О В А

про закриття провадження по справі

14 вересня 2026 року селище Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Іванівського районного суду Одеської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №711068 від 05.07.2026 року).

Зі змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 05.07.2026 року о 02:20:00 в с. Знам`янка Березівського району Одеської області по вул. Генерала Плієва 34, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mitsubishi д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння), за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 був присутнім разом зі своїм представником ОСОБА_2 , який є його близьким родичем, а саме дідом, та який повідомив, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства по слуху (глухонімим), може частково розуміти звернену просту мову по губам особи з якою спілкується, а також мовою жестів. Також ОСОБА_2 повідомив суд, що він може бути перекладачем онука, так як з дитинства спілкується з ним жестовою мовою. По обставинам справи, користуючись допомогою представника, ОСОБА_1 повідомив суд, що його вночі дійсно зупинили працівники поліції, ставили йому незрозумілі для нього запитання, він намагався пояснити, що є глухонімим. Поліцейські запросили його в патрульну машину, потім дали підписати якісь документи, зміст та значення яких він не розумів, пояснення він не писав, а свій підпис поставив в документах.

На запитання головуючого, ОСОБА_1 , через свого представника, повідомив суд, що після підпису документів, його відразу відпустили, він сів за кермо та поїхав додому. Від керування його не відсторонювали, керування авто іншим особам не передавалось, авто не вилучалося. Про те, що на нього склали адміністративний матеріал за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння він дізнався лише в суді.

Заслухавши пояснення особи щодо якої розглядається адміністративний матеріал, надані через його представника, дослідивши письмові матеріали, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є особою з порушенням слуху і мови, є інвалідом 3 групи з дитинства по слуху, безтерміново, що зазначено в наданій довідці до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №743107.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення (ст. 274 КУпАП).

Статтею 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що жестова мова як мова осіб з вадами слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, серед іншого, забезпечують можливість комунікації осіб з інвалідністю з вадами слуху в органах, установах та закладах соціального захисту населення, правоохоронних органах, органах пожежної безпеки, аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров`я, навчальних закладах тощо; сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 має вади здоров`я по слуху (інвалід з дитинства), працівник поліції, який складав матеріали у справі про адміністративне правопорушення, зобов`язаний був залучити перекладача, або особу, яка володіє технікою жестової мови, для спілкування з особами з вадами слуху (тобто має відповідні компетентності).

Судом досліджено відеозаписи, здійснені працівниками поліції, які міститься на компакт-дисках «СD-R», з яких вбачається, що ОСОБА_1 жестами намагався повідомити працівників поліції, що він є глухонімим, не чує і не може розмовляти, спілкується мовою жестів. При цьому працівники поліції намагалися спілкуватися з останнім за допомогою друкованого тексту на телефоні, разом з тим не зрозуміло який чином ОСОБА_1 надавав їм свої пояснення, що долучені до матеріалів справи, оскільки він говорити не має змоги, також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 ставив свої підписи на наданих йому поліцейським документах, не ознайомившись з їх змістом. Тобто, вказаний відеозапис підтверджує надані ОСОБА_1 , через свого представника пояснення, у судовому засіданні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції).

Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19.02.2009 року).

Інформація про звинувачення має надаватися особі мовою, яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується, і не розуміє її документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений, мовою зрозумілою обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68).

Суд зазначає, що для наявності ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП внаслідок невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, уповноважена особа органу поліції перш ніж скласти протокол повинна особисто встановити та переконатись в наявності ознак алкогольного сп`яніння, особисто роз`яснити особі його процесуальні права та обов`язки, порядок та умови проходження медичного огляду і наслідки щодо відмови від нього.

Лише в такий процесуальний спосіб може бути встановлено факт умисної відмови водія на законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або в медичній установі.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних щодо вжиття уповноваженою на складення протоколу особою заходів із залучення до участі у справі перекладача жестової мови (сурдоперекладача) з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 передбачених ст.268 КУпАП прав, зокрема, прав давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою і взагалі: бути почутим та зрозуміти суть вимог, які йому були пред`явлені особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Намагання працівників поліції проінформувати ОСОБА_1 шляхом написання тексту у телефоні (планшеті), щодо порушеного стосовно нього адміністративного провадження не компенсує повноцінного надання сурдоперекладача, оскільки лише останній здатний забезпечити комунікативну функцію.

У розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 Кодексу та не може бути перекладено на суд.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Спираючись на положення ч. 1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", необхідно виходити з того що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим, безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювань правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Суд не може припускати, що певну обставину доведено. Факт або стався, або його не було. Якщо у суду залишаються сумніви, слід застосовувати правила про розподіл тягаря доведення. Якщо особа, на яку покладено тягар, належним чином його не виконала, факт вважається таким, що не доведений.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про не доведення перед судом, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає обов`язковому закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги через Іванівський районний суд Одеської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ