Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №642/725/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 642/725/26

провадження № 22-ц/818/4291/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Савенка М.Є.,

сторони справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року ухвалене у складі судді Ольховського Є.Б.,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 рокуу розмірі 46 523.83 грн, 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим що 4.11.2018 року між АТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № № 2021255640 CARD щодо кредитування та 04.11.2018 року відповідачу надані кредитні кошти в сумі 25000 грн. 15.03.2024 р. згідно умов Договору факторингу №15/03/24, АТ «ОТП-Банк» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 46 523.83 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 25 000,00 грн, заборгованості за відсотками 21 523,83 грн.

Заочним рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що надані позивачем докази не підтверджують факт укладення кредитного договору № 2021255640 CARD від 04.11.2018, факт видачі кредитних коштів у сумі 25 000 грн та перевірити розрахунок заборгованості, що наведений у позові, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 04.11.2018 між АТ«ОТП БАНК та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2021255640, відповідно до умов якого відповідач одночасно отримав два види кредиту, а саме: споживчий кредит на придбання товару у розмірі 5 642,51 грн зі строком повернення до 04.09.2019, з яких 300,00 грн було спрямовано на оплату додаткових послуг Банку («СМС + Довідка»), а 349,51 грн - на оплату послуг страхування від нещасного випадку в «АРСЕНАЛ ЛАЙФ», у зв`язку з чим фактична сума кредитних коштів, наданих на придбання товару, становила 4 993,00 грн, а також відновлювану кредитну лінію з установленим кредитним лімітом у розмірі 1 500,00 грн із можливістю його збільшення відповідно до умов договору строком на 36 місяців із правом пролонгації, що свідчить про укладення між сторонами змішаного договору, підтвердженого, зокрема, паспортом споживчого кредиту, при цьому вказаний договір був власноручно підписаний відповідачем.

Відповідно до умов Кредитного договору, зокрема п. 2.1, яким визначено порядок обслуговування відновлюваної кредитної лінії та нарахування процентів на підставі Тарифів Банку й Інформаційного листка, позичальнику було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку № НОМЕР_1 типу INSTANT CARD; при цьому відповідач отримав Правила користування платіжною карткою та діючі тарифи АТ «ОТП БАНК», з якими був належним чином ознайомлений і погодився, що підтверджується його власноручним підписом, а факт отримання зазначеної платіжної картки додатково підтверджується особистим підписом позичальника у відповідній розписці, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з наданими позивачем до суду розрахунком заборгованості за договором № 2021255640_CARD від 04.11.2018 та випискою з рахунка приватного клієнта № 2021255640_CARD за період з 04.11.2018 по 15.03.2024 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював оплату товарів і послуг, знімав готівкові кошти та періодично вносив платежі на погашення заборгованості, тобто ОСОБА_1 виконував умови укладеного кредитного договору.

Апелянт наголосив, що відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами. Він не зверталась до банку щодо розірвання договору, а навпаки погодився та прийняв умови Угоди, Правил Кредитування, Правил користування кредитною карткою та Тарифів Банку. Скаржник також зауважив, що Виписка по картковому рахунку, що є первинним обліковим документом, підтверджує факт користування ОСОБА_1 кредитними картками, а також факт використання кредитних коштів за встановленим кредитним лімітом. Розмір нарахування відсотків, було погоджено сторонами при підписанні договору та зазначено в самому договорі. На протязі користування кредитними коштами зазначені умови не змінювались, а відтак продовження відповідачем користування картковим рахунком підтверджує його згоду на нарахування відсотків зазначених у розрахунку заборгованості.

Таким чином, позивач вважає, що розрахунок заборгованості за договором № 2021255640_CARD від 04.11.2018 та виписка з рахунка приватного клієнта № 2021255640_CARD за період з 04.11.2018 по 15.03.2024 відповідають вимогам до первинних документів, а відтак є належними та допустимими доказами у справі щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 46 523,83 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 25 000,00 грн; заборгованість за відсотками – 21 523,83 грн, яка виникла як на підставі п. 1 Кредитного договору, яким передбачено видачу кредитних коштів на придбання товару, так і на підставі п. 2 Кредитного договору, яким передбачено надання позичальнику кредитної лінії.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 04.11.2018 між АТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021255640 CARD згідно з яким відповідачу ОСОБА_1 надано кредит на придбання товару та послуг у продавця, загальний розмір якого складає 5642,51 грн

Дата остаточного повернення кредиту 04.09.2019 року. Строк на який надається кредит визначено графіком платежів. Річна база нарахування процентів, зокрема для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 % річних.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання Товару.

Відповідно до п. 2 Кредитного договору, попередньо ознайомившись із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайиі АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, ОСОБА_1 висловив бажання оформити картковий рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

04.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ОТП Банк» із заявою про відкриття карткового рахунку, підписавши заяву анкету-заяву про надання кредиту.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, клієнт отримав тип картки MC GOLD. Валюта рахунку - гривня, номер карткового рахунку – НОМЕР_2 .

Також пунктом 2.1. Кредитного договору, визначено умови обслуговування кредитної лінії (надалі - Кредит/Кредитна лінія). За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору (надалі - Інформаційний листок). На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить: 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Заява-Анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою (надалі - Правила), Інформаційного листка. Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»).

У матеріалах справи також наявний паспорт споживчого кредиту, що містить підпис відповідача про його ознайомлення з умовами кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Паспортом споживчого кредиту встановлено 0,01 % (річних) - процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів, 5% (в місяць) - процентна ставка, що діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатися від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє. Діє тільки для операцій, здійснених у торгівельній мережі та мережі Інтернет. Сума за кредитом на придбання товару – 5642,51 грн, строк кредиту – 10 місяців, кредитна лінія надається у розмірі 1500,00 грн строком до 36 місяців з можливістю пролонгації.

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2021255640 від 04.11.2018 року, Графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальною вартістю кредиту в розмірі 5642,51 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи товарного чеку №000200007411103 від 04.11.2018 року, виданим ТОВ «Дієса» вбачається що покупцем було придбано LED тел-р KIVI 32HB50GU-852872400 у кількості 1 шт, та ТВ «Мінімум» у кількості 1 шт. Загальна сума 5498,00 грн з ПДВ.

Крім того, матеріали справи містять Специфікацію до кредитного договору, яка підтверджує передачу покупцеві товару та супутніх послуг. Вартість 5498,00 грн. Сума належна до перерахування – 4993,00 грн. Сума початкового внеску 505,00 грн.

Згідно з наданими АТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості станом на 15.03.2024 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 46523,83 грн.

Крім того, до позовної заяви було додано виписку з особового рахунку відповідача за період з 04.11.2018 року по 15.03.2024 року зі змісту якого вбачається що відповідач отримав кредитні кошти, активно ними користувався та здійснював часткове погашення заборгованості.

15.03.2024 між АТ «Отп Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу №15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року.

Відповідно до акту-приймання передачі реєстру боржників по договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 року вбачається що клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників №1.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 року вбачається АТ «Отп Банк» відступило ТОВ «ДІджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 до боржника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить – 46523,83 грн, яка складається з тіла кредиту – 25000,00 грн та відсотків – 21523,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №1 та №2 від 15.03.2024 року ТОВ «Діджи ФІнанс» сплатило АТ «Отп Банк» грошові кошти в загальному розмірі 7 739 745,59 грн. Призначення платежу - Оплата згідно Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.24 реєстр боржників №1 без ПДВ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП Банк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що надані позивачем докази не дають можливості підтвердити факт укладення кредитного договору № 2021255640 CARD від 04.11.2018, факт видачі кредитних коштів у сумі 25 000 грн, перевірити розрахунок заборгованості.

Між тим, з таким висновком суду погодитися неможливо з огляд на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається зі змісту договору, а саме згідно з п. 2.1 договору за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття Банком позитивного рішення щодо надання Держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standard, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки.

Також пунктом 2.1. Кредитного договору, визначено умови обслуговування кредитної лінії (надалі - Кредит/Кредитна лінія). За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору (надалі - Інформаційний листок). На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить: 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Заява-Анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою (надалі - Правила), Інформаційного листка. Тарифами Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку (у розділі «Дебетні та кредитні картки»).

Паспортом споживчого кредиту встановлено 0,01 % (річних) - процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів, 5% (в місяць) - процентна ставка, що діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатися від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє. Діє тільки для операцій, здійснених у торгівельній мережі та мережі Інтернет. Сума за кредитом на придбання товару – 5642,51 грн, строк кредиту – 10 місяців, кредитна лінія надається у розмірі 1500,00 грн строком до 36 місяців з можливістю пролонгації.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зі змісту наданих позивачем виписок вбачається що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та активно ними користування здійснюючи витрати за картковим рахунком та частково погашав кредитну заборгованість. Проте зі змісту наданої виписки за картковим рахунком вбачається що заборгованість відповідача за кредитною лінією становить -22570,61 грн, замість зазначених позивачем в якості тіла кредиту 25000,00 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним позивачем розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту саме у розмірі 22570,61 грн.

Водночас, оскарживши рішення районного суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у сумі 21523,83 грн станом на 15.03.2024 при цьому, розрахунок заборгованості за відсотками позивачем здійснено після закінчення строку дії кредитного договору. Крім того, у наданому позивачем розрахунку не зазначено за якою процентною ставкою було нараховано заборгованість.

Так відповідно до п.1.1. дата остаточного повернення кредиту 04.09.2019 року. Строк на який надається кредит визначено графіком платежів. Річна база нарахування процентів, зокрема для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році.

Проте умовами кредитного договору не передбачено строку дії кредитного ліміту або строку дії карткового рахунку який було відкрито відповідачу на умовах визначених розділом 2 кредитного договору.

Вказані умови зазначені у паспорті споживчого кредиту, зокрема 0,01 % (річних) - процентна ставка, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів, 5% (в місяць) - процентна ставка, що діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатися від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє. Діє тільки для операцій, здійснених у торгівельній мережі та мережі Інтернет. Сума за кредитом на придбання товару – 5642,51 грн, строк кредиту – 10 місяців, кредитна лінія надається у розмірі 1500,00 грн строком до 36 місяців з можливістю пролонгації.

Колегія судів зазначає що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Проте згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.

З наданих позивачем виписок за картковим рахунком відповідача вбачається що ОСОБА_1 активно користувався наданим банком кредитним лімітом, здійснював покупки та платежі, саме у період з 04.11.2018 року по 28.04.2022 року.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Апеляційний суд зазначає що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже – і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного суду України від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22).

Враховуючи викладене колегія суддів, вважає що оскільки позивач не довів погодження сторонами строку кредитування, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення договірних процентів за весь заявлений період. Проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, а не платою за сам факт існування непогашеної заборгованості. Водночас із наданої банком виписки вбачається, що відповідач фактично користувався кредитними коштами лише у період з 04.11.2018 року по 28.04.2022 року тоді як після цього будь-які видаткові операції за рахунок кредитного ліміту відсутні, а заборгованість збільшувалася виключно внаслідок нарахування банком процентів. За таких обставин проценти можуть бути стягнуті лише за період фактичного користування кредитними коштами, підтверджений належними доказами, тоді як їх нарахування за наступний період є безпідставним, оскільки не ґрунтується на погодженому сторонами строку кредитування.

Так відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається що у вказаний період з 04.11.2018 року по 28.04.2022 року первісним кредитором було нараховано проценти за користування кредитними коштами в загальному розмірі 7357,45 грн.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів вважає що встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем в рамках укладеного договору № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року було отримано кредитні кошти якими він користувався, а також встановлено невиконання відповідачем умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 29928,06 грн яка складається з тіла кредиту 22570,61 грн та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 7357,45 грн, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», а відтак позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог на вищезазначене уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту видачі кредитних коштів відповідачу та наявності у останнього заборгованості.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року в сумі 29928,06 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2662,40 грн та апеляційної скарги 3993,60 грн, а всього 6656,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (64,32%) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 4281,13 грн.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7 000,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатом Білецьким Б.М. укладено Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025. Загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8. даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного Договору.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., адвокат надав ТОВ «Діджи Фінанс» правничу (правову) допомогу на загальну вартістю 7 000,00 грн.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги задоволено частково, колегія судді приходить висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь Тов «Діджи Фінанс» 3000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.

Заочне рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 рокув загальному розмірі 29928 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 4281 (чотири тисячі двісті вісімдесят одну) гривню 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

М.Є. Савенко