Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №953/9933/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 953/9933/25

провадження № 22-ц/818/4248/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії: Маміної О.В., Гєрцик Р.В.

учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Харківводоконал»

відповідачі ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2025 року у складі судді Демченко С.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року КП «Харківводоканал» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачки на користь КП «Харківводоканал» заборгованість у сумі 22 263 грн 93 коп., з яких: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2005 по 31.07.2025 в розмірі 11 026 грн 49 коп., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2004 по 31.07.2025 в розмірі 8 076 грн 10 коп., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 1 439 грн 51 коп., заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 884 грн 01 коп., заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 837 грн 82 коп., судові витрати просив покласти на відповідачку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплата за які здійснюється за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . У порушення обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідачка належним чином не виконувала зобов`язань з оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 22 263 грн 93 коп. Станом на день подання позовної заяви відповідачка не здійснила жодних заходів для повного погашення заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2025 року позов КП «Харківводоканал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення, централізованого водопостачання, абонентське обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення у розмірі 18 876 грн 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у розмірі 2053 грн 95 коп. та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 50 гривень.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, проте вони підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що копію ухвали суду про відкриття провадження від 24.08.2025 відповідач отримала лише 08.10.2025, однак копію позовної заяви та доданих до неї документів не отримувала, у зв`язку з чим була позбавлена можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Відповідачка зверталась до суду з заявами від 05.11.2025, 10.12.2025 про видачу їй копій позовної зави та додатків до неї, проте, відповіді не отримала. У зв`язку з постійними ворожими обстрілами міста, тривалими аварійними та плановими відключеннями електроенергії, а також станом здоров`я та наявністю хронічних вікових захворювань, ОСОБА_1 лише 18.03.2026 року мала можливість звернутися до суду для ознайомлення з матеріалами справи, під час якого вперше ознайомилася з позовною заявою та доданими до неї документами. Фактично відповідач була усунена від розгляду справи. Оскільки КП «Харківводоканал» реорганізується шляхом приєднання до КП «ХТМ», тому у позивача відсутні повноваження для подачі позову до суду. Судом не було досліджено питання, щодо правомочностей заміни представника позивача на ОСОБА_2 . Крім того, відповідачем не було отримано претензію №28 з пропозицією погасити борг. Зазначає, що типовий договір на надання позивачем послуг не передбачає плати за користування за обслуговування внутрішньобудинкових систем. В будинку не проводився ремонт, внутрішньобудинкові системи є вкрай зношеними та не замінювалися, тому судом зроблений помилковий висновок про надання позивачем вказаних послуг Розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні облікові документи. Позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін на 20 жовтня 2025 року. Відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву (а.с. 10).

20 жовтня 2025 року судовий розгляд відкладений на 18 листопада 2025 року у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання. Судова повістка про виклик суду на 18.11.2025 була відправлена на зареєстровану адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (а.с.16,18).

05 листопада 2025 року до канцелярії суду відповідачка ОСОБА_1 особисто подала заяву, в якій просила застосувати строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення. Зазначила, що засобом поштового зв`язку вона отримала лише копію ухвали суду про відкриття провадження від 24 вересня 2025 року, та що до теперішнього часу вона не отримала копії позовної заяви з додатками, просила надіслати їй додатки до позовної заяви (а.с. 29-30).

Судове засідання, призначене на 18 листопада 2025 року, було відкладено на 11 грудня 2025 року, позивачці на вказану нею у заяві адресу: АДРЕСА_1 , було повторно направлено копію позовної заяви з додатками, з урахуванням того, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та копія позовної заяви з додатками була направлена позивачем відповідно до положень ЦПК України 19 вересня 2025 року згідно з долученою до позову квитанцією (а.с. 31,33).

10 грудня 2025 року до канцелярії суду відповідачка ОСОБА_1 особисто подала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позов подано до суду особою, яка не має звертатися до суду з вказаною позовною заявою, оскільки КП «Харківводоканал» з 03 липня 2025 року перебуває в стані припинення. Просила повторно надіслати їй копію позовної заяви з додатками (а.с. 24-26).

Судове засідання, призначене на 11 грудня 2025 року було відкладено на 29 грудня 2025 року, позивачці на вказану нею у заяві адресу: АДРЕСА_1 , було втретє направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 52,54).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася (а.с. 56).

Порядок складання та вручення судових викликів та повідомлень унормовано положеннями глави 7 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3, 5-7 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 99-1, п. 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року N 270 рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Суд встановив, що провадження у даній справі відкрито за зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 на підставі отриманої судом інформації з Реєстру територіальної громади м. Харкова, що відповідає положенням ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження, а після цього копія позовної заяви з додатками та судові повістки надсилались судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, однак судова кореспонденція повернулась на адресу суду не врученою з причини - «адресат відсутній за вказаною адресою», що у розумінні положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки та є належним повідомленням про учасника справи про дату, час і місце судового розгляду.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачка 05 листопада 2025 року та 10 грудня 2025 року особисто подавала до канцелярії суду заяви, в яких зазначила місцем свого мешкання адресу – АДРЕСА_1 , яка є місцем її реєстрації, відповідно до отриманих судом відомостей, суд направляв відповідачці на адресу АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» двічі копію позовної заяви з додатками та судові повістки, однак конверти повернулися на адресу суду не врученими з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», судова колегія вважає, що суд вжив всіх можливих заходів щодо надсилання копії позовної заяви з додатками та судових повісток на адресу відповідачки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

В позовній заяві позивач зазначив заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 , а саме: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2005 по 31.07.2025 в розмірі 11 026 грн 49 коп., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2004 по 31.07.2025 у розмірі 8 076 грн 10 коп., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 1 439 грн 51 коп., заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 884 грн 01 коп., заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 837 грн 82 коп., що підтверджується розрахунками заборгованості по особовому рахунку, здійсненими КП «Харківводоканал».

30 квітня 2025 року на позачерговій сесії Харківської міської ради прийнято рішення про реорганізацію КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі» (а.с. 37)

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.07.2023 № 2189-VIII ( надалі Закон № 2189-VIII) та частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-IV) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 23 Закону № 2189-VIII, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску. Параметри якості води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 24 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача. Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Виконавець послуги з постачання гарячої води зобов`язаний щомісяця надавати дані про загальний обсяг спожитої у будівлі гарячої води виконавцю послуг з централізованого водовідведення для нарахування плати за водовідведення гарячої води.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України № 1875-IV, якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про питну виду та питне водопостачання» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання; споживачі питної води.

Згідно статті 19 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно статті 22 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" Споживачі питної води зобов`язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та розрахунком позивача.

Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пп. 1, 5 ч. 2 ст.7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 12 Закону 2189-VIII передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Так, положення ст. ст. 68, 162 Житлового Кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов`язують наймача, власника та орендаря житлового приміщення сплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

У свою чергу заявник щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як зазначено в ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Отже, установивши, що відповідач фактично отримувала житлово-комунальні послуги, проте належним чином не виконували своїх обов`язків щодо оплати наданих Комунальним підприємством «Харківводоканал» послуг, внаслідок чого у утворилась заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності з урахуванням його продовження на час карантину, за період з 01.09.2005 по 31.07.2025 в розмірі 11 026 грн 49 коп., заборгованість за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2004 по 31.07.2025 у розмірі 8 076 грн 10 коп., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 1 439 грн 51 коп., заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 884 грн 01 коп., заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.02.2021 по 31.07.2025 у розмірі 837 грн 82 коп.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що КП «Харківводоканал» не є належним позивачем у справі, судова колегія зазначає, що рішенням позачергової сесії Харківської міської ради від 30 квітня 2025 року прийнято рішення про реорганізацію КП «Харківводоканал» шляхом приєднання до КП «Харківські теплові мережі». Разом з тим, станом на момент звернення до суду з даним позовом процедура реорганізації КП «Харківводоканал» завершена не була, підприємство не припинило своєї діяльності як юридична особа та зберігало цивільну процесуальну правоздатність, а тому є належним позивачем у даній справі.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції відповідно до ст. 89 ЦПК України дав правильну правову оцінку наявним доказам у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Р.В. Гєрцик