Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №646/5584/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 646/5584/25

провадження № 22-ц/818/4121/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Савенко М.Є.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року у складі судді Демченко І.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (уточненим а.с. 41-43) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 10 700,00 грн, завданої залиттям нежитлового приміщення, та моральної шкоди у розмірі 5000 грн та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху №XVI, XVII, XVIII, XX, XXI, XXIV, XXV, XXVI, XXVII в літ.Д за адресою: АДРЕСА_1 .

21.10.2021 о 09 год 30 хв відбулося залиття цього цокольного нежитлового приміщення, холодною водою із квартири АДРЕСА_2 .

Квартира АДРЕСА_3 , із якої відбулося залиття належить відповідачу ОСОБА_2 .

Актом обстеження, складеного комісією дільниці № 58 КП «Жилкомсервіс» від 21.10.2021 підтверджено, що залиття сталося із квартира АДРЕСА_3 через міжстелеве перекриття через порушення з`єднання труб пральної машини та відсутності їх герметизації.

Добровільно відшкодувати завдані збитки відповідач відмовляється.

Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності вартість збитків складає 10 700, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди. Нормальний уклад життя був порушений, він був змушений обмежувати себе у звичайному проведенні відпочинку та відновленні здоров`я. Внаслідок сильних душевних хвилювань він був у вкрай пригніченому стані, що погіршило стан здоров`я та завдало моральної шкоди, яку оцінив у 5 000 грн.

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 ..

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 не є ані власником, ані наймачем, ані користувачем квартири АДРЕСА_3 , звідки сталося залиття приміщень позивача. Акт обстеження від 21.10.2021 не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; ознайомлення з ним мешканців квартири АДРЕСА_3 чи відмову від його підписання та у порушення норм Додатку № 4 не затверджений начальником ЖЕО та не містить відбитку печатки. Крім того, суд взяв до уваги заперечення відповідача в частині некоректності звіту про оцінку матеріального збитку, складеного 22.11.2021 ФОП ОСОБА_3 , оскільки містить ряд взаємовиключних суперечностей.

Не погодившись з рішенням суду Авілова О. М., яка діє в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та не надав належної оцінки наданим позивачем доказам та як наслідок зробив помилкові висновки про недоведеність позовних вимог. На відповідача покладено обов`язок щодо належного утримання квартири та її інженерного обладнання, який ним систематично не виконувався протягом 2018–2023 років, що підтверджується неодноразовими випадками залиття нежитлових приміщень позивача. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 646/3582/20 встановлено обставини щодо факту залиття майна позивача, яке мало місце раніше, а також те, що джерелом залиття є квартира АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу. Вказані обставини мають преюдиційне значення для справи. З метою належного документального підтвердження наслідків залиття нежитлових приміщень позивачем було дотримано встановленої процедури фіксації відповідних обставин. Звіт про оцінку матеріального збитку, складеного 22.11.2021 ФОП ОСОБА_5 є належним та допустимим доказом. Акт обстеження так і вказаний звіт підтверджують факт залиття саме холодною водою. Кожне окреме залиття супроводжувалось усуненням наслідків попереднього залиття, після чого відбувалося повторне залиття. Таким чином, у даному випадку мали місце самостійні події, кожна з яких підлягає окремій фіксації та оцінці завданих збитків. Факт проведення ремонтних робіт у попередні роки не спростовують факт подальшого залиття, що відбулось 21.10.2021. До апеляційної скарги надає: лист від 21.04.2026 №12, Звіт про оцінку матеріального збитку від 2021 року нежитлового приміщення №XVI з додатками до звіту (фотозйомка цокольного поверху №XVI за адресою: АДРЕСА_1 ).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення залишити без змін. Посилається на те, що суд повно та всебічно встановив обставини у справі, дотримався вимог процесуального та процесуального права. Апелянт фактично визнає наявність недоліків у звіті про оцінку матеріального збитку, складеному ФОП ОСОБА_3 оскільки в апеляційній скарзі просить долучити до справи новий, доопрацьований звіт з усунутими недоліками. Таким чином, сам позивач підтверджує, що документ, який був покладений в основу його позовних вимог у суді першої інстанції, містив істотні недоліки. У доопрацьованого звіті долучені фотоматеріали, які відсутні у звіті, що був предметом дослідження суду першої інстанції. За відсутності підтвердження часу створення таких фотографій неможливо встановити, чи відображають вони стан приміщення саме на момент події 21.10.2021 року. Висновки оцінювача щодо причин пошкоджень, джерела потрапляння води, технічного стану інженерних мереж чи вини конкретної особи не можуть вважатися належним доказом у справі. З огляду на викладене, правові підстави для долучення до матеріалів справи доказів, поданих апелянтом, відсутні. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, що саме по собі не є підставою для скасування рішення суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 5037, встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху № ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, ХХ, ХХІ, ХХІV, ХХV, ХХVІ, ХХVІІ в літ.Д-3 загальною площею 108, 6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

З акту від 21.10.2021, складеного комісією дільниці №58 КП «Жилкомсервіс», вбачається, що при обстеженні нежитлового приміщення XVI площею 4,9 кв.м в житловому будинку по АДРЕСА_4 , встановлено, що 21.10.2021 о 09 год 30 хв відбулося залиття приміщення № 1 (ХVІ) цокольного нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_1 холодною водою з квартири АДРЕСА_3 . Причиною залиття стало порушення з`єднання труб правильної машини та відсутність їх герметизації в квартирі АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно відповіді з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2025 ОСОБА_2 не має у власності об`єктів нерухомості (а.с. 36).

На підставі відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 08.08.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 48).

Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 16.06.2025 підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 35).

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий звіт про оцінку матеріального збитку складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 22.11.2021 нежитлового приміщення №XVI, загальною площею 4,9 кв.м розташоване в цокольному поверсі трьохповерхового житловому будинку літ. «д-№» на замовлення ФО ОСОБА_1 (а.с. 12-19).

У висновку вказаного звіті зазначено, що об`єктом оцінки є нежитлове приміщення №XVI, загальною площею 4,9 кв.м, яке постраждало внаслідок залиття холодною водою. Проте, в розділах "Коротка характеристика об`єкта оцінки» та «4. Визначення вартості об`єкта оцінки з використанням витратного підходу» зазначено, що залиття вказаного приміщення відбулось внаслідок залиття гарячою водою.

У розділі 5 вказаного звіту зазначено, що вартість матеріального збитку, що нанесено залиттям холодною водою згори власнику нежитлового приміщення №XVI, загальною площею 4,9 кв. м, яке розташовано в цокольному поверсі трьохповерхового житлового будинку лі. «Д-3», за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29.03.2021 року становить:10 700 грн.

У додатках до звіту незалежної оцінки містяться фотоматеріали приміщення №XIV (а.с.19).

До апеляційної скарги надав лист №12 від. 21.04.2026 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 в якому зазначив, що 20.04.2026 йому було повідомлено про навяність у вказаному звіті недоліків технічного характеру, які не вплинули на визначену в процесі проведення оцінки вартість матеріального збитку, але які мають бути усуненні (а.с.с 156).

Також до суду наданий звіт про оцінку матеріального збитку складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 22.11.2021 нежитлового приміщення №XVI, загальною площею 4,9 кв.м розташоване в цокольному поверсі трьохповерхового житловому будинку літ. «д-№» на замовлення ФО ОСОБА_1 у редакції, в якій усунуто суперечності, на відміну від звіту, доданого до позовної заяви.

Згідно листа №12 від. 21.04.2026 суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 зазначив, що 20.04.2026 йому було повідомлено про навяність у вказаному звіті недоліків технічного характеру, які не вплинули на визначену в процесі проведення оцінки вартість матеріального збитку, але які мають бути усуненні (а.с.с 156).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової ( матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначене свідчить, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17).

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що нежитлові приміщення цокольного поверху № ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, ХХ, ХХІ, ХХІV, ХХV, ХХVІ, ХХVІІ в літ.Д-3 загальною площею 108, 6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Факт залиття 21.10.2021 року нежитлового приміщення ХVІ підтверджується актом обстеження від 21 жовтня 2021 року, складеним комісією у складі начальника дільниці №58 КП «Жилкомсервіс» Приходько В.О., інженером дільниці №58 КП «Жилкомсервіс» Сачек К.В. майстром дільниці №58 КП «Жилкомсервіс» Мартіросян Л.М, наданими позивачем звітом про оцінку матеріального збитку складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 22.11.2021 нежитлового приміщення №XVI, загальною площею 4,9 кв.м розташоване в цокольному поверсі трьохповерхового житловому будинку літ. «д-№» на замовлення ФО ОСОБА_1 у редакції, в якій усунуто суперечності, на відміну від звіту, доданого до позовної заяви.

Згідно акту обстеження від 21 жовтня 2021 року залиття цокольного нежитлового приміщення відбулося з квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 , причиною залиття стало порушення з`єднання труб до пральної машини та відсутність герметизації в квартирі АДРЕСА_3 .

За змістом акту в результаті залиття холодною водою цокольного нежитлового приміщення ХVІ обрушилась 3 плитки системи «Армстронг», які прийшли в недійсність. Електромережа потребує ремонту та заміни, бо відбувається замикання та іскріння. На стіні залиті шпалери біля 4,0 кв.м разом зі штукатурним слоєм та потребують заміни. Двері вбудовані в стіну шафи внаслідок намокання набухли та дефрмувались. Площа залиття стелі біля 3,0 кв.м. Стеля в місті залиття покрилась коричневим нальотом на площі 2,0 кв. м.

Оскільки до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено доопрацьований звіт про оцінку матеріального збитку, у якому усунуто розбіжності, що містилися у звіті, поданому до суду першої інстанції, судова колегія вважає зазначений звіт належним, допустимим та таким, що підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно звіту про оцінку матеріального збитку складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 22.11.2021 вартість матеріального збитку внаслідок залиття нежитлового приміщення ХVІ складає 10 700 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, не довів відсутності свого правового чи фактичного зв`язку з квартирою АДРЕСА_7 , з якої відбулося залиття належного позивачу нежитлового приміщення, а також не спростував установлених у справі обставин щодо джерела виникнення залиття, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги знайшли своє належне підтвердження матеріалами справи.

Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди, відповідач ОСОБА_2 суду не надав, правом на призначення у справі судових будівельно-технічної та оціночної експертизи не скористався.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 23, 1167 ЦК України.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Внаслідок залиття нежитлового приміщення XVI позивача, останній зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, яка полягає у душевних стражданнях, обмеження звичайного укладу життя, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття майна.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок залиття належного йому майна, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 1000 грн, оскільки, на переконання суду, компенсація моральної шкоди у такому розмірі буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 10 700,00 грн завданої залиттям нежитлового приміщення та моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З наявної в матеріалах справи копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що позивач сплатив 1 500 грн за складання звіту про оцінку матеріального збитку від 22.11.2021 (а.с. 9), у зв`язку з чим зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 563,99 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, грошові кошти у розмірі 10 700 (десять тисяч сімсот) грн та 1000 (одну тисячу) грн – в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3563 (три тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 99 коп. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

М.Є. Савенко