Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №638/22970/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 638/22970/25

провадження № 22-ц/818/4103/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

сторони справи:

позивач – Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж

відповідач – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року у складі судді Подус Г.С.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 65675,30 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді територіальної громади м. Ізюм Харківської області на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами. Зазначає, що відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг за період з липня 2020 року по березень 2025 року, у зв`язку з чим, виникла заборгованість у загальному розмірі 65675,30 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задоволено.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з липня 2020 року по березень 2025 року в розмірі 65675,30 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж судовий збір у сумі 3028 гривень, тобто по 1009,33 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження підстав заявленого позову. Відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг зобов`язані оплатити вжиті послуги, оскільки вони фактично користувалися ними. Внаслідок невиконання відповідачкою обов`язку по оплаті житлово-комунальних послуг з теплопостачання, у них перед позивачем утворилась заборгованість у заявленому у позові розмірі.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволені позовні вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не повно встановлені обставини у справі та ухвалене рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Зареєстроване місце проживання Відповідачів, не свідчить про факт виконання Позивачем своїх зобов`язань щодо надання послуги з теплопостачання. Позивачем не надані належні та допустимі докази які б могли підтвердити факт реального надання ним послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання Відповідачам. Позивачем не було надано розрахунків та не було зазначено, на підставі яких формул здійснювалося нарахування. Не наведено вихідні даних, що були покладені в основу таких розрахунків, та не обґрунтовано, яким саме чином утворилися зазначені у позові суми нарахувань

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується відповідями №2021728 від 19.11.2025 та №2021754 від 19.11.2025 з Єдиного державного демографіного реєстру (а.с. 20-21,22-23)

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , сума заборгованості за період з липня 2020 року по березень 2025 року становить 65 675,30 грн (а.с. 7).

Листом №1900 від 25.11.2025 Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж на адвокатський запит представника ОСОБА_3 від 21.11.2025 повідомило, що обстеження та утримання внутрішньобудинкових систем опалення, в тому числі підключення та від`єднання будинків від централізованого теплопостачання, здійснює комунальне підприємство «Благоустрій м. Ізюм». У зв`язку з тим, що на будинку АДРЕСА_2 не встановлений загальнобудинковий лічильник теплової енергії, всі нарахування здійснювались на підставі Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої видо і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року. В подальшому після втрати чинності наведеної постанови, нарахування здійснювались на підставі Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Поставою КМУ №830 від 21.08.2019 зі змінами та доповненнями. (а.с. 35)

05.12.2025 листом №1021 Комунальне підприємство «Благоустрій м. Ізюма» повідомило, що відповідно до договору від 01.07.2019 комунальне підприємство замається утриманням та обслуговуванням системи теплопостачання у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В період з 2020 року кожен рік за виключенням 2022 року проводив обстеження системи теплопостачання у зазначеному будинку, проте відповідні акти не складалися, оскільки в них не виникала потреба. У комунального підприємства відсутні повноваження для обстеження квартир на предмет їх підключення чи від`єднання від системи центрального теплопостачання. Власники жилих та нежилих приміщень зобов`язані утримувати в робочому стані тепломережу розташовану в належних їм приміщеннях. Тому КП не володіє інформацією про від`єднання квартири АДРЕСА_3 від систем централізованого водопостачання (а.с. 13)

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини статті 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно зі ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов`язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

За правилами ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до положень статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом п. 12 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку).

За змістом пунктів 5-6 Розділу ІІІ Порядку комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІІ Порядку для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.

За потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку передбачено, що відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП.

Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (пункт 9 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пункту 10 Розділу ІІІ Порядку для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проекту такого відокремлення (відключення).

У разі виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП іншим залученим власником суб`єктом господарювання, який у випадках, передбачених законодавством, має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, власник квартири чи нежитлового приміщення письмово повідомляє виконавця послуг з постачання теплової енергії, виконавця послуг з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води - про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання таких робіт. Неприбуття представників виконавців відповідних комунальних послуг та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води за умови їх повідомлення не може бути підставою для відмови у виконанні робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП (пункт 12 Розділу ІІІ Порядку).

За змістом пункту 13 Розділу ІІІ Порядку після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Аналізуючи наведені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку, що для від`єднання централізованого опалення та гарячого водопостачання необхідно дотримуватись вимог Порядку.

Зазначене свідчить про те, що право споживача на відключення від системи теплопостачання і в подальшому розірвання договору про надання послуг з теплопостачання не є абсолютним, воно може бути реалізовано лише за певних умов.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується відповідями №2021728 від 19.11.2025 та №2021754 від 19.11.2025 з Єдиного державного демографіного реєстру (а.с. 20-21,22-23)

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , сума заборгованості за період з липня 2020 року по березень 2025 року становить 65 675,30 грн (а.с. 7).

Апелянтом не подано до суду належних доказів на підтвердження того, що нею дотримана встановлена законом процедура відключення від системи централізованого опалення.

В той час, як судом встановлено що житловий будинок АДРЕСА_2 обладнаний системою централізованого теплопостачання, яке надає Ізюмське комунальне підприємтсво теплових мереж.

Відповідачами не надано контррозрахунку заборгованості, а також не подано належних і допустимих доказів на спростування розрахунку, наданого позивачем. За таких обставин судова колегія вважає розрахунок заборгованості, поданий позивачем, належним, допустимим та достовірним доказом, який підтверджує розмір заявлених до стягнення вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

О.Ю. Мальований