Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №932/254/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5654/26 Справа № 932/254/25 Головуючий у першій інстанції: Петунін І. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра у складі судді Петуніна І.В. від 16 лютого 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 24.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено Договір про споживчий кредит №102390407, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, на суму 15000,00 грн на 30 днів по 23.04.2021. 29.07.2021 згідно умов Договору про відступлення прав вимоги № 05Т ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором №102390407 від 24.03.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». 24.01.2922 між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №102390407 від 24.03.2021 в сумі 33253,78 грн, з яких 13132,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 20121,78 грн – сума заборгованості за відсотками. Відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит у строки, передбачені договором. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 33253,78 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Солвентіс», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки сторонам в електронному вигляді, яка долучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 24.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №102390407, за умовами якого відповідач отримала грошову суму в розмірі 15000,00 грн на строк 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів в день закінчення строку кредиту, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики – 1 % в день протягом 30 днів з можливою пролонгацією.

Згідно платіжного доручення №26211314 від 24.03.2021, ТОВ «Мілоан» перерахував 15000,00 грн на рахунок відповідача 414949*13, відмітки банку на платіжному дорученні немає.

За відомостями АТ «КБ «ПриватБанк» від 22.01.2026, на ім`я відповідача емітовано карту № НОМЕР_1 , контактний № телефону відповідача НОМЕР_2 . Відповідач 30.03.2021 на картку № НОМЕР_1 АТ «КБ «ПриватБанк» отримала 15000,00 грн, деталі операції: «Переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Miloan». Не підлягає оподаткуванню».

29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір відступлення права вимоги №05Т, відповідно до умов якого відступлено право вимоги за вказаним Договором про споживчий кредит №102390407 від 24.03.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», що також підтверджується витягом з додатку до вказаного договору та копіями платіжних інструкцій.

24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого згідно з Додатком № 1 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит №102390407 від 24.03.2021 в сумі 33253,78 грн, з яких 13132,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 20121,78 грн – сума заборгованості за відсотками.

Відповідач взяті на себе боргові зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 09.07.2021, позивачем нарахована заборгованість у розмірі 33253,78 грн, з яких 13132,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 20121,78 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 32-33).

Згідно наказу директора ТОВ «ФК «Пінг-Понг» від 01.07.2025, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» з 01.07.2025 перейменовано на ТОВ «ФК «Солвентіс».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір від 24.03.2021 №102390407, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою договору про споживчий кредит №102390407 від 24.03.2021 та наявність заборгованості за ним; встановивши також відступлення права вимоги за вказаним договором до позивача, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» за договором про споживчий кредит №102390407 від 24.03.2021 заборгованості за тілом кредиту в сумі 13132,00 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у межах строку кредитування по 12.05.2021 включно у розмірі 6859,58 грн, а всього 19991,58 грн.

Відповідачкою не спростовано факт укладення нею вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання нею кредитних коштів в сумі 15000,00 грн.

Посилання позивача на пролонгацію строку кредитування з 13.05.2021 є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.5.2 договору №102390407 від 24.03.2021 проценти за користування кредитом: 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У пункті 1.3 договору №102390407 від 24.03.2021 погоджено, що кредит надається строком на 30 днів з 24.03.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 2.3.1 договору №102390407 від 24.03.2021, зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику.

Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредитування. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту становлять: 3 дні (строк продовження) - максимальний розмір комісії 3,00% від залишку кредиту; 7 днів (строк продовження) - максимальний розмір комісії 5,00% від залишку кредиту; 15 днів (строк продовження) - максимальний розмір комісії 10,00% від залишку кредиту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення комісії за пролонгацію, зокрема, 20.04.2021 на суму 750,00 грн, 01.05.2021 на суму 427,00 грн, та востаннє 05.05.2021 на суму 691,00 грн, що становило 4,74% від залишку кредиту (14573,00 грн).

Отже, остання пролонгація строку кредитування за кредитним договором №102390407 від 24.03.2021 року, відповідно до його умов (пункту 2.3.1.1), відбулась 05.05.2021 на 7 днів по 12.05.2021 включно.

Частиною восьмою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування після 12.05.2021. У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування у період з 13.05.2021 по 09.07.2021 включно (у межах заявлених позовних вимог) на суму 13262,20 грн відсутні.

На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, дійшов безпідставного висновку про передчасність заявленого позову через ненаправлення позивачем досудової вимоги (повідомлення) про дострокове стягнення, адже в даному випадку строк оплати споживчого кредиту в повному обсязі настав 13.05.2021, а позивач, звернувшись з даним позовом 15.12.2024, не просить стягнути достроково будь-яку заборгованість.

Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» підлягаються стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви (2422,40 грн) та апеляційної скарги (3633,60 грн), а також документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу (6000,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (12056,00 грн х 60,12%) в сумі 7248,07 грн.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»– задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 16 лютого 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029) за договором про споживчий кредит №102390407 від 24.03.2021 заборгованість за тілом кредиту в сумі 13132,00 грн та заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 6859,58 грн, а всього 19991 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн 58 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029) судові витрати у розмірі 7248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн 07 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи