Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №727/5060/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5060/26

Провадження № 2-а/727/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

за участю секретаря Лепчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Оксанюка Ігоря Володимировича, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Оксанюка Ігоря Володимировича, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 01.04.2026 року о 11 год. 17 хв, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом із напівпричепом, що належить до категорії вантажних транспортних засобів, згідно АТМ ТСЦ, на автомобільному мості "Стрімка Лань", ділянки автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці, де встановлено дорожній знак, що забороняє рух транспортних засобів масою понад 20 тонн, зупинився та перевантажив частину вантажу на інший транспортний засіб, після чого здійснив проїзд через міст своїм транспортним засобом, маса якого не перевищувала встановленого обмеження. Після проїзду мосту перевантажений вантаж був повернутий на його транспортний засіб, після чого він продовжив рух.

Позивач зазначає, що через декілька кілометрів після проїзду мосту його зупинили працівники поліції та винесли щодо нього постанову серії ЕНА № 6944889 від 01.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач, порушивши вимоги пункту 8.4 в Правил дорожнього руху України, здійснив рух транспортним засобом у зоні дії дорожнього знака, що забороняє рух транспортних засобів загальною масою понад 20 тонн.

ОСОБА_1 вважає зазначену постанову протиправною та незаконною, оскільки не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою 1 статті 122 КУпАП. Зазначає, що поліцейський не був очевидцем проїзду його транспортного засобу через міст, не мав належних доказів вчинення ним правопорушення та виніс постанову без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ЕНА № 6944889 від 01.04.2026 року, винесену поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 патрульної поліції з обслуговування Камянець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Оксанюком Ігорем Володимировичем, якою, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Повернути на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 665.60 (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Ухвалою суду від 20.04.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Представник Департаменту патрульної поліції Дідур І.І. у відзиві зазначив, що співробітник патрульної поліції Хмельницької області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Позивач під час зупинки фактично підтвердив факт керування транспортним засобом, загальна маса якого перевищувала 20 т, у зоні дії дорожнього знаку 3.15.

Крім того, під час розгляду справи позивача було належним чином ознайомлено з його процесуальними правами, передбаченими ст.268 КУпАП, про що свідчить відеозапис та підпис позивача у постанові. Поліцейський повідомив позивачу суть правопорушення та надав можливість надати пояснення, заперечення чи заявити клопотання. Однак позивач: не заперечував факт вчинення правопорушення; не надавав пояснень щодо відсутності складу адміністративного правопорушення; не заявляв жодних клопотань; ознайомився із постановою та отримав її копію, що підтверджується його підписами.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував факт вчинення адміністративного правопорушення або підтверджував незаконність винесеної постанови.

Більш того, безпосередньо перед мостом відсутні будь які площадки, парковки тощо, де можна було б здійснити перевантаження.

Одночасно із тим відповідач позбавлений можливості подати із відзивом на позовну заяву відеозаписи із портативного відеореєстратора працівника поліції, оскільки, звертаючись із позовом позивач свідомо вказав невірного відповідача – фізичну особу ОСОБА_2 , замість органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення – Департамент патрульної поліції, що призвело до невчасного отримання позову, ухвали суду та відповідно неможливості збереження вказаних відео. При цьому Порядок зберігання та видачі відеозаписів із портативних відеореєстраторів працівників поліції встановлений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Так, за положеннями п. 3 розділу VIII цієї Інструкції, строк зберігання відеозаписів із портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб.

На підставі вищевикладеного просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 — відмовити повністю. Постанову серії ЕНА №6944889 від 01.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП — залишити без змін.

Учасники справи в судове засідання не викликалися.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Судом встановлено, що постановою серії № ЕНА № 6944889 від 01.04.2026, винесеною поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 патрульної поліції з обслуговування Камянець-Подільського району Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Оксанюком Ігорем Володимировичем, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 01.04.2026 року о 11 год. 17 хв., керуючи транспортним засобом із напівпричепом, що належить до категорії вантажних транспортних засобів, згідно АТМ ТСЦ, на автомобільному мості "Стрімка Лань", ділянки автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці, де встановлено дорожній знак 3.15 "Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 20 тон заборонено", здійснив рух у зоні дії знаку на транспортному засобі маса якого перевищувала 20 тон, чим порушив вимоги п.8.4. Правил дорожнього руху України.

Доказів з приводу того, що позивач перевозив вантаж через міст «Стрімка лань» частинами, з перевантаженням на інший транспортний засіб позивачем суду не надано.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення такого адміністративного правопорушення, як порушення вимог заборонних знаків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтю 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із частинами 1, 2 статті 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, згідно з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення, відбулось у зв`язку із тим, що відповідач встановив, що позивач 01.04.2026 року о 11 год. 17 хв., керуючи транспортним засобом із напівпричепом, що належить до категорії вантажних транспортних засобів, згідно АТМ ТСЦ, на автомобільному мості "Стрімка Лань", ділянки автомобільної дороги Н-03 Житомир-Чернівці, де встановлено дорожній знак 3.15 "Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 20 тон заборонено", здійснив рух у зоні дії знаку на транспортному засобі маса якого перевищувала 20 тон, чим порушив вимоги п.8.4. Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й формі необережності.

Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного стосовно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.

Відповідно до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, за змістом диспозиції частини 1 статті 122 КУпАП суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, за які ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій).

Відповідно до п. 8.4 в Правил дорожнього руху дорожні знаки поділяються на групи, в тому числі, заборонні знаки, які в свою чергу, запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

При цьому знак 3.15 встановлює заборону на Рух транспортних засобів, маса яких перевищує, в даному випадку, 20 тонн.

Як підставу для визнання постанови відповідача протиправною, ОСОБА_1 вказує те, що він не порушив дану заборону, оскільки зменшив вагу вантажу, яку перевозив, шляхом перевантаження на інший транспортний засіб.

Разом з тим, суд вважає, що така позиція позивача не підтверджена відповідними доказами.

Відповідно до п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гарантуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Отже, виконання Правил дорожнього руху є прямим обов`язком кожного водія, в тому числі і позивача.

Так, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що перед проїздом через міст був встановлений заборонний знак, який обмежував рух транспортних засобів, маса яких перевищує, в даному випадку, 20 тонн.

Суд критично сприймає доводи позивача щодо перевантаження вантажу перед мостом та завантаження його після проїзду. Такі доводи надані лише в позовній заяві та не доведені жодними доказами на підтвердження таких обставин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, є доведеною, а постанова від 01.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6944889, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, як штраф в розмірі 340,00 грн – правомірною.

Інших доводів щодо неправомірності оскаржуваної постанови позивачем наведено не було.

Враховуючи, що позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 286, 292, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Оксанюка Ігоря Володимировича, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя П.С. Гавалешко