Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №725/5413/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/5413/26

Номер провадження 2/725/1434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаним вище позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.11.2024 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 13780428.

Відповідно до умов кредитного договору, стронами погоджено суму кредиту у розмірі 3000грн., зі сплатою процентів за користування кредитом (проценти протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять – 0,01% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду), строк користування кредитними коштами – 365 днів, з 24.11.2024 по 23.11.2025.

06.05.2025 було укладено договір № 06-05/26, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 13780428.

Загальний розмір заборгованості відповідачки по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 13780428 від 24.11.2024, становить 15375,77грн., з яких: 3000грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10440,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1935,77 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Проте позивач просив стягнути з відповідачки тільки заборгованість у розмірі 13440.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10440.00 грн. також просив стягнути з ОСОБА_1 2662,40грн.- судового збору та 9000грн. – витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Новікова О.П. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.109-114).

Зазначив, що він та його довірителька категорично не погоджуються із заявленими позовними вимогами у повному обсязі. Вважає їх абсолютно безпідставними, необґрунтованими, такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях та прямо суперечать нормам матеріального і процесуального права України, а також сталій та обов`язковій для врахування практиці Верховного Суду.

Так, позивачем не доведено факт підписання відповідачкою кредитного договору. Зокрема, позивач стверджує, що договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (G-6025 або іншим згенерованим кодом). Проте позивачем до суду надано виключно паперові роздруківки (візуальні копії) так званого електронного договору, заяв та анкет, які не містять власноручного підпису відповідачки.

Більше того, у матеріалах справи відсутні системні логічні файли (логи) інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Первісного кредитора ТОВ «ЕКО ФІН», які б у хронологічному та криптографічному порядку підтверджували: факт реєстрації саме ОСОБА_1 в особистому кабінеті на вебсайті https://cashtancredit.com.ua з фіксацією IP-адреси; факт генерації системою унікального одноразового ідентифікатора (OTPпароля); факт успішного відправлення цього ідентифікатора у вигляді СМС- повідомлення на номер телефону відповідача; факт введення цього ідентифікатора в системі з підтвердженням відповідності введеного коду згенерованому.

Без цих первинних електронних даних неможливо встановити, чи дійсно волевиявлення його довірительки було спрямоване на укладення кредитного договору, чи це результат шахрайських дій третіх осіб або маніпуляцій з боку самої фінансової установи.

Другою, не менш вагомою підставою для повної відмови у задоволенні позову є абсолютна недоведеність факту перерахування кредитних коштів саме на користь ОСОБА_1 .

Також первісним кредитором незаконно та безпідставно нараховано проценти поза межами погодженого строку кредитування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, кредитний договір № 13780428, нібито, був укладений 24.11.2024. Згідно з твердженнями самого Позивача, строк користування кредитними коштами становить 365 днів (з 24.11.2024 та закінчується 23.11.2025 включно). Однак, відповідно до умов Кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, зокрема порушення строків оплати процентів, кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом.

Згідно з матеріалами справи та наданим Позивачем розрахунком, порушення зобов`язань було зафіксовано вже 08.12.2024. Кредитодавець реалізував своє право на дострокове стягнення боргу, звернувшись з вимогою про погашення простроченої заборгованості та згодом з позовом до суду.

Незважаючи на факт порушення зобов`язання, припинення строку кредитування та направлення вимоги, Позивач продовжував щоденно нараховувати договірні проценти за базовою (стандартною) ставкою у розмірі 1,0% за один день (що становить 30,00 грн на день від суми 3000 грн) аж до моменту складання розрахунку та звернення до суду у травні 2026 року. Саме за рахунок цього незаконного тривалого нарахування сума заборгованості за відсотками була штучно роздута до 10 440,00 грн, а загальна ціна позову – до 13 440,00 грн.

Більше того, заявлена позивачем сума боргу за відсотками колосально перевищує розмір подвійної суми мікрокредиту, що суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» та свідчить про недобросовісну підприємницьку практику, зловживання правом гарантованих державою прав ОСОБА_1 як споживача.

Відсутні і належні та допустимі докази на підтвердження розміру заборгованості у його довірительки за кредитним договором №13780428. Надані позивачем виписка та розрахунок є виключно односторонніми внутрішніми інформаційними документами (таблицями), створеними працівниками ТОВ «ЕКО ФІН» або ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у довільній формі. Ці документи відображають виключно суб`єктивне бачення кредитором арифметичних операцій щодо нарахування віртуальних відсотків. Такі розрахунки не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими документами. Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, зокрема: назву документа; дату складання; назву підприємства; зміст та обсяг господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.

Просив у задоволенні позову відмовити та усі витрати покласти на позивача.

22.06.2026 представник позивача – Сердійчук Я.Я. подала до суду відповідь на відзив (а.с.116-127).

Посилалась на те, що доводи представника відповідачки, викладені у відзиві є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

Так, до матеріалів позову надано належні докази на підтвердження укладання між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору №13780428. ОСОБА_1 ознайомилась з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, затвердженими рішенням єдиного учасника ТОВ «ЕКО ФІН» від 18.06.2024 року №18-06/24, з Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі (далі – ІКС) Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Вебсайті, обрала зручні для себе умови кредитування та уклала Кредитний договір, погодившись на всі його умови.

При цьому, кредитодавцем було здійснено всі необхідні дії з метою ідентифікації особи позичальника, що виключає можливість укладення Кредитного договору №13780428 іншою особою, а не відповідачкою.

Крім того, ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти з метою виконання умов кредитного договору.

Таким чином, зазначений Кредитний договір укладено у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Наявні у справі і налажені докази на підтвердження перерахування кредитодавцем відповідачці грошових коштів за кредитним договором №13780428. При цьому, ОСОБА_1 на підтвердження власних доводів не надає жодних доказів неналежності їй вказаної банківської картки.

До того ж, відповідачкою було здійснено платіж, спрямований на часткове погашення заборгованості за кредитним договором №13780428 від 24.11.2024, а саме 10.12.2024 у розмірі 510,00грн., що в черговий раз підтверджує факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору, отримання грошових коштів у користування та визнання умов договору.

Що ж стосується тверджень представника відповідачки щодо нарахування його довірительці відсотків за користування кредитом поза межами строку його користування, то вказані доводи не заслуговують увагу суду, оскільки сторок кредитування становить 365 днів (з 24.112024 по 23.11.2025) і відсотки за користування кредитом нараховано за вказаний період і не більше.

З огляду на викладене, вважаємо, що нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору є правомірним, позовні вимоги – повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

24.06.2026 представник відповідачки – адвокат Новіков О.П. подав до суду відповідь на відзив, де звертав увагу суду на обставини аналогічні тим, які зазначені у відзиві. (а.с.159-164).

Просив відмовити ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю факту укладення кредитного договору між ТОВ «ЕКО ФІН» та його довірителькою, недоведеністю факту передачі кредитних коштів, а також через надання суду недопустимих і штучно створених під час судового процесу електронних доказів.

26.06.2026 представник позивача – Сергійчук Я.Я. подала письмові пояснення (а.с.171-175), де звертала увагу суду на обставини аналогічні тим, які зазначені нею у відповіді відзив. Зазначила, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження, як укладання кретиного договору між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачкою, так і отримання останньою кредитних коштів.

Справа слухалась у відсутність учасників справи.

03.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – Кондрат Л.Г. надійшла заява, де вона просила розглядати справу у її відсутність. Позов підтримала та просила його задовольнити.

31.08.2026 представник відповідачки – адвокат Новіков О.П. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність його довірительки. Під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення просив врахувати правову позицію відповідача, викладену у цій заяві щодо фальсифікації електронних доказів, безгрошовості договору та незаконності здійснених позивачем нарахувань.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 24.11.2024 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 13780428 (а.с.131-142).

За цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленомуицим Договором (п.п.2.1 Договору).

Відповідно до умов кредитного договору, стронами погоджено суму кредиту у розмірі 3000грн., зі сплатою процентів за користування кредитом (проценти протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять – 0,01% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду), строк користування кредитними коштами – 365 днів (з яких 14 днів дисконтного (пільгового) періоду та 351 день поточного періоду), з 24.11.2024 по 23.11.2025.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.п.3.2.1.4.1 Договору).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позичальник підтвердив, що належним чином і в повному обсязі ознайомлений та йому зрозумілі як положення Договору, так і Правил (п.п.6.8 Договору).

Підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що у відповідності до ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та нормативно-правовиз актів Національного банку України до моменту укладання цього Договору йому надано повну та вичерпну інформацію та документи, що забезпечує правильне розуміння суті наданої фінансової послуги (п.п.5.6 Договору).

Сторони обумовили, що з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, реєструється в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті (п.п.3.1.1.1 Договору).

Товариством, відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ПОЛОЖЕННЯ про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України від 28.07.2020 №107, до встановлення ділових відносин з Позичальником (до укладення Кредитного договору) здійснено заходи належної перевірки особи Позичальника, в тому числі Позичальнику запропоновано здійснити ідентифікацію технічними засобами, що використовуються Кредитодавцем (3.1.1.4. Договору).

Товариством використовується один із наступних способів ідентифікації/верифікації Позичальника при оформленні кредиту (встановленні ділових відносин), зокрема: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних, - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Сторони дійшли згоди, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Вебсайт Товариства (п.п.3.2.1 Договору).

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс-повідомленням) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). На Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, що й визначає дату та час укладення Договору.

Укладанням цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомився з інформацією, наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом із офертою/проектом кредитного договору, що розміщується в його Особистому кабінеті Кредитодавцем. Укладанням цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що, зокрема: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил, як невід`ємної його частини.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «YzA5ZjZm» для підписання вказаного Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, уклавши кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що спростовує доводи представника відповідачки про його одностороннє підписання тільки первісним кредитором.

Таким чином, слід вважати, що відповідачка, підписавши Кредитний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора, була обізнана з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.

Більше того, на підтвердження укладення кредитного договору, позивачем, крім іншого, було надано до суду разом з позовною заявою: фото відповідача з паспортом; фото самого паспорту позичальника; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; анкету клієнта, яка містить персональні дані позичальника; скріншоти з ІКС Кредитодавця, які містять інформацію про кредит, інформацію щодо логування подій (послідовності дій позичальника), з яких вбачається процес підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «YzA5ZjZm» та інофрмацію щодо здійснення відповідачем платежів, спрямованих на часткове погашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Втім таких доказів відповідачкою та її представником суду не надано.

Отже, проаналізувавши надані позивачем докази, суд вважає доведеним факт укладання вказаного кредитного договору між ТОВ «Еко Фін» та відповідачкою.

Як вбачається з наданої ТОВ «ЕКО ФІН» довідки про ідентифікацію особи через систему BankID НБУ від 24.11.2024 року, дані, вказані ОСОБА_1 при реєстрації на сайті, співпадають з тими, які отримано з системи BankID НБУ, в тому числі номер мобільного телефону.

На підтвердження факту отримання відповідачкою коштів за кредитним договором №13780428., позивач надав суду копію квитанції №43244-03226-34243 від 24.11.2024 (а.с.18).

Як вбачається із вказаної квитанції, 24.11.2024 об 11:25год. набанківську карту № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 3000грн.

Крім того, факт належності відповідачці вказаної банківської карти та отримання нею кредитних коштів підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» та Випискою за договором б/н за період 24.11.2024 по 29.11.2024, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту №НОМЕР_1 , зазначено номер телефону, який співпадає із тим, який вказаний відповідачкою при реєстрації на сайті первісного кредитора. Також підтверджено зарахування 24.11.2024 на платіжну картку відповідачки коштів у розмірі 3000грн. (а.с.193-194).

Більше того, як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а саме №НОМЕР_1 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого відповідача або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Суд враховує, що первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений законом.

Як вбачається із ч.3 ст12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує, що відповідачка має доступ до своїх карткових рахунків, зазначених в договорах, відтак мала можливість надати суду виписки зі своїх рахунків на підтвердження як надходження/ненадходження кредитних коштів, так і стану виконання своїх зобов`язань за даним договором, а також внесення коштів на погашення заборгованості, провести власні контррозрахунки.

Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

ТОВ «Еко Фін» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, у відповідності до вимог ст.5 ЗУ «Про платіжні послуги», Товариство не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Качай гроші» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідачки фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставини перерахування відповідачці кредитних коштів за договором №13780428.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачка здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Разом з тим, відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав.

06.05.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 06-05/26. Згідно вказаного договору, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 13780428 на суму 15276,32грн., з яких: 3000грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10440,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 1836,32 грн. - заборгованість за пенею. (а.с.24-28, 45-48).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Копії договору факторингу, реєстр прав вимоги та платіжна інструкція про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу № 31052023.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу, укладеного міжТОВ «Еко Фін» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка належним чином своїх зобов`язань за договором не виконала, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість за наданим кредитом у розмірі 15375,77грн., з яких: 3000грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10440,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.20-22).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, суд виходить із наступного:

Згідно умов кредитного договору, погодженого сторонами, строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 24.11.2024 та закінчується 23.11.2025 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 07.12.2024 (рекомендована дата платежу).

Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 23.11.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3,65% відсотків річних (Денна процентна ставка – 0.,01% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 07.12.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 23.11.2025 (останнього дня строку кредитування).

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складе 13 534,2 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 10 534,2 грн. та суму кредиту у розмірі 3 000 грн.

Таким чином, позичальник була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

Таким чином, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідачки за таким договором, у зв`язку з невиконанням нею, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

Із рахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим, враховуючи умови кредитного договору, строк його дії, а також сплачені відповідачкою кошти у рахунок погашення боргу, суд приходить до висновку, що наданий до матеріалів позову розрахунок не узгоджується з умовами кредитного договору, а тому не може братися судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Як вбачається із розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом відповідачкою нараховані первісним кредитором в межах строку його дії, а саме з 24.11.2024 по 23.11.2025, що спростовує доводи представника відповідачки щодо безпідставного нарахування процентів поза межами погодженого строку кредитування.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до відповідачки із вимогою про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором та сплату пені 15.05.2026 (а.с.15), тобто після спливу дії договору №13780428, у зв`язку із не підлягає застосуванню до спірних правовідносин частини другої статті 1050 ЦК України щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування у разі пред`явлення до позичальника вимоги.

При цьому згідно умов кредитного договору, вимагати кредитодавцем дострокового погашення позичальником усієї заборгованості за кредитом, у випадку невиконання останнім його умов, зокрема порушення строків оплати процентів, є правом кредитодавця, а не обов`язком.

При цьому відповідачка та її представник не спростували розмір заборгованості за кредитним договором та ними не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

Також у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, відповідач має право заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробив.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 760/14330/15-ц та від 08 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17.

До того ж, при вирішенні спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21).

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі №760/11927/16 (провадження №61-3985св24), виходячи із положень частини першої статті 81 ЦПК України дійшов висновку, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Таким чином, суд з урахуванням умов кредитного договору та здійснених відповідачем проплат наводить свій розрахунок.

При цьому суд враховує п.п.3.2.1.3 – 3.2.2.1.3 Договору, яким передбачено, що рекомендована (не обов`язкова) дата повного повернення всієї суми Кредиту та нарахованих процентів є дата закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування.

Завершення Дисконтного (пільгового) періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення суми кредиту.

Закінчення поточного періоду призводить до порушення умов Договору та прострочення виконання грошових зобов`язань з повернення кредиту Позичальником.

Проценти за Договором нараховуються та сплачуються в наступному порядку:

нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється з дати видачі кредиту (дати списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства) по дату завершення строку кредитування (по дату остаточного погашення заборгованості), або, у разі дострокового повернення (погашення) Заборгованості, по дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування.

протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (визначеної у відповідному Додатковому договорі про пролонгацію);

після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

якщо сума коштів, що надійшла в рахунок сплати процентів, менша розміру визначеного Договором (вказаної у Графіку розрахунків (платежів)), то нараховані та несплачені проценти, вважаються простроченими.

Погашення заборгованості, якщо інше не передбачено цим Договором, здійснюється Позичальником в наступній черговості :

прострочена заборгованість за Кредитом та прострочені проценти за користування Кредитом;

заборгованість за Кредитом та проценти за користування Кредитом;

неустойка (пеня) та інші платежі відповідно до цього Договору.

У разі дострокового повернення Позичальником частини суми заборгованості Кредитор зобов`язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов`язань Позичальника в бік їх зменшення, відповідно до отриманої від Позичальника суми коштів.

Кошти, які надійшли від Позичальника у рахунок часткового дострокового повернення заборгованості розподіляються в наступній черговості:

прострочена заборгованість за Кредитом та прострочені проценти за користування Кредитом;

заборгованість за Кредитом та проценти за користування Кредитом;

неустойка (пеня) та інші платежі відповідно до цього Договору.

Так, за період з 24.11.2024 по 07.12.2024 (дисконтний період (денна процентна ставка 0,01%) сума боргу за кредитним договором становить: тіло кредиту 3000грн.; відсотки – 4,20грн., всього 3004,20грн.

Сума боргу за період з 08.12.2024 по 10.12.2024 (три дня) (поточний період (денна процентна ставка 1%) за відсотками становить 90грн.

Отже сума боргу за період з 24.11.2024 по 10.12.2024 становить 3094,20грн. (3004,20+90=3094,20).

При цьому судом встановлено, що відповідачкою 10.12.2024 було внесено на рахунок первісного кредитора кошти на погашення кредиту у розмірі 510грн.

Однак вказана сума ТОВ «Еко Фін», всупереч умов кредитного договору, була спрямована виключно на погашення відсотків за користування кредитом, які включають у себе штраф (донарахування % за акційним кредитом за порушення умов договору), а не заборгованості по кредиту в цілому.

Таким чином, сплачені відповідачкою кошти підлягаю розподілу наступним чином: 94,20грн. на погашення прострочених відсотків та 415,80грн. на погашення основної суми боргу за кредитом, так як проценти за вказаний період не нараховані.

При цьому, не підлягає до стягнення сума боргу 415,80грн., яка зазначена у розрахунку, як донарахування % за акційним кредитом за порушення умов договору, оскільки така штрафна санкція не передбачена умовами договору.

За таких обставин, основа сума боргу підлягає зменшенню з 3000грн. до 2584,20грн. (3000-415,80=2584,20). У зв`язку із цим, денна процентна ставка 1% від фактичного залишку кредиту за кожень день строку користування протягом поточного періоду становить 25,84грн., а сума боргу по відсотках за період користування кредитом з 11.12.2024 по 23.11.2025 (348 днів) становить 8992,32грн.

Враховуючи наведене, обґрунтований та правильний розмір заборгованісті за кредитним договором №13780428 від 24.11.2024 становить 11576,52грн., з яких 2584,20грн. – заборгованість за кредитом та 8992,32грн. – процентів за користування кредитом за період кредитування.

При цьому, доводи представника відповідачки про надмірнність та непропорційність нарахованих позивачем відсотків, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, а стаття 1054 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язується повернути кредит з процентами на погоджених умовах. Ставка 1 % на день не перевищує граничний розмір денної процентної ставки, встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (максимум 1 %), а реальна річна ставка (РРС) зазначена в графіку платежів, що відповідає ст. 11 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2293,25коп.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 15 та частини другої статті 60 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, при цьому представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами на підставі статті 137 цього Кодексу лише за умови документального підтвердження реального надання такої допомоги конкретним адвокатом у межах його професійної діяльності.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява у цій справі подавалася через підсистему «Електронний суд» безпосередньо позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», від імені якого одноособово діяв директор Я. Сердійчук. Зазначені процесуальні дії свідчать про здійснення захисту інтересів юридичної особи в порядку самопредставництва, що відповідає приписам частини третьої статті 58 ЦПК України, проте не тягне за собою виникнення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з іншої сторони процесу.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Асістанс», узгоджений прайс-лист на послуги, заявку на надання юридичної допомоги у справі про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 від 07.05.2025, а також Витяг із акту № 34 надання юридичної допомоги від 18.05.2026.

Разом з тим, дослідження змісту зазначених документів свідчить, що цей правочин за своєю юридичною природою є загальним договором про надання юридичних послуг, а надані фінансово-господарські папери не містять жодної відомостей про те, який саме конкретний адвокат надавав професійну правничу допомогу, здійснював підготовку матеріалів чи представляв інтереси сторони.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (ч.1 ст.12 Закону).

Згідно вимог ч.1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Втім матеріали справи не містять ордера адвоката, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або доручення органу, які б підтверджували повноваження конкретної фізичної особи зі статусом адвоката на надання професійної правничої допомоги у цьому цивільному процесі відповідно до імперативних вимог статті 62 ЦПК України.

За відсутності належних доказів залучення до справи конкретного адвоката та документального підтвердження його повноважень, витрати на оплату загальних юридичних послуг адвокатського об`єднання не можуть вважатися витратами на професійну правничу допомогу в розумінні процесуального закону, а тому вони не підлягають розподілу та покладенню на відповідача на підставі статей 137, 141 ЦПК України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором №13780428 у розмірі 11576 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість)грн. 52коп.та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2293 (дві тисячі двісті дев`яносто три)грн. 25коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.