Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №643/15835/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/15835/26

Провадження № 3/643/2326/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

16.07.2026 о 23-00 год. водій ОСОБА_1 (далі – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) керував транспортним засобом «Daewoo Sens», державний номерний знак НОМЕР_2 , в районі будинку № 43 по вул. Семиградська в м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Підстави розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання 15.09.2026 не з`явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки та смс-повідомлення про виклик до суду.

Судова повістка направлялись на адресу місця проживання Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, та отримана адресатом 29.07.2026.

Смс-повідомлення про виклик до суду, направлялось на номер мобільного телефону Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, да доставлене адресату.

08.09.2026 від Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надійшло клопотання про закриття провадження у справі з наступних підстав. Жодного доказу керування ним транспортним засобом відеозапис з бодікамери не містить. Зі змісту відеозаписів з бодікамери 472538 і бодікамери 475943 вбачається, що поліцейські підходять до транспортного засобу, за кермом якого він перебував, при цьому жоден із них не повідомив причину зупинки автомобіля. Відтак матеріали справи не містять жодного доказу керування ним транспортним засобом, що свідчить про недоведеність як факту виконання ним функцій водія, так і факту порушення ним ПДР України. Крім того, у протоколі зазначено, що він мав ознаки алкогольного сп`яніння. У той же час, при детальному аналізі відеозаписів з бодікамер можна встановити, що поліцейські взагалі не проводили його огляд на стан алкогольного сп`яніння, як і не озвучували, які саме ознаки алкогольного сп`яніння, у нього наявні. Таким чином, обставини справи, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам, що є порушенням вимог КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності та його розгляд в Салтівському районному суді міста Харкова. Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився підписати вказаний протокол та висловити свою позицію щодо обставин, зазначених в протоколі, тим самим не скористався правом висловити свої зауваження щодо правильності зазначення його місця проживання та номеру мобільного телефону.

Таким чином, судом було вжито передбачених законодавством України заходів щодо повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП), та реалізації його права приймати участь у розгляді справи у суді.

Незважаючи на зазначене, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання 15.09.2026 до суду не з`явився.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, а також зважаючи на факт подання ОСОБА_1 письмових пояснень, тобто висловлення ним позиції по суті справи, та відсутність його клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721324 від 17.07.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;

- даними направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу і швидкість реакції, згідно з яким такий огляд не проводився;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від огляду;

- даними рапорту працівника поліції від 16.07.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;

- даними відеозаписів, на яких зафіксовані обставини вчинення правопорушення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР.

Мотиви неврахування аргументів Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Щодо факту керування транспортним засобом та незаконності зупинки

На відеозапису дійсно не зафіксований момент першої зупинки автомобіля під керуванням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як убачається з відеозаписів, здійснених за допомогою нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) працівників поліції, на них зафіксоване спілкування працівників поліції з Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, який перебуває на водійському місці за кермом автомобіля. Під час спілкування з працівниками поліції Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, задавав працівникам поліції питання про те, на якій підставі його зупинили, тобто фактично визнавав факт зупинки автомобіля під його керуванням. Крім того, згідно з відеозаписом Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в ході спілкування з працівниками поліції через певний час самовільно розпочав рух на автомобілі, виконуючи при цьому функції водія автомобіля та здійснюючи керування автомобілем, та фактично самовільно залишив місце, де перебував до цього, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу та намагалася втекти. У подальшому транспортний засіб під керуванням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, був повторно зупинений працівниками поліції. Таким чином, на відеозапису зафіксований факт виконання ОСОБА_1 функцій водія автомобіля під час руху останнього.

Крім того, на факті зупинки автомобіля під керуванням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті працівника поліції, які є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Даних щодо внесення працівниками поліції до вказаних документів завідомо неправдивих відомостей, судом не отримано.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Харківського апеляційного суду від 15.02.2023 у справі № 953/6581/22, Львівського апеляційного суду від 17.03.2023 у справі № 459/3104/22, Київського апеляційного суду від 19.01.2023 у справі № 752/13788/22, Київського апеляційного суду від 23.03.2023 у справі 756/7328/22, на відміну від вимоги про пред`явлення документів, серед інших реєстраційного документу на транспортний засіб, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку, встановленим законом.

Фактично аналогічні висновки викладені в рішенні Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 33/3дп/15-26 від 14.01.2026, яка зазначила таке: «27. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить з того, що з буквального змісту цих законодавчих положень випливає, що наявність підстав для зупинення поліцейським транспортного засобу, як-от і допущення водієм порушення ПДР, не перебуває у будь-якому причинно-наслідковому зв`язку з обов`язком поліцейського зафіксувати факт перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння за наявності ознак такого, скласти відповідний адміністративний матеріал у встановленому порядку.

28. Інтерпретація зазначених положень як таких, що стосовно водія, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, може бути проведено огляд лише за наявності визначених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинення транспортного засобу, є ірраціональною та такою, що суперечить чіткому та зрозумілому змісту статей 130 і 266 КУпАП.

29. Адже такий підхід до інтерпретації цих положень передбачає, що водій, який дійсно перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, може безперешкодно продовжувати рух транспортним засобом за умови ситуативного дотримання вимог ПДР; що водій, який перебуває у стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння, має право керувати транспортним засобом без можливості бути притягнутим до адміністративної відповідальності – якщо він не порушуватиме ПДР у часовому проміжку, в якому за ним спостерігає поліцейський.

30. З огляду на викладене вимоги зазначених положень не визначають порушення водієм ПДР, як і взагалі наявність підстав для зупинення транспортного засобу з урахуванням положень статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», як передумови для можливості оформлення поліцейським адміністративних матеріалів щодо допущення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП».

Ураховуючи досліджені матеріали справи та вищенаведену практику Вищої ради правосуддя та судів апеляційної інстанції, суд відхиляє аргументи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо недоведеності факту виконання ним функцій водія автомобіля та незаконності зупинки автомобіля.

Щодо відсутності ознак алкогольного сп`яніння

Про виявлення у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, видимих ознак алкогольного сп`яніння зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, який є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення (ст. 251 КУпАП), а також у рапорті працівника поліції; направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу і швидкість реакції; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які також є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Даних щодо внесення працівниками поліції до вказаних документів завідомо неправдивих відомостей, судом не отримано.

Крім того, суд враховує, що встановлення ознак сп`яніння є результатом візуального сприйняття відповідними особами ознак зовнішності та поведінки певної особи, а відтак – носить суб`єктивний характер.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не був позбавлений можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я або на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», результати якого мали б об`єктивний характер та виключали будь-які сумніви щодо наявності в нього зазначеного стану.

Проте Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаним правом не скористався. Крім того, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до відповідальності не за наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а за відмову пройти огляд на вказаний стан.

Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Накладення стягнення

Оскільки Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.

Згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн., які підлягають стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 251-252, 279, 283-285 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова – особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Д.А. Крівцов