Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №280/2028/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2028/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Семененка Я.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Запорізькій області у реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 платником єдиного податку 2 групи, викладену у листі № 50922/6/08-01-50-09 від 22.11.2024 та дії щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку 2 групи 01.12.2024;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 платником єдиного податку 2 групи, з 01.12.2024.

стягнути з Відповідача на користь позивача всі судові витрати по справі, в тому числі витрати на правову допомогу 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2024 ОСОБА_1 подав через веб-портал «Дія» заяву про реєстрацію фізичної особи-підприємця. В цій заяві також зазначено про обрання спрощеної системи оподаткування (друга група) з 01.12.2024. В цей же день в електронному кабінеті платника було виявлено наявність податкового боргу в сумі 340.00 грн., які одразу були сплачені. В подальшому 01.12.2024 в електронному кабінеті платника податків було відображено інформацію про те що ОСОБА_1 взято на облік як платника єдиного податку другої групи. В січні 2025 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до контролюючого органу з метою отримання витягу з реєстру платників єдиного податку. Однак отримав відмову, після чого в електронному кабінеті виявлено що 01.12.2024 реєстрацію платника ЄП анульовано. До лютого 2025 відомості про анулювання реєстрації платника ЄП були відсутні в електронному кабінеті, ніяких рішень про анулювання реєстрації ЄП в електронному кабінеті немає та на адресу платника вони не надходили. Відмови в реєстрації платника єдиного податку позивачу також не надсилали ні в електронному кабінеті ні засобами поштового зв`язку. З метою з`ясування обставин справи 04.03.2025 направлено адвокатський запит. 10.03.2025 було отримано відповідь ГУ ДПС у Запорізькій області згідно з якої вбачається що 22.11.2024 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову, підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України., в реєстрації платником єдиного податку 2-ї групи через те що станом на 22.11.2024 за ним обліковувався податковий борг. Вважає відмову контролюючого органу в реєстрації ОСОБА_1 платником єдиного податку 2-ї групи протиправною оскільки податковий борг був погашений 21.11.2024. З урахуванням відповіді на відзив просив позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що позивачем штрафну санкцію визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 18.06.2024 № 0111952410 було сплачено 24.11.2024, але в результаті її несвоєчасності сплати була нарахована пеня у відповідності до ст. 129 ПК України у сумі 17,54 грн., а отже позивачем не погашено податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування., що підтверджується ІКП за 2024-2025 роки. Відповідно до п.299.5 ст.299 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 листом від 22.11.2024 № 50922/АП/08-01-50-03-13 повідомлено про відмову в реєстрації платником єдиного податку у зв`язку з невідповідністю такого суб`єкта господарювання вимогам, встановленим ст. 291 ПКУ.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.11.2024 ОСОБА_1 подав через веб-портал «Дія» заяву про реєстрацію фізичної особи-підприємця та зазначив про обрання спрощеної системи оподаткування (друга група) з 01.12.2024.

21.11.2024 ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції 0.0.4023033887.1 сплатив суму податково боргу у розмірі 340, 00 грн., яку виявив в електронному кабінеті платника податків.

Згідно скріпну з електронного кабінету платника податків позивача в розділі «Облікові дані платника» «Дані про реєстрацію платником єдиного податку» вбачається:

- Дата переходу на спрощену систему оподаткування 01.12.2024;

- Група 2;

- Ставка 20;

- Дата анулювання 01.12.2024.

Отже контролюючим органом прийнято рішення про реєстрацію позивача платником єдиного податку 2 групи, проте в подальшому анульовано таку реєстрацію.

Згідно листа ГУ ДПС в Запорізькій області від 22.11.2024 № 50922/6/08-01-50-09, який надано на адвокатський запит представника позивача, вбачається ОСОБА_1 повідомлено про неможливість переведення його на спрощену систему оподаткування через наявність боргу, а саме залишок несплаченої пені в сумі 340,00 грн.

18.12.2024 ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату єдиного податку, 18.01.2025 ФОП ОСОБА_1 оплатив єдиний податок за січень-березень 2025 року.

Листом від 10.03.2025 ГУ ДПС в Запорізькій області повідомлено позивача, що 22.11.2024 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову, підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, в реєстрації платником єдиного податку 2-ї групи через те що станом на 22.11.2024 за ним обліковується податковий борг.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у реєстрації позивач платником єдиного податку 2 групи, викладену у листі № 50922/6/08-01-50-09 від 22.11.2024 та дії щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку 2 групи 01.12.2024, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі -ПК України).

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті (пункт 298.1. статті 298 ПК України).

Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1. статті 298 ПК України визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»;

4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначає статтею 299 ПК України.

В пункті 299.1 статті 299 ПК України зазначено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Реєстрація електронних резидентів (е-резидентів) платниками єдиного податку третьої групи здійснюється контролюючим органом протягом двох робочих днів з дати отримання від державного реєстратора відомостей про реєстрацію електронного резидента як фізичної особи - підприємця у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (пункт 299.2 статті 299 ПК України).

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (пункт 299.3 статті 299 ПК України).

У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 п. 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки (пункт 299.4 статті 299 ПК України).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку (пункт 299.5. статті 299 ПК України).

Згідно з пунктом 299.6. статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку законодавцем визначений виключний перелік підстав, зазначених вище.

Верховний Суд, у постанові від 24.01.2020 у справі №804/2506/16, зазначив, що відповідно до п. 299.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відтак, нормами ПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку.

Матеріалами справи встановлена, що листом від 10.03.2025 ГУ ДПС в Запорізькій області повідомлено позивача, що 22.11.2024 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову, підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, в реєстрації платником єдиного податку 2-ї групи через те що станом на 22.11.2024 за ним обліковується податковий борг.

Як зазначено відповідачем, що позивачем штрафну санкцію визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 18.06.2024 № 0111952410 було сплачено 24.11.2024, але в результаті її несвоєчасності сплати була нарахована пеня у відповідності до ст. 129 ПК України у сумі 17,54 грн., а отже позивачем не погашено податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування., що підтверджується ІКП за 2024-2025 роки.

У листі від 10.03.2025 № 1031/АП/08-01-50-03-03 підставою для відмови в реєстрації платником єдиного податку 2-ї групи зазначена лише інформація про наявність податкового боргу, що виник у платника єдиного податку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи 21.11.2024 Позивач через портал «Дія» подав заяву встановленої форми про реєстрацію його фізичною-особою підприємцем, при цьому обрав спрощену систему оподаткування, а саме платника єдиного податку другої групи з 01.12.2024 (а.с.24-25).

Згідно скріпну з електронного кабінету платника податків позивача вбачається наявність у позивача податкового кого боргу у суму 340 грн. ( а.с. 26).

21.11.2024 сума податкового боргу у розмірі 340, 00 грн. сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції 0.0.4023033887.1 від 21.11.2024 (а.с.10) .

Доказів, що станом на час реєстрації позивача у нього був наявній інший податковий борг, матеріали справи не містять.

Наведене спростовує висновки контролюючого органу про наявність правових підстав, передбачених положенням податкового законодавства, для відмови у задоволенні поданої позивачем заяви, оскільки обставини відмови в реєстрації платником єдиного податку 2-ї групи, викладені в листі від 22.11.2024 № 50922/6/08-01-50-09 були усунуті позивачем 21.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.4023033887.1, інших рішень щодо відмови не приймались.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко