Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №160/34692/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34692/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року (головуючий суддя Коренев А.О.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04.12.2025 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просив:

- визнати протиправним рішення № 912010195394 від 05.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 ОСОБА_1 з 28.10.2025 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 395, № 396 та №397 від 28.10.2025 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723. 01.03.2023 року позивачем було здійснено перехід на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року. 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області їй було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки їй вже призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XI. З такими діями відповідача-2 позивач не погоджується, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 912010195394 від 05.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 ОСОБА_1 з 28.10.2025 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 395, № 396 та № 397 від 28.10.2025 року, виданих Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403) на користь ОСОБА_1 . (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.10.2025 у віці 70 років звернулася з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про Державну службу”. За результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що відповідно до електронної пенсійної справи позивача, остання отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII. Так, 01.03.2023 здійснено переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В період з 13.10.2010 по 01.03.2023 позивач отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII за наявності необхідного стажу роботи, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» їм не призначалася пенсія відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Згідно пункту 3 - 1 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону №3723-XII, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Отже, своє право на призначення пенсії державного службовця позивач реалізувала задовго до набрання чинності (01 травня 2016 року) Законом України «Про державну службу» №889-VIII. Тому до кола осіб визначених пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-XII за певних умов після 01.05.2016, позивач не належить. З огляду на викладене позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Правові підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно Закону України «Про державну службу», відсутні, оскільки законодавство не регламентує ані права особи на такий перерахунок, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку пенсії. Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням складових заробітної плати для призначення пенсії державного службовця є передчасними. Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22. Отже, висновки суду першої інстанції про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 395, № 396 та № 397 від 28.10.2025 року, виданих Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, є помилковими.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 13.10.2010 року отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

З 01.03.2023 року позивачем було здійснено перехід на інший вид пенсії - на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року.

28 жовтня 2025 року позивачка з звернулась до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912010195394 від 05.11.2025 року відмовлено в перерахунку пенсії щодо переходу на інший вид персії, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .

На обґрунтування рішення зазначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI " Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 на призначення пенсій відповідно до статті 37 «Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-ХII " Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Закону № 889 ( на 01.05.2016):

мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

яким не було призначено пенсію відповідно до Закону № 3723-XI. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 вже було призначено пенсію згідно Закону України «Про державну службу» з 13.10.2010 по 01.03.2023, а проведення перерахунків пенсій зазначеній категорії осіб діючим законодавством не передбачено, підстави для проведення перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 відсутні.

Позивачка вважає протиправним рішення № 912010195394 від 05.11.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії. Також позивачка вважає, протиправним лист відповідача від 24.09.2025 №46541-35901/Х-01/8-0400/25 «Про надання інформації» яким, повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 р. визначалися Законом №3723-ХІІ.

01.05.2016 р. набрав чинності Закон № 889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст.90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Згідно з п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 р. втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, згідно з пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 р. у справі № 591/6970/16-а своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за віком за умов, визначених у Законі № 889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою (28.10.2025 р.) позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV.

Суд, відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 р. у справі № 580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ), які полягають у наступному.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд (п.29, 30) вказав, що ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, ані ст.37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII особам, яким на 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.

Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.

Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивач станом на 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, те, що позивачка раніше отримувала пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом № 1058-IV, на пенсію в межах дії Закону № 889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом.

Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об`єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).

У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.

Таким чином, ГУ ПФУ у Вінницькій області не мало фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивачки, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII та відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ).

Таким чином, відповідачем під час прийняття рішення № 912010195394 від 05.11.2025 року, яким відмовлено в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону № 889-VIII, не враховано усі обставини, що мають значення для переведення на даний вид пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII.

На підставі викладеного, судом першої інстанції установлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 912010195394 від 05.11.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом № 889-VIII, починаючи з 28.10.2025 р. на підставі довідок № 395, № 396 та № 397 від 28.10.2025 року, виданих Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності.

Дискреція пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Водночас, суб`єкт владних повноважень не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень, прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем-2 протиправно відмовлено позивачеві в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII через помилкове трактування відповідачем відповідних законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що у даному випадку у органів Пенсійного фонду України відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII, починаючи з 28.10.2025р. (дати звернення позивача із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України).

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Матеріалами справи підтверджується, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведенні на пенсію та здійсненні її перерахунку.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, дії зобов`язального характеру щодо переведення на пенсію має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко