Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №160/21321/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21321/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року (суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік як особу, раніше визнану непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку;

визнати протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 09.07.2026;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про проходження ОСОБА_1 військово лікарської комісії 09.07.2026;

визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

скасувати наказ в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.07.2026 №746-ОС «По особовому складу» в частині зарахування з 09.07.2026 до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частину НОМЕР_1 ;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, у якій заявники просять суд:

заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з електронним військово-обліковим документом за номером в реєстрі оберіг 230420211425871600019, сформованому 23.04.2026, визнаний непридатним до військової служби та виключений військового обліку, у зв`язку із чим ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним. Згідно розділу 14 вищевказаного тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 11.05.2023 ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі рішення ВЛК від 27.04.2023 (протокол №73) за станом здоров`я, що було підтверджено рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.05.2023, про що в розділі 13 зроблений відповідний запис з відповідною печаткою від 11.05.2023. оскільки ОСОБА_1 рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 41а наказу МОУ №402 2008 року (пр.73), яке затверджене рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.05.2023, у зв`язку із чим ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, згідно вимог чинного законодавства повторному медичному огляду та повторному взяттю на військовий облік він не підлягав, оскільки для цього відсутні відповідні правові підстави. Проте, 09.07.2026 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вийшов з дому за адресою: АДРЕСА_1 . У дворі будинку АДРЕСА_2 стояв легковий автомобіль, біля якого троє невідомих ОСОБА_1 чоловіків в цивільній формі одягу, без пояснень зупинили останнього та насильно помістили в автомобіль, після чого насильно повезли до ІНФОРМАЦІЯ_7 . При цьому, ОСОБА_1 повідомляв, що він не є військовозобов`язаним, так як він виключений з військового обліку, що підтверджується документами, які ОСОБА_1 мав при собі та пред`являв для ознайомлення невідомим, на що вони не реагували, а документи на підтвердження факту виключення ОСОБА_1 з військового обліку не перевірили. Після прибуття в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_7 , невідомим ОСОБА_1 співробітником останнього повідомлено, що його включено в список для видання наказу про призов військовозобов`язаних. ОСОБА_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомлено, що згідно вищевказаного списку начальником РТЦК та СП видано наказ «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації». Вказує про те, щосаме саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а саме: позивача може бути переміщено до іншої військової частини як наслідок з`являться 2 накази на переведення та на зарахування до особового складу військової частини які не пов`язані з даними позовними вимогами та виникне необхідність подання позову про скасування даних наказів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що оскарження до суду дій відповідачів не зупиняє їх дії, при цьому у разі не вжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Обрання такого способу забезпечення позову є логічним та відповідає завданню адміністративного судочинства, а невжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову, що зведе нанівець призначення адміністративного суду. Крім того, забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а є необхідним заходом для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Також, зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, у відповідності до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №640/35568/21.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Із прохальної частини заяви про забезпечення позову судом встановлено, що заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в умовах дії воєнного стану питання проходження військової служби, переміщення та виконання бойових завдань військовослужбовцями належать до виключної компетенції військового командування.

Пунктом 10 частини 3 статті 151 КАС України встановлено імперативну заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану.

Вимога позивача про заборону вчиняти дії щодо його переміщення за своєю суттю є превентивним зупиненням будь-яких можливих розпорядчих актів командування щодо кадрового руху військовослужбовця, що прямо суперечить вищевказаній нормі закону.

Крім того, матеріали справи не містять доказів підготовки або існування реального наказу про його направлення безпосередньо на лінію бойового зіткнення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях про можливі порушення прав у майбутньому (постанова від 17.04.2025 справа №340/5170/24).

Саме по собі можливе переміщення військовослужбовця в межах проходження служби не свідчить про порушення права на ефективний судовий захист та не перешкоджає виконанню судового рішення у разі його ухвалення, а тому не є самостійною та достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у розумінні статті 150 КАС України.

А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко