Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №204/2663/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 204/2663/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року в адміністративній справі №204/2663/26 (головуючий суддя першої інстанції - Дубіжанська Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 03.03.2026 року звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ІДІ №721747 про притягнення до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною, фотоматеріали не підтверджують описану в постанові подію та не відповідають дійсності. Також позивач вважає, що обраний відповідачем при складанні вказаного протоколу спосіб вимірювання відстані автомобіля від виїзду з прилеглої території будинку, де місце зупинки транспортного засобу заборонено, та проведена фіксація не можуть свідчити про достовірність такого вимірювання: єдине фото, на якому відображена повністю довжина розкладної рулетки, фіксує початкові дані вимірювання замість кінцевих.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що відповідачем не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП.

Вважає, що координати правопорушення, зазначені у матеріалах відповідача (48.46011560, 35.06730760), не відповідають ані вказаній адресі, ані фактичному місцю паркування, відповідно до перевірки в Google Maps ці координати позначають місце на тротуарі біля пабу «Банка» з іншої сторони вулиці, відтак підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку ст. ст.286, 311 КАС України в письмовому провадженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії 1ДІ №721747 від 13.02.2026 року інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Капустіним Я.В. накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.. Згідно тексту постанови 29.01.2026 року о 10 год. 50 хв. транспортним засобом Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул.Івана Акінфієва, 10, чим порушено вимоги підпункту «и» пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП (а.с.6-7, 8).

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач оскаржив постанову до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначив, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, підстави для її скасування відсутні.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Правовідносини, що виникли в даній справі, врегульовані Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, що затверджені Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами і доповненнями, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.п. «и» пункту 15.9 розділу 15 ПДР України зупинка транспортного засобу забороняється у місцях, де відстань від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, менше 10 м.

Згідно із частиною 3 статті 122 КУпАП порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2026 року о 10 год. 50 хв. транспортним засобом Jeep Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, 10, ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, чим порушено вимоги п.п. «и» пункту 15.9 розділу 15 ПДР України (а.с.6-8).

Відповідні фотодокази долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, про здійснення фотозйомки технічним засобом Sigma mobile TAB A1025 X-TREME 2 під час фіксування правопорушення зазначено в оскаржуваній постанові, а також вказані фотодокази розміщено на вебсайті, а тому такі докази апеляційним судом визнаються належними та допустимими.

З наданих відповідачем фотодоказів апеляційним судом встановлено, що автомобіль Jeep Cherokee, д.н.з. НОМЕР_1 , у вказаний в постанові день та час був розміщений за адресою м. Дніпро, вул. Івага Акінфієва, 10, менше ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Зазначені фотодокази та витяг містять географічні координати 48.46011560, 35.06730760, які відповідають зазначеній в постанові адресі та спростовують посилання позивача про відсутність фіксації місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат.

Вказані обставини позивачем в апеляційній скарзі не спростовано, доказів протилежного не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання позивача на відсутність з його боку порушень ПДР колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані доводи спростовуються наведеними вище фотодоказами, при цьому, інспектором з паркування було здійснено заміри відстані між автомобілем позивача та місцем виїзду з прилеглої території, фотознімки чіткі та зрозумілі.

Таким чином, посилання позивача на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскаржувана постанова є обґрунтованою, в той час як посилання позивача на відсутність в його діях складу правопорушення спростовується наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд першої інстанції правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року в адміністративній справі №204/2663/26 залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року в адміністративній справі №204/2663/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Сафронова

суддя С.В. Білак