Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №453/2000/24 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/2000/24

№ провадження 2/453/52/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого- судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сколе Львівської області в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок,-

встановив:

24 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок.

Свої вимоги мотивує тим, що 21 листопада 2005 року вона придбала у власність земельну ділянку, кадастровий помер: 4624555300:02:003:0008, площа 0.0927 га. На вказані земельній ділянці позивачем здійснено будівництво садового будинку. Згідно даних технічного паспорта на садовий будинок, реєстраційний № 1101:8993-8851-0450-6798, інвентаризаційна справа № 12, що виготовлений Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 29 березня 2023 року, на її земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , споруджено садовий будинок літ. «А-2», площею 65,2 м.кв., ганок літ. «а», площею 19,1 м. кв., тераса літ. «аl», сарай літ. «Б», площею 30,6 м. кв., вбиральня літ. «В», площею 1 м. кв., навіс літ. «Г», площею 37,9 м. кв., альтанка літ. «Д», площею 22,4. Рішення про присвоєння будинку адреси ( АДРЕСА_1 ) прийняте 15 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Верхньосиьовиденської селишної ради Сколівського району Львівської області за номером 51. Зазначила, що 08 лютого 2024 року за відповідачем (колишнім чоловіком) ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на садовий будинок, споруджений на її земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості внесено до Реєстру: 08 лютого 2024 року о 17:35:54 годині, Лободинець Наталія Іванівна, Белзька міська рада Львівської області, індексний номер рішення 71502584. При цьому, у Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлутацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів відсутня інформація про реєстрацію декларації садового будинку, до експлуатації.

За фактом незаконної реєстрації права власності на вищевказаний садовий будинок позивач звернулася у правоохоронні органи, де на даний час відкрито кримінальне провадження №42024142330000061 від 15 травня 2024 року.Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав для державної реєстрації відповідачем подано наступні документи: технічний паспорт, серія та номер: Т101:5849-5051-1960-2540, виданий 08 лютого 2024 року, видавник: СДЕССБ, Документ отримано з СДЕССБ; документ, отриманий на запит державного реєстратора прав на нерухоме майно серія та помер: 3278, виданий 18 січня 2024 року, видавник: ФОП ОСОБА_6 .

Таким чином, рішення про проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок за відповідачем на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу, за поштовим АДРЕСА_1 , що присвоєний позивачу, а не відповідачу, прийнято за відсутності будь-яких документів про прийняття об?єкту нерухомого майна в експлуатацію та про присвоєння йому поштової адреси. Всупереч викладеному, відповідачем не надано і не може бути надано рішення про присвоєння будинку адреси: АДРЕСА_1 , оскільки таке рішення прийняте Виконавчим комітетом Верхньосиньовиденської селищної ради Сколівського району Львівської області на користь позивача 15 жовтня 2020 року за номером 51. Позивачем не було надано згоди на будівництво відповідачем власного будинку на земельній ділянці, що належить позивачу одноособово. З огляду на відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва садового будинку документів про присвоєння садовому будинку поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - садового будинку, правові підстави для набуття відповідачем права власності на нерухоме майно відсутні, здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем є незаконним. Враховуючи вище наведене просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 04 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Відповідач скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву (08 січня 2025 року), відповідно до якого просив відмовити в задоволені позову.

21 травня 2025 року від представника відповідача - адвоката Пахут Ю.С. надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою судді від 22 травня 2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді від 16 вересня 2025 року закрито підготовче засідання справу призначено до судового розгляду.

07 листопада 2025 року від представника позивача адвоката Рісна Ю.Б. надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рісна Ю.Б. просили задовольнити позов з обставин викладених в позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Пахут Ю.С. та відповідач ОСОБА_3 заперечували щодо задоволення позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа державний реєстратор Лободинець Н.І. Белзької міської ради Львівської області в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , надав показання з яких слідує, що він є сином відповідача. Коли почалось будівництво він не пам`ятає. Будували будинок його батьки та дід, баба готувала їсти. Востаннє був на Дубині в листопаді 2025 року. Тато змінює замки та не впускає до хати. Між ділянками стоїть забор. Зазначив, що він не знає коли була куплена ділянка. Будувати почали коли йому було 5-6 років, тобто тоді, коли позивач та відповідач перебували у шлюбі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання з яких слідує, що позивачка її мама, а відповідач колишній чоловік мами. Коли мама і відповідач перебували у шлюбі то почалось будівництво спірного будинку. Будівництво здійснював ОСОБА_9 . Вказала, що вона не знає коли купували земельну ділянку. Будинок допомагав будувати дідусь, ОСОБА_10 також допомагав будувати. В сім`ї говорили (на св`ята), що хата збудована за декретні кошти. ОСОБА_11 ставив відео камери.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання з яких слідує, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , почав будувати у 2008 році. Він допомагав будувати від фундаменту до даху. Їх було п`ятеро осіб, проживали вони у сусіда у Дубині. Відповідач замовляв їм їжу. Вказав, що позивачку ОСОБА_1 та її маму він знає, однак на даній будові вони жодного разу не були.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав показання з яких слідує, що у будинку він проводив світло за домовленістю із відповідачем. Будинок почали будувати у 2008 -2009 році. Зазначив, що він не пам`ятає чи ОСОБА_1 приїжджала на будову. Грошей за роботу він не брав, бо із відповідачем перебуває у дружніх відносинах.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав показання з яких слідує, що будинок почали будувати у 2005-2007 році, він заливав фундамент. Будівництво відбувалось поступово. Позивачку на будові він ніколи не бачив.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, пояснення свідків, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

За приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий помер: 4624555300:02:003:0008, площа 0.0927 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №523283, виданий 03 червня 2008 року, видавник: Управління земельних ресурсів у Сколівському районі Львівської області, яку вона придбала у 2005 році.

Згідно даних технічного паспорта на садовий будинок, реєстраційний № 1101:8993-8851-0450-6798, інвентаризаційна справа №12, що виготовлений Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 29 березня 2023 року, на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , споруджено садовий будинок літ. «А-2», площею 65,2 м.кв., ганок літ. «а», площею 19,1 м. кв., тераса літ. «аl», сарай літ. «Б», площею 30,6 м. кв., вбиральня літ. «В», площею 1 м. кв., навіс літ. «Г», площею 37,9 м. кв., альтанка літ. «Д», площею 22,4.

Рішення про присвоєння будинку адреси ( АДРЕСА_1 ) прийняте 15 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Верхньосиьовиденської селишної ради Сколівського району Львівської області за номером 51.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому був розірваний на підставі постанови Львівського апеляційного суду 18 січня 2024 року.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2876370946100) за відповідачем ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на садовий будинок, споруджений на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості внесено до Реєстру: 08.02.2024 17:35:54, ОСОБА_14 , Белзька міська рада Львівської області.

На виконання ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року про витребування доказів, Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради надано копію реєстраційної справи № 2716165346245 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4624555300:02:003:0008.

Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи, зокрема із договору купівлі-продаж земельної ділянки від 21 листопада 2005 року, сторонами договору є ОСОБА_1 - покупець та ОСОБА_15 - продавець. В інтересах продавця діяв та підписував договір - ОСОБА_3 , на підставі нотаріальної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю. П. за реєстровим номером № 1544. Таким чином, ОСОБА_1 , купуючи земельну ділянку, підписувала договір у нотаріуса разом із ОСОБА_3 , який діяв від імені продавці ОСОБА_15 .

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 361423831 від 10 січня 2024 року, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4624555300:02:003:0008, на якій знаходиться спірний садовий будинок, зареєстроване 31 березня 2023 року. Дана земельна ділянка була придбана у шлюбі та є спільною сумісною власності позивача та відповідача.

Позивач посилається на ст. 376 ЦКУ, у якій сказано, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, положення даної статті передбачає наступні підстави для визнання забудови самочинним: 1) якщо будівництво здійснене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) якщо будівництво здійснене без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) якщо будівництво здійснене із істотним порушеннями будівельних норм і правил.

Три перелічені вище підстави для визнання самочинним будівництва спірного садового будинку спростовуються наступним:

1) якщо будівництво здійснене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї

мети:

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9905472362024 від 19 січня 2024 року, цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером: 4624555300:02:003:0008 для індивідуального садівництва.

Згідно до ч.3 ст. 35 ЗК України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Отже, спірний будинок був збудований без порушення цільового призначення земельної ділянки.

2) якщо будівництво здійснене без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту:

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у ч.1 цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Таким чином, будівництво садового будинку здійснюється за так званою «спрощеною процедурою» та не потребує документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

3) якщо будівництво здійснене із істотним порушеннями будівельних норм і правил:

Згідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Перевірка на відповідність будівельним нормам здійснюється при проведенні перевірок для об`єктів із вищими класами наслідків (СС2 і СС3), для яких потрібен сертифікат готовності, який видається після перевірки відповідності будівельним нормам.

Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації підтверджує завершення будівництва та його формальну відповідність заявленій проектній документації.

Згідно до витягу в Єдиному реєстрі у сфері будівництва, на спірний садовий будинок зареєстрована декларація ІУ161230501656 про готовність об`єкта до експлуатації.

Враховуючи те, що спірний садовий будинок належить до об`єктів із класом наслідків СС1 та щодо такого об`єкта була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації на підставі технічного паспорта, формально даний об`єкт пройшов перевірку відповідності будівельним нормам.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав може бути проведена, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас правова природа державної реєстрації права власності полягає у державному підтвердженні та публічному оголошенні належності відповідного речового права певній особі.

Отже, сама по собі наявність або відсутність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не вирішує питання про наявність чи відсутність у особи права власності, якщо спір між сторонами фактично стосується належності такого права.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2026 року у справі № 922/511/24 звернув увагу, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі, а тому суд, вирішуючи спір про державну реєстрацію, має насамперед встановити та вирішити спір про саме речове право.

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 20 червня 2025 року у справі № 559/1957/23 зазначив, що скасування державної реєстрації права власності може бути належним способом захисту лише за конкретних обставин справи, якщо саме така реєстрація створює перешкоди у здійсненні позивачем його прав та її скасування забезпечує реальне усунення порушення права.

Таким чином, сама лише вимога про скасування державної реєстрації права власності не звільняє позивача від обов`язку довести наявність порушеного права та обґрунтувати, яким чином скасування реєстрації відповідача призведе до реального та остаточного відновлення такого права.

Суд бере до уваги, що земельна ділянка була придбана у 2005 році, тобто, як установлено судом, у період перебування сторін у шлюбі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав самостійного заробітку з поважних причин.

Згідно зі ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Отже, сама лише обставина оформлення земельної ділянки на ім`я позивачки не є безумовною та достатньою підставою для висновку про те, що спірний садовий будинок не міг бути об`єктом права власності відповідача або що його державна реєстрація за відповідачем є незаконною.

Для вирішення питання про належність права на садовий будинок необхідним є встановлення правових підстав його створення або набуття, часу його створення, джерела коштів, за які він був збудований чи придбаний, а також правового режиму цього майна.

Сам факт того, що земельна ділянка зареєстрована за одним із колишнього подружжя, не означає автоматичного виникнення у цієї особи виключного права власності на будинок, розташований на такій земельній ділянці, та не свідчить сам по собі про незаконність державної реєстрації права власності іншого з подружжя.

Позивачкою не доведено, що спірний садовий будинок є її особистою приватною власністю та що право власності відповідача на нього виникло незаконно.

Саме по собі розірвання шлюбу не припиняє право спільної сумісної власності на майно, набуте сторонами під час шлюбу, та не перетворює автоматично таке майно на особисту власність одного з колишнього подружжя.

У разі наявності спору між колишнім подружжям щодо правового режиму майна, набутого або створеного у період шлюбу, та належності права на таке майно, відповідний спір має вирішуватися шляхом встановлення належності речового права та, за наявності підстав, визначення часток або поділу спільного майна.

Натомість заявлена позивачкою вимога фактично спрямована виключно на припинення зареєстрованого права відповідача без вирішення питання про те, кому саме належить право власності на спірний садовий будинок після скасування такої реєстрації.

За таких обставин задоволення позову лише шляхом скасування державної реєстрації права власності відповідача не вирішить існуючого між сторонами спору про належність речового права на садовий будинок та не призведе до повного і реального відновлення прав позивачки.

Верховний Суд також зазначав, що питання ефективності способу захисту має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин спору, а скасування реєстраційної дії може бути належним способом захисту лише за умови, якщо таким судовим рішенням одночасно вирішується спір про право або скасування реєстрації дійсно усуває порушення права позивача.

Крім того, Верховний Суд наголошував, що законодавство з 16 січня 2020 року розмежовує скасування державної реєстрації прав та скасування запису про проведену державну реєстрацію права, причому останній спосіб захисту законом не передбачений як такий, що може спричинити відповідні реєстраційні наслідки.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами незаконність виникнення або державної реєстрації права власності відповідача на спірний садовий будинок.

Позивачкою також не доведено, що саме скасування державної реєстрації права власності відповідача без вирішення спору щодо належності права власності на спірний об`єкт є належним та ефективним способом захисту її права.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивачкою не доведено факту порушення її права саме державною реєстрацією права власності відповідача на спірний садовий будинок, а також не доведено наявності правових підстав для припинення такого права шляхом скасування його державної реєстрації, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 81, 89, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Державний реєстратор Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталія Іванівна місце знаходження: вул. Домініканська, 1, м. Белз, Червоноградського району Львівської області.

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ