Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №464/4856/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4856/26

пр.№ 2/464/3204/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

15.09.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

02.07.2026 позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15675 грн та судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1475596 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Після реєстрації відповідача ним підписано електронну заявку на отримання кредиту, а первісний кредитор 03.03.2024 направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір. Після заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор встановив, що особу як ОСОБА_1 , після ознайомлення відповідача з пропозицією первісний кредитор направив ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор Т625 на номер телефону НОМЕР_1 , котрий відповідачем було введено/відправлено. Таким чином, 03.03.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір №1475596 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1500 грн, на засадах строковості, поворотності, платності на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором, процентна ставка 2,5% в день. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на карту відповідача. Натомість, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання.

13.08.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-30/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги до відповідача. Станом на дату складання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 15675 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 1500 грн, заборгованість по відсотках - 13425 грн, пеня, штраф - 750 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути примусово з відповідача, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Матеріали позову надійшли 02.07.2026 до Сихівського районного суду міста Львова через систему «Електронний Суд», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 24.07.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали останній правом на подання відзиву не скористався.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту №1475596 на суму 1500 грн, який підписаний позичальником у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора Т625. При цьому, суд зважує на приписи п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», згідно яких електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У вказаному кредитному договорі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Факт виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» своїх зобов`язань по наданню ОСОБА_1 обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів у загальній сумі 1500 грн та порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів підтверджується повідомленнями ТОВ «Пейтек» від 19.08.2025, наданим позивачем розрахунком заборгованості, що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів. Так, згідно наданих позивачем повідомлень ТОВ «Пейтек» товариством від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 03.03.2024 на картку клієнта ОСОБА_1 перераховано кошти в загальній сумі 1500 грн.

Даючи оцінку даному документу в сукупності з іншими доказами у справі за правилами ст. 89 ЦПК України, суд констатує, що зазначені в повідомленнях ТОВ «Пейтек» відомості щодо розміру кредиту та номера банківської картки, яка надана самим позичальником у договорі, відповідають інформації, що міститься в умовах укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 кредитного договору, а дата проведення перерахування коштів позичальнику відповідає даті укладення договору. При цьому, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», яке надавало кошти, не є банківською установою, і надавало послуги з кредитування шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на електронний платіжний засіб (банківську картку) позичальника. Перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним кредитним договором за ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» вчинено ТОВ «Пейтек» як оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому на суму переказу не складаються видаткові касові ордери, які є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У довідці ТОВ «Пейтек» відображається частина цифр платіжної картки, так як згідно з ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» номер картки (рахунку) становить таємницю фінансової послуги.

Отже, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, а довідка ТОВ «Пейтек» безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції.

13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-30/25, відповідно умов якого ТОВ "Слон Кредит" передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників.

Згідно із платіжною інструкцією № 10148 від 18.08.2025, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ «Свеа Фінанс» сплатив на користь ТОВ «Слон Кредит» кошти згідно договору факторингу №01.02-30/25 від 13.08.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу 01.02-30/25 від 13.08.2025 від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1475596. Копія витягу долучена позивачем до позовної заяви. Копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З`ясовано, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують перерахування відповідачу коштів за договором позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, оскільки не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом у повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості в розмірі 15675 грн, з яких: сума по тілу кредиту - 1500 грн; сума прострочених платежів по процентах - 13425 грн; пеня, штраф -750 грн.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Вирішуючи дану справу, суд переконаний, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування первісним кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, тому тіло кредиту в розмірі 1500 грн. слід стягнути з відповідача.

Що стосується позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 13425 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

З урахуванням наведеного, заборгованість за процентами за користування кредитом за кредитним договором №1475596 від 03.03.2024 слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки в 1%, у межах заявлених позовних вимог за період строку дії договору з 03.03.2024 строком 360 днів: 15 грн (1%) х 360 днів = 5100 грн.

Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором - 6600 грн, з яких: 1500 грн борг за тілом кредиту, 5100 грн борг за відсотками за користування кредитом, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, штрафу.

Згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи договір укладено з відповідачем 0.03.2024, тобто після 24.02.2022, а введений в Україні воєнний стан не припинений та не скасований, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, пені 750 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 6600 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 1500 грн; сума прострочених платежів по процентах - 5100 грн.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 1120,87 грн судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (42,1%) (2662,40 грн х 42,1%: 100%).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №1475596 від 03.03.2024 в розмірі 6600 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 1500 грн; сума прострочених платежів по процентах - 5100 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати в розмірі 1120 грн 87 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Текст рішення складено 15.09.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ