Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №464/4112/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4112/26

пр.№ 2/464/2918/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №549944-КС-002 від 13.08.2025 про надання кредиту в розмірі 28000 грн. Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 13 серпня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримала кредит у розмірі 28 000 грн на банківську картку. Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором ОСОБА_1 на виконання умов договору не здійснив усієї оплату за договором кредиту. Отже, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач виконав частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 65831,1 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (тіло) в розмірі 26850 грн, заборгованості по відсоткам в розмірі 26191,10 грн, заборгованості по відсотках у відповідності до ст.625 ЦК України в розмірі 10080 грн, заборгованості по комісії в розмірі 2710 грн. Просить стягнути вказану заборгованість примусово і відшкодувати понесені судові витрати.

Матеріали позову надійшли 09.06.2026 до Сихівського районного суду міста Львова через систему «Електронний Суд», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 11.06.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом відповідача. Крім цього, вказаною ухвалою витребувано з АТ «А-Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

11.09.2026 від представника відповідача - адвоката Стасишина Р.М., який діє на підставі ордера ВС № 1496184 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (письмові пояснення), в яких позовні вимоги частково заперечив. Вказує на те, що стягнення з відповідача відсотків, у відповідності до ст.625 ЦК України, та комісії є неправомірним і такі не ґрунтуються на Законі. Просить в таких вимогах відмовити. Також заявою просить зменшити суму стягнення заборгованості на 2000 грн, які відповідач 11.09.2026 сплатив позивачу. Як доказ надав квитанцію № 48911-54540-0127, а також заявою від 11.09.2026 просить розстрочити виконання прийнятого рішення на 5 місяців, мотивуючи тим, що у відповідача складене матеріальне становище. Просить позов задовольнити частково.

14.09.2026 від представника позивача Козачок М.О. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Навела обставини, за яких відповідачем отримано укладено кредитний договір та отримано кредитні кошти на умовах, зазначених у електронному договорі, з якими відповідач погодився, просить позов задовольнити. Також заявою від 14.09.2026 просить відмовити позивачу клопотанні про розстрочення рішення суду.

Представник позивача Козачок М.О. в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву (письмових поясненнях) просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача заявою просить розглядати справу за їх відсутності, підтримав викладене у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення суду.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 серпня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 28 000 грн на банківську картку на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Кредит надано строком на 16 тижні, з стандартною фіксованою процентною ставкою 1% в день. Термін дії договору становить до 03 грудня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 57020,96 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача по кредиту, з урахуванням частково погашення кредиту, становить 65831,1 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (тіло) в розмірі 26850 грн, заборгованості по відсоткам в розмірі 26191,10 грн, заборгованості по відсотках у відповідності до ст.625 ЦК України в розмірі 10080 грн, заборгованості по комісії в розмірі 2710 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Як видно з матеріалів справи договір №549944-КС-002 від 13.08.2025 про надання кредиту між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-9453, що підтверджується прийняттям пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту.

Зі змісту договору витікає, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково здійснював платежі на погашення кредиту.

Судом витребувано докази з банківської установи «А-Банк», з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , надано виписку по вказаному рахунку.

З виписки розрахунку вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та активно користувався ними, кошти по кредиту повернув частково.

Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують перерахування відповідачу коштів за договором позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладаючи кредитний договір №549944-КС-002 від 13.08.2025 сторони погодили умови, визначені цим договором.

Тіло кредиту в розмірі 26850 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 26191,10 грн нараховані позивачем у відповідності до умов договору, що в загальному становить 53041,10 грн.

Отже, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів.

При цьому, суд приймає до уваги те, що відповідач сплатив частину заборгованості відповідачу в сумі 2000,10 грн, що підтверджується квитанцією № 48911-54540-01274 від 11.09.2026, а тому загальну суму заборгованості, що становить 53041,10 грн слід зменшити до 51041 грн.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача відсотки (штрафні санкції), відповідно до ст.625 ЦК України, в розмірі 10080 грн та комісію за надання кредиту в розмірі 2710 грн за вказаним договором.

Однак, суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога позивача про стягнення з відповідача 10080 грн штрафних санкцій, нарахованих по ст.625 ЦК України, не ґрунтується на законі, тому не підлягає задоволенню судом.

Окрім цього, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 2710 грн за вказаним договором такожзадоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд вважає, що дане клопотання є передчасним. Крім цього, ґрунтовних доказів, які б ускладнювали виконання відповідачем судового рішення суду не надано. З наданої представником відповідача виписки з Пенсійного фонду України вбачається, що відповідач в період з 2024 року по 2026 рік отримав значні надходження, що не позбавляє його можливості виконати рішення суду.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, з врахуванням часткового погашення боргу, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в загальному розмірі 51041 грн. У позовних вимогах щодо стягнення відсотків (штрафних санкцій), відповідно до ст.625 ЦК України, в розмірі 10080 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 2710 грн слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (77,53%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2064,24 грн.

На підставі ст.ст.525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №549944-КС-002 від 13.08.2025 в загальному розмірі 51041 (п`ятдесят одна тисяча сорок одна) грн; судові витрати в розмірі 2064,24 грн.

У решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Олена ГОРБАНЬ