Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №520/25767/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. Справа № 520/25767/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.09.25 по справі № 520/25767/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач 1, ГУ ПФУ в Полтавській області, апелянт), в якій просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення їй пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок з 25.08.2020 та виплату їй пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 задоволено заяву ГУ ПФУ в Харківській області та залучено в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки, починаючи з 22.08.2020.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що 29.08.2024 позивачка звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, що за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Вінницькій області. Відповідач 2 ухвалив рішення від 05.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки після попереднього перерахунку її пенсії з 26.12.2022 не пройшло двох років, а відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі-Закон №1058-ІV) кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку. Отже, на думку апелянта, належним відповідачем у справі є ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просила апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 – без змін.

В обґрунтування відзиву позивачка зазначила, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не узгодженими з предметом спору, оскільки вона оскаржувала не відмову у перерахунку пенсії за її заявою від 29.08.2024, а протиправність саме первинного обчислення пенсії за віком з 22.08.2020, здійсненого ГУ ПФУ в Харківській області, що апелянтом залишено поза увагою.

Позивачка вказала, що матеріалами справи підтверджено, що вона на час виникнення спірних правовідносин отримувала пенсію по вислузі років згідно зі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 22.08.2020 за підставі поданої нею заяви та наданих документів її було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, в цьому випадку відбулось не переведення її з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону № 1058-ІV, а фактичне призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV. Проте ГУ ПФУ в Харківській області при розрахунку її пенсії з 25.08.2020 було використано середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014 - 2016 роки. Оскільки відбулось не переведення її з одного виду пенсії на інший вид пенсії , а її призначення, то з 25.08.2020 їй має призначатися пенсія за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в Україні за 2017-2019 роки. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 29.03.2023 у справі № 240/4170/19.

Позивачка зазначила, що твердження апелянта про те, що ГУ ПФУ в Харківській області не є належним відповідачем, оскільки її заява від 29.08.2024 розглядалась ГУ ПФУ у Вінницькій області, є маніпулятивним і не відповідає суті спору, виходячи з наступного. Предмет позову чітко визначений: визнання протиправними дій ГУ ПФ України в Харківській області щодо обчислення пенсії за віком у 2020 році із застосуванням середньої заробітної плати за 2014–2016 роки замість 2017–2019 років . Матеріали справи, зокрема лист ГУ ПФУ в Харківській області від 17.07.2024 , підтверджують, що саме ГУ ПФУ в Харківській області здійснював призначення пенсії за віком 22.08.2020. Тоді як рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 05.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії за заявою від 29.08.2024 не є предметом цього спору, оскільки вона оскаржує первинне порушення, вчинене ГУ ПФУ в Харківській області у 2020 році. Таким чином, апелянт намагається відволікти увагу суду від суті спору, перекладаючи відповідальність на ГУ ПФУ в Вінницькій області, яке не брало участі у призначенні їй пенсії у 2020 році .

Вказала, що посилання ГУ ПФУ в Харківській області на принцип екстериторіальності, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, є нерелевантним. Принцип екстериторіальності регулює організаційні аспекти обробки заяв у межах системи Пенсійного фонду України , але не звільняє органи Пенсійного фонду України від обов`язку дотримуватися норм Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV , для обчислення пенсії за віком враховується середня заробітна плата в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. У 2020 році, коли вона звернулась за призначенням пенсії за віком, ГУ ПФУ в Харківській області мав застосувати показник за 2017–2019 роки. Натомість ним було застосовано показник за 2014–2016 роки, що призвело до заниження розміру пенсії.

Позивачка вказала, що вона не перебувала на обліку у ГУ ПФУ в Вінницькій області, її пенсія за віком у 2020 році призначалася виключно ГУ ПФУ в Харківській області. Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем є суб`єкт владних повноважень, який порушив права позивача. Оскільки порушення, оскаржуване у позові, стосується саме дій ГУ ПФУ в Харківській області у 2020 році, то саме він і є належним відповідачем у справі. Рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 05.09.2024 стосується окремого питання – відмови у перерахунку пенсії через недостатній строк після попереднього перерахунку, і не має відношення до первинного порушення, вчиненого ГУ ПФУ в Харківській області. Позивачка зазначила, що апелянт свідомо змішує ці питання, намагаючись уникнути відповідальності за власні протиправні дії.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 04.11.2010 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник освіти, відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.1991 №1788-ХІІ (далі -Закон №1788-ХІІ) (а.с.39).

Рішенням Шевченківського об`єднаного управління ПФУ м. Харкова від 25.08.2020 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.37).

27.06.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просила надати обґрунтовану інформацію щодо нарахування пенсії за віком (а.с.23).

Листом від 17.07.2024 №21131-21184/Г-03/8-2000/24 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило позивачку, що 25.08.2020 її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Посилаючись на ст.ст.40,45 Закону №1058-ІV вказало, що пенсія обчислена на підставі наданих документів з додержанням вимог чинного законодавства (а.с.24).

31.07.2024 та 16.08.2024 представник позивачки звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та документи на її підтвердження, пов`язані з призначенням, нарахуванням та виплатою ОСОБА_1 пенсії з урахуванням стажу, усіх складових грошового забезпечення , надбавками, додатковою пенсією, підвищенням до пенсії та індексацією (а.с.25-27).

Листами від 05.08.2024 №2000-0202-8/139301 та від 21.08.2024 №2000-0203-8/149030 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило представника позивачки, що при переведенні ОСОБА_2 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн), збільшеної на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсі, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно од частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (3764,40 грн*1,17*1,11=4888,83 грн, де 3764,40 грн - середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, 1, 17 - коефіцієнт індексації в 2019 році, 1,11 - коефіцієнт індексації в 2020 році). Страховий стаж станом на 25.08.2020 склав 43 роки 09 місяців 12 днів (зараховано по 31.07.2020), коефіцієнт страхового стажу - 0,43750. На цей час пенсію ОСОБА_1 обчислено із середньомісячної заробітної плати 8984,27 грн (3764,40 грн*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,12381, де 3764,40 грн - середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, 1,17, 1,11, 1,14, 1,197 - коефіцієнти індексації, 1,12381 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) при страховому стажу 46 років 01 місяць 12 днів (зараховано по 30.11.2022, коефіцієнт страхового стажу - 0,46083) (а.с.33-36).

29.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку її пенсії, яку було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Вінницькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області №963310178994 від 05.09.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за віком відповідно до ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV (а.с.12).

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що при зверненні позивачки, якій було призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV.За призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-ІV ОСОБА_3 звернулась вперше у 2020 році.

Суд дійшов висновку, що для обчислення позивачці пенсії за віком у 2020 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Суд зазначив, що згідно з рішення від 25.08.2020 №963310178994 призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV здійснювалось Шевченківським об`єднаним управлінням ПФУ м. Харкова (правонаступник – ГУ ПФУ в Харківській області).

Відтак, саме ГУ ПФУ в Харківській області при призначенні пенсії за віком мало застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки.

Суд зазначив, що ГУ ПФУ в Харківській області, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах допущені саме протиправні дії, що полягають у відмові застосувати під час обчислення позивачці пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки.

Доводи представника ГУ ПФУ в Харківській області про те, що належним відповідачем у справі є ГУ ПФУ в Вінницькій області, оскільки ним прийнято рішення від 05.09.2024 №963310178994 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , не підтверджуються наданими у справі доказами, оскільки виходять за предмет спору.

Крім того, представник позивача у відповіді на відзив наголошував, що предметом спору в даній адміністративній справі є саме дії щодо невірного застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком у 2020 році, а не рішення від 05.09.2024 №963310178994 про відмову у перерахунку пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Законом №1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності ; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV, для обчислення пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Ключовим у цій справі є питання порядку обрахування пенсії позивачки, якій спочатку було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, що обчислена відповідно до положень Закону №1058-ІV, а в подальшому було переведено на пенсію за віком відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-ІV після досягнення пенсійного віку.

Водночас частина 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз положень частини 3 статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом (пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника) , на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Колегія суддів звертає увагу, що з 04.11.2010 позивачці було призначено пенсію за вислугу років, відповідно Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше 25.08.2020 після досягнення відповідного віку.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-ІV за формулою , що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ.

При цьому ст.9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч.3 ст.45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24, від 27 лютого 2025 року у справі №380/21644/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.

Так, у постанові від 31.01.2025 у справі №200/1478/24 Верховний Суд висновував, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися «переведенням на інший вид пенсії» в розумінні частини 3 статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Положення пункту 4-3 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що ця норма стосується перерахунку пенсії, призначеної за Законом №1058-ІV , натомість позивачці первинно було призначено пенсію за іншим законом: Законом №1788-ХІІ, а тому під час розрахунку розміру її пенсії за Законом №1058-ІV має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Довод апелянта про те, що належним відповідачем у справі є ГУ ПФУ в Вінницькій області , яким було винесено рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії не підтверджується матеріалами справи та виходить за межі предмету позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо неправильного, на думку позивачки, обчислення розміру її пенсії за віком у 2020 році, а не рішення від 05.09.2024 №963310178994 про відмову у перерахунку пенсії, а відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог. Згідно з ч.5 ст.308 КАС суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, доводи апелянта , що належним відповідачем у справі є ГУ ПФУ у Вінницькій області є необґрунтованим .

Доводи апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 520/25767/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк