Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №452/2464/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №452/2464/26

Суддя: Кущ Т. М.

Справа №452/2464/26

Провадження №3/452/1092/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Биличі Самбірського району Львівської області, громадянина України, українця, що має середню освіту, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

20 червня 2026 року близько 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , вчинив дії, які пов`язані з насильством в сім`ї, а саме, вчинив конфлікт зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , під час якого ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров`ю останньої та у зв`язку з чим потерпіла вимушена була звернутися за допомогою до правоохоронного органу.

Розгляд справи вперше було призначено на 25 червня 2026 року о 09 год. 50 хв., який в подальшому двічі було відкладено, останній раз на 14 вересня 2026 року о 10 год. 00 хв..

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 14 вересня 2026 року, не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином засобами телефонного зв`язку, а саме шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, яке вона отримала 03 серпня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення адресату, про причини своєї неявки не повідомила, жодних заяв чи клопотань від неї до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 повідомленняпро дату, час і місце розгляду справи було направлено за його місцем проживання, однак поштовий конверт повернуто на адресу суду не врученим адресату із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення

належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2023 року №591/4832/22 (провадження №61-10261св23), довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Разом з тим, ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином, а саме, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України», при цьому судом було застосовано аналогію права, а саме, ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини своєї неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань до суду від нього не надійшло.

Також слід зазначити, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак ОСОБА_1 мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами. До того ж, ОСОБА_1 знав про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, як і про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в Самбірському міськрайонному суді Львівської області.

Крім того, у своєму рішенні у справі «Смірнов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Також, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

До того ж, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в суд не з`явився, тому суд оцінює таку поведінку останнього як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Враховуюче наведене, а також відсутність клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити постанову без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідає положенням статті 268 КУпАП.

Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

За протоколом про адміністративне правопорушення та матеріалами справи ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовився, разом з тим, обставини у справі не оспорював та про наявність будь-яких заперечень щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і окремо не зазначив.

Відтак, винуватість ОСОБА_1 підтверджується заявою потерпілої та її письмовими поясненнями, протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими матеріалами проведеної перевірки.

Суд прийшов до висновку про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 ,його особу та ступінь вини, сімейний та майновий стан, те, що він розлучений, є військовослужбовцем, раніше протягом року не піддавався адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

При цьому, підстав для закриття провадження у справі суд не вбачає.

За такої сукупності обставин у справі суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в мінімальному розмірі, межі якого визначені санкцією ч.1 ст.173-2КУпАП.

Разом з тим, згідно із ч.5 ст.283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 і ст.173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до ст.39-1 цього Кодексу.

Згідно ст.39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Враховуючи обставини справи, особу, що притягується до адміністративної відповідальності, те, що ОСОБА_1 вперше вчинив дане адміністративне правопорушення, суд не вбачає підстав для направлення його на проходження програми в порядку ст.39-1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись стст.40-1,173-2,283,284 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення

у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шестисот шістдесяти п`яти) гривень 60 (шістдесяти) копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя: Т.М. Кущ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua