Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №450/1505/17 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1505/17 Провадження № 1-кп/450/134/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016140270001683 від 04.08.2016 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Львова, громадянина України, українець, із середньо-спеціальною освітою, працює на посаді помічника машиніста автобетононасоса ТОВ «Ефе Бетон», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується згідно обвинувального акту від 26.05.2017 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, є наступним.

ОСОБА_4 , 04.08.2016 року, перебуваючи близько 01.00 годин на зупинці громадського транспорту у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, під час конфлікту, що виник між ним та потерпілим ОСОБА_8 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, будучи у стані алкогольного сп`яніння, у той час як ОСОБА_8 лежав на землі обличчям до гори умисно наніс його два удари ногою в голову, після чого скочив зверху на нього, на тіло, ногами, в результаті чого заподіяв ОСОБА_8 черепно-мозкову травму у вигляді лінійною перелому тім`яної, лобної та скроневої кістки справа з переходом на основу черепу, включенням повітря підкістково, накопиченням ліквору та крові у правій половині черепу, забій головного мозку, крововиливом у м`яку мозкову оболонку справа, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 559/16 від 04.01.2017 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у заподіянні ним потерпілому ОСОБА_8 саме тяжких тілесних ушкоджень не визнав. Вказав, що визнає той факт, що наніс потерпілому декілька ударів, які за своїм характером та силою не могли спричинити тяжких тілесних ушкоджень.

Щодо обставин події обвинувачений ОСОБА_4 надав суду покази з яких слідує, що 03.08.2016 р. близько 22.30 год. він (обвинувачений ОСОБА_4 ), на останній в цей день рейсовій маршрутці, приїхав, у с. Скнилів. Вийшов з маршрутки на зупинці в центрі села. На зупинці громадського транспорту перебували дівчата та хлопці, з деяким він був знайомий.

Перебуваючи деякий час на зупинці громадського транспорту біля якої не дуже далеко знаходився продуктовий магазин, він ( ОСОБА_4 ) спілкувався із хлопцями та дівчатами.

Під час його ( ОСОБА_4 ) перебування в с. Скнилів біля зупинки громадського транспорту в нього (обвинуваченого) виник конфлікт з невідомим чоловіком, яким як як тепер відомо був ОСОБА_8 . Останній перебував у стані алкогольного сп`яніння.

В ході конфлікту між ним ( ОСОБА_4 ) та потерпілим ОСОБА_8 останній зміг “ухопити” своєю рукою за його (обвинуваченого) статеві органи. Що спричинило йому ( ОСОБА_4 ) раптовий та сильний фізичний біль.

Він ( ОСОБА_4 ) відштовхнув потерпілого ОСОБА_8 та продовжуючи шарпанину обоє впали на землю. Перебуваючи на землі обоє продовжували шарпанину яка за короткий час припинилася без втручання сторонніх осіб.

Він (обвинувачений) в ході шарпанини з потерпілим та перебуваючи на землі забруднився, зокрема “вимазав” ноги, так як був одягнений в шорти та тапочки “в`єтнамки”.

Щоб помитися він ( ОСОБА_4 ) пішов до магазину помитися. Де в цей час був потерпілий ОСОБА_8 йому (обвинуваченому) не було відомо.

Через деякий час, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту він (обвинувачений) побачив, що у нього розбитий мобільний телефон, який зберігався у кишені шортів, в яких він був одягнений.

Він (обвинувачений) вирішив поговорити з потерпілим ОСОБА_8 , який мешкав у будинку відразу біля зупинки громадського транспорту, з приводу пошкодження телефону, що і зробив.

Так, свідок ОСОБА_9 та він (обвинувачений) пішли у вулицю до будинку де проживав ОСОБА_8 . Не встигли вони увійти у браму будинку як їм на зустріч від будинку побіг ОСОБА_8 тримаючи у рука щось схоже на карніз. Свідок ОСОБА_9 та він (обвинувачений ОСОБА_4 ) почали тікати в сторону зупинки громадського транспорту.

В цей час на вулиці, крім інших осіб, перебував ОСОБА_10 на прізвисько “ ОСОБА_11 ”, який від магазину йшов в сторону потерпілого на зустріч їм всім. Йому (свідку) обвинувачений і крикнув ОСОБА_12 рятуй. Пробігши свідка на ім`я ОСОБА_12 , за декілька секунд він (обвинувачений) розвернувся та побачив, що потерпілий вже лежить на землі. Вже тоді, він (обвинувачений) підбіг до потерпілого ОСОБА_8 та декілька раз його копнув ногою. Чи був в цей момент він ( ОСОБА_4 ) взутий в тапочки не пригадує бо останні злітали з ніг.

ОСОБА_13 ” йому (обвинуваченому) крикнув, що лежачого не б`ють та він (обвинувачений) відійшов від потерпіло та більше не наносив йому ударів. В судових дебатах та останньому слові обвинувачений просить суд виправдати його, оскільки він невинуватий у пред`явленому йому за ч. 1 ст.121 КК України обвинуваченні.

Захисник ОСОБА_5 під час судових дебатів висловила своє твердження про невинуватість свого підзахисного. Вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, яке ставиться йому у вину, оскільки докази зібрані та представлені суду стороною обвинувачення не доводять поза розумним сумнівом вчинення її підзахисним дій, які інкримінуються згідно обвинувального акту.

Показання потерпілого та свідків, як докази, на які покликається сторона обвинувачення на підтвердження обставин кримінального провадження, яким судом буде надано ретельну оцінку при обґрунтуванні позиції суду.

Із показів ОСОБА_8 , відібраних адвокатом ОСОБА_14 від 19.11.2019 року вбачається: «03.08.2016 р., біля 20.00 год., він пішов в продуктовий магазин. Хлопець, який знаходиться в залі суду разом із своїми двома товаришами «пісяли» на двері магазину. Він зробив їм зауваження, після чого ОСОБА_4 виразився у його бік нецензурними словами. Ми з ним почали шарпатися і впали на асфальтне покриття. Він відіпхнув його від себе, підвівся і пішов на квартиру. Вийшов на подвір`я. Він побачив, що на подвір`я зайшли ОСОБА_4 та ще двоє хлопців, які були з ним біля магазину. Він почав виганяти їх з двору, пішов за ними на вулицю. Бончак його вдарив кулаком в обличчя і він впав на асфальт. Після чого ОСОБА_15 разом зі своїми знайомими почали його копати ногами по різних ділянках тіла, не даючи йому підвестися. Він лежав на спині і все це бачив, періодично закриваючи руками лице. В ділянку голови наносив удари ногами ОСОБА_15 , стояв по ліву сторону і ногою наніс йому більше 2-х ударів у ліву частину голови, а саме в лобну, скроневу, вискову ділянку і він втратив свідомість. Крім ОСОБА_15 його в голову ногами із присутніх тоді хлопців ніхто не бив. Скільки ще йому наносили ударів та хто він сказати не можу через те, що після удару ногою ОСОБА_4 в ліву частину лобної ділянки голови він втратив свідомість.

Свідок ОСОБА_16 , допитаний у судовому засіданні 17.10.2019 року, зазначає, що він йшов по вул. Шевченка в с. Скнилів, на зупинці громадського транспорту було багато молоді. З бічної вулиці вибіг ОСОБА_17 і просив про допомогу, що до нього чіпляється чоловік. За пару хвилин з тієї ж вулиці вибіг чоловік, який мав в руках “карніз” і розмахував ним. Всі почали тікати. ОСОБА_17 просив про допомогу, тому він (свідок) подумав, що чоловік може нанести удар, тому і він (свідок) наніс один удар потерпілому в обличчя спереду в район рота (зубів). Він (потерпілий) впав на землю. Свідок забрав “карніз” від нього і викинув. Після того, як потерпілий впав на землю спиною та перебував у такому положенні, ОСОБА_17 наніс два удари ногою в область голови потерпілого і наступив йому (потерпілому) на грудну клітку. Потерпілого забрали на узбіччя і хтось викликав швидку, після чого його забрали в лікарню.

Свідок ОСОБА_18 , допитаний у судовому засіданні 21.10.2019 року, повідомив таке: (пряма мова) “ я розмовляв по телефону на подвір`ї будинку в с. Скнилів. За 50 метрів від будинку де перебував почув крики і бійку... побачив потерпілого ОСОБА_19 , який лежав на узбіччі, з обличчя йшла кров, він хрипів. Було темно і багато людей. ОСОБА_20 біля потерпілого не бачив і бійку також не бачив. Викликали швидку. Приїхала пізно”.

Свідок ОСОБА_21 , допитаний у судовому засіданні 15.11.2019 року, зазначає, що він разом із компанією близько 10 чоловік перебували на зупинці в с. Скнилів, пили пиво. До них підійшов п`яний мужчина, почав чіплятися, ОСОБА_20 намагався вхопити за статеві органи. Потім потерпілий взяв палку і почав нею розмахувати. Всі розбіглись, хтось був за зупинкою. Залишився потерпілий, ОСОБА_17 , ОСОБА_22 та ще якійсь люди. Свідок не бачив, що відбувалось, оскільки був за зупинкою. Хто бив потерпілого також не бачив.

Свідок ОСОБА_23 , допитаний у судовому засіданні 15.11.2019 року, зазначив. В той день, а саме серпні місяці, він знаходився біля дитячого майданчику в с. Скнилів. Біля дитячого майданчику вечором було багато людей, приблизно 10 чоловік. З ОСОБА_24 він (свідок) тільки візуально знайомі. Свідок відлучався, ходив до бару. Коли повернувся потерпілий лежав на дорозі. На наступний день вже дізнався, що був конфлікт між ОСОБА_24 та потерпілим, який був п`яний та агресивний. Свідок не бачив хто бив потерпілого.

Свідок ОСОБА_25 , допитаний в судовому засіданні 30.01.2020 року, повідомив суду таке: (пряма мова) “Я проживаю в с. Скнилів, з потерпілим разом працювали, йшов відпочивати. Потерпілий ОСОБА_26 вибіг на двір. Через деякий час вийшов на дорогу, побачив багато людей, на узбіччі дороги лежав ОСОБА_26 у нього була розбита голова і текла кров. Хто бив потерпілого не можу сказати”.

Свідок ОСОБА_27 , допитаний в судовому засіданні 30.01.2020 року, зазначив. Він разом з компанією відпочивав на зупинці в с. Скнилів, було темно, їх було більше 10 чоловік. З вулички вийшов потерпілий, був п`яний, почав до них чіплятись, шарпнув ОСОБА_28 . Потім пішов і вийшов з якоюсь палицею. Всі розбіглись. Він не бачив конфлікту між ОСОБА_24 і потерпілим і не бачив хто бив потерпілого, він назад не повертався.

Свідок ОСОБА_29 , допитана в судовому засіданні 30.01.2020 року зазначає, що її покликав гуляти ОСОБА_30 . Вона прийшла на зупинку в с. Скнилів і побачила, що від`їжджає швидка та їй сказали, що була бійка. Конфлікту не бачила та потерпілого також.

Свідок ОСОБА_31 , допитаний в судовому засіданні 30.01.2020 року, повідомив суду таке: (пряма мова) “Ми з компанією приблизно 10 чоловік перебували на зупинці в с. Скнилів. До нас підійшов потерпілий, він був п`яний, до всіх чіплявся. Потім пішов і повернувся через 20 хв. приблизно, з “арматурою” в руках і розмахував нею до всіх. Всі почали розбігатись. Йшов ОСОБА_22 і вдарив потерпілого, той впав на асфальт. Потім вибігли сусіди і викликали швидку. Конфлікту між ОСОБА_24 і потерпілим не було. Я не пам`ятаю чи, крім ОСОБА_32 , хтось бив потерпілого”.

Свідок ОСОБА_33 , допитана в судовому засіданні 30.01.2020 року, повідомила таке: (пряма мова) “Ми з компанією перебували на вулиці біля зупинки в с. Скнилів, сиділи, говорили. З вулички вибіг чоловік з “карнізом” в руках, всі почали кричати і розбігатись. По дорозі йшов ОСОБА_22 і вдарив потерпілого в лице, потерпілий впав і не рухався, хтось викликав швидку. Потерпілого я не знала. Бачила як вдарив ОСОБА_22 , чи бив ОСОБА_17 не бачила. Коли потерпілий впав, заховалась за зупинку”.

Свідок ОСОБА_34 , допитаний в судовому засіданні 30.01.2020 року, зазначив. Близько 10 год. вечора він зустрівся з ОСОБА_35 та ОСОБА_36 біля магазину в с. Скнилів і йшли на лавочку випивати. З вулички вибіг чоловік, підбіг до ОСОБА_32 і почав кричати, що його хтось образив чи бив. Потім з вулички вибіг інший чоловік в слід за першим з карнізом в руках і почав кричати. На зупинці було багато дітей. ОСОБА_22 його вдарив в підборіддя, він впав на землю обличчям до верху. Потім підбіг молодий чоловік, вдарив його ногою і почав скакати по грудній клітці, тоді свідок із товаришами його забрали. Через деякий час приїхала швидка. Все відбувалось швидко, бачив, що ОСОБА_17 його копав, а куди саме не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_9 допитаний в судовому засіданні 26.08.2020 року, зазначив, що він з компанією перебували на зупинці в с. Скнилів. До них підійшов потерпілий, він був п`яний, до всіх чіплявся. Потім пішов і повернувся через 20 хв. приблизно, з “трубою” в руках і розмахував нею до всіх. Всі почали розбігатись. Йшов ОСОБА_22 і вдарив потерпілого, той впав на асфальт. Потім вибігли сусіди і викликали швидку. Конфлікту між ОСОБА_24 і потерпілим не було. Він не пам`ятає чи, крім ОСОБА_32 , хтось бив потерпілого.

Свідок ОСОБА_37 , допитана в судовому засіданні 06.10.2020 року, зазначає, що в серпні, вечором, вона з компанією сиділа на зупинці в с. Скнилів. Був ОСОБА_17 та ще багато людей. Потерпілого вона не знала. До них підійшов потерпілий, який був п`яний і почав конфлікт. Чого почався конфлікт не пам`ятає. Якийсь чоловік наніс потерпілому удар і той впав на дорогу. ОСОБА_17 був на зупинці коли впав потерпілий. Потім потерпілого забрала швидка.

Свідок ОСОБА_38 , допитана в судовому засіданні 07.10.2020 року, зазначила. Потерпілий в нетверезому стані створив конфлікт з їх компанією, чіплявся до дівчат, до неї та потім до ОСОБА_39 . Потім потерпілий пішов і через деякий час вибіг з палкою, хотів бити нею. ОСОБА_10 штовхнув потерпілого на дорозі і потерпілий впав. Не бачила чи ОСОБА_17 бив потерпілого. Коли ОСОБА_17 мав конфлікт з потерпілим той не падав.

У судовому засіданні 31.08.2020 року прокурор заявив клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 які були раніше включені до списку осіб, що підлягають виклику. Враховуючи думку інших учасників судового провадження, які не заперечували проти цього, суд ухвалив провести судовий розгляд без допиту зазначених осіб.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 які були раніше включені до списку осіб, що підлягають виклику. Враховуючи думку інших учасників судового провадження, які не заперечували проти цього, суд ухвалив провести судовий розгляд без допиту зазначених осіб.

Письмові та речові докази, на які покликається сторона обвинувачення на підтвердження обставин кримінального провадження, та процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які надані з метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Сторона обвинувачення вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України доводиться:

витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016140270001683 від 04.08.2016 р., згідно короткого викладу обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення: ОСОБА_4 , 04.08.2016 року, перебуваючи близько 01.00 годин на зупинці громадського транспорту у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, під час конфлікту, що виник між ним та потерпілим ОСОБА_8 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, будучи у стані алкогольного сп`яніння, у той час як ОСОБА_8 лежав на землі обличчям до гори умисно наніс його два удари ногою в голову, після чого скочив зверху на нього, на тіло, ногами, в результаті чого заподіяв ОСОБА_8 черепно-мозкову травму у вигляді лінійного перелому тім`яної, лобної та скроневої кістки справа з переходом на основу черепу, включенням повітря підкістково, накопиченням ліквору та крові у правій половині черепу, забій головного мозку, крововиливом у м`яку мозкову оболонку справа, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 559/16 від 04.01.2017 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння;

протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення у Пустомитівське ВП Франківського ВП ГУНП України у Львівській області від 10.08.2016 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якої остання просить прийняти міри до невідомих їй осіб, котрі 03.08.2016 року близько 22.30 год. в с. Скнилів по вул. Шевченка на автобусній зупинці нанесли тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

протоколом огляду місяця події від 04.08.2016 року із фототаблицею до протоколу огляду місця події за адресою с. Скнилів, вул. Шевченка Пустомитівського району Львівської області, згідно якого, об`єктом огляду є дорога по вул. Шевченка в с. Скнилів, вул. Шевченка Пустомитівського району Львівської області. В ході огляду виявлено та вилучено з поверхні асфальтного покриття 1 змив зі слідами РБК та металевий карніз 1,50 см;

постанова про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 01.04.2017 року згідно якого оглянуто та долучено в якості речових доказів, змив зі слідами РБК та металевий карніз 1,50 см які вилучено вході проведення огляду місця події від 04.08.2016 року за адресою: с. Скнилів, вул. Шевченка Пустомитівського району Львівської області;

довідка видана Комунальною 8-ою міською клінічною лікарнею м. Львова з якої вбачається, що ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 04.08.2016 по 10.08.2016 р. з діагнозом – ВЧМТ, забій головного мозку, перелом кісток склепіння та основи черепа справа. Пневмоцефалія. Забій м`яких тканин лівої тім`яної ділянки. Рвано-забійна рана верхньої губи справа;

висновком судово-медичного експерта № 379/16 від 25.08.2016 року, згідно якого, за даними медичних документів, у гр. ОСОБА_8 була черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи правої половини черепу із забоєм головного мозку, крововиливом у м`яку мозкову оболонку, поступленням повітря у порожнину черепу з раною на верхній губі. Вказана травма заподіяна тупим (тупими) предметом та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння. За наявними судово-медичними даними вказати чи могла дана травма у гр. ОСОБА_8 могла бути заподіяна при падінні з висоти власного росту із прискоренням або від удару, неможливо. Для цього необхідне проведення додаткової судово-медичної експертизи з представленням всіх матеріалів по факту травмування гр. ОСОБА_8 , в тому числі, протоколу огляду місця події з участю судово-медичного експерта;

медична карта стаціонарного хворого № 7661/535 ОСОБА_8 , комп`ютерна томографія голови ОСОБА_8 від 08.08.2016 року, виписка № 7661 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_8 ;

протоколом слідчого експерименту від 26.11.2016 року з фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту, згідно якого дану слідчу дію проводила старша слідча СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП ОСОБА_47 за участі свідка ОСОБА_40 , в присутності понятих ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , за участі статиста ОСОБА_50 згідно якого ОСОБА_51 розповів що події відбувались 03.08.2016 року, а саме при яких обставинах його знайомий односельчанин Варянка та молодий чоловік ОСОБА_52 , як саме і куди саме нанесли тілесні ушкодження невідомому чоловіку поруч зупинки громадського транспорту на дорозі по вул. Шевченка у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області відповідно до наданих ним попередніх показів як свідка;

протоколом слідчого експерименту від 20.10.2016 року з фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту, згідно якого дану слідчу дію проводила старша слідча СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП ОСОБА_47 за участі свідка ОСОБА_16 , в присутності понятих ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , за участі статиста ОСОБА_55 , адвоката ОСОБА_56 , суд мед-експерта ОСОБА_57 , згідно якого ОСОБА_16 розповів що події відбувались 03.08.2016 року, а саме при яких обставинах він та знайомий односельчанин ОСОБА_52 , як саме і куди саме нанесли тілесні ушкодження невідомому чоловіку поруч зупинки громадського транспорту на дорозі по вул. Шевченка у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області відповідно до наданих ним попередніх показів як свідка;

додатковим висновком експерта № 559/16 від 04.01.2017 року, згідно якого за даними медичних документів, у гр. ОСОБА_8 була черепно-мозкова травма у вигляді лінійного перелому тім`яної, лобної та скроневої кісток справа з переходом на основу черепу, включенням повітря підкістково, накопиченням ліквору та крові у правій половині черепу, забоєм головного мозку, крововиливом у м`яку мозкову оболонку справа. Вона утворилася в результаті безпосереднього удару тупим предметом з обмеженою поверхнею, можливо ногою у взутті по правій боковій поверхні голови гр. ОСОБА_8 та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння. Вона не могла утворитися при падінні гр. ОСОБА_8 навзнак на асфальтне покриття з контактуванням об нього задньою поверхнею голови. Крім цього, у гр. ОСОБА_8 була рана на верхній губі справа, котра утворилася від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, можливо від удару в цю ділянку рукою, стисненою в кулак та відноситься до легкого тілесного ушкодження. На момент поступлення в лікарню при обстеженні у гр. ОСОБА_8 виявлено «забій м`яких тканин лівої тім`яної ділянки», який свідчить про те, що йому міг бути нанесений удар, котрий викликав фізичний біль та не залишив сліду. У зв`язку з відсутністю описання будь-яких зовнішніх ушкоджень в цій ділянці, категорично стверджувати про нанесення удару в дану ділянку неможливо;

випискою-епікриз № 6452 ОСОБА_8 ;

протоколом слідчого експерименту від 10.03.2017 року з фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту, згідно якого дану слідчу дію проводила старша слідча СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП ОСОБА_47 за участі свідка ОСОБА_31 в присутності понятих ОСОБА_48 , ОСОБА_58 , за участі статиста ОСОБА_55 , адвоката ОСОБА_56 , суд мед-експерта ОСОБА_57 , згідно якого ОСОБА_31 розповіла що події відбувались 03.08.2016 року, під час спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_26 ;

протоколом слідчого експерименту від 28.03.2017 року з фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту, згідно якого дану слідчу дію проводила старша слідча СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП ОСОБА_47 за участі свідка ОСОБА_4 , в присутності понятих ОСОБА_59 , ОСОБА_60 за участі статиста ОСОБА_61 , суд мед-експерта ОСОБА_57 , згідно якого ОСОБА_4 розповів що події відбувались 03.08.2016 року, а саме при яких обставинах він та знайомий односельчанин Варянка, як саме і куди саме нанесли тілесні ушкодження невідомому чоловіку поруч зупинки громадського транспорту на дорозі по вул. Шевченка у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області відповідно до наданих ним попередніх показів як свідка;

протоколом проведення додаткового слідчого експерименту від 29.03.2017, згідно якого дану слідчу дію проводила старша слідча СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП ОСОБА_47 за участі свідка ОСОБА_4 , в присутності понятих ОСОБА_59 , ОСОБА_60 за участі статиста ОСОБА_61 , адвоката ОСОБА_62 , згідно якого ОСОБА_4 запропоновано показати при понятих, де саме відбувались обставини щодо подій за його участі, участі ОСОБА_63 та невідомого старшого чоловіка поруч зупинки громадського транспорту на дорозі по вул. Шевченка у с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області відповідно до наданих ним попередніх показів як свідка;

висновком судово-психіатричного експерта № 238 від 21.04.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих дій ОСОБА_4 також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового або будь - якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 клінічних ознак розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю (хронічного алкоголізму) чи наркотичних речовин (наркоманії) не встановлено. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Судом також досліджено документи, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 а саме:

характеристику Житлово-будівельного кооперативу № 90 на жителя ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній, за вказаною адресою проживає з 2008 року, за роки проживання за вказаною адресою проявив себе виключно з позитивного боку. Скарг від сусідів на нього не надходило. За свідченням сусідів, працьовитий, товариський і ввічливий, бере участь у громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться в ЖБК;

характеристику ТОВ «Ефе Бетон» з якої вбачається, що ОСОБА_4 працює за основним місцем роботи на посаді Помічник машиніста автобетононасоса ТОВ "ЕФЕ БЕТОН". За період роботи на підприємстві він зарекомендував себе чесним і дисциплінованим працівником, завжди добросовісно відносився до виконання своїх професійних обов`язків, з повагою ставився до колег по роботі, підтримував дружні стосунки з працівниками підприємства, в визначені терміни виконував покладені на нього завдання;

довідку № 295 д Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, наданої на запит слідчого від 18.01.2017 року за вих. 193/18/18-17, згідно якої зазначено, що ОСОБА_4 на обліку не числиться;

довідку № 1738 Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру, наданої на запит слідчого від 24.05.2017 року за вих. 1683/08/08-17, згідно якої зазначено, що ОСОБА_4 на обліку в диспансері не перебуває;

копію медичної довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричного оглядів серії ААМ № 794197 від 05.06.2020 року.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року призначено у справі повторну комісійну судово-медичну експертизу, на виконання якої суду надіслано висновок судово-медичного експерта № 113 від 19.09.2023 року.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 113 від 19.09.2023 року вбачається, що беручи до уваги записи у медичній карті стацхворого № 7661/530 8-ї МКЛ і результати рентгенологічного обстеження голови (КТ за 08.08.2016р.) гр. ОСОБА_8 комісія вважає, що потерпілий у серпні 2016р отримав травму голови у вигляді: «рвано-забійної рани верхньої губи справа», переломів кісток черепа справа: тім`яної із зміщенням на товщину кортикального шару з переходом на лобну та скроневу кістки і на пірамідку та вогнищ забою лівої лобно-скроневої частки головного мозку з крововиливами під тверду та у м`які мозкові оболонки. Вказана черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня з крововиливами під тверду та у м`які мозкові оболонки відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення відповідно п. 2.1.3.б.в. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 за 17.01.1995 р. Рана верхньої губи відноситься до легкого ступеня тяжкості. Зазначені тілесні ушкодження утворились від контакту правої половини обличчя і правої тім`яно-скроневої ділянки голови з тупим предметом. Записи лікарів про «забій м`яких тканин лівої тім`яної ділянки» при визначенні характера та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не можуть бути прийняті до уваги як не підтверджені об`єктивними судово-медичними даними (наявністю синців, крововиливів, саден, ран) відповідно п. 4 вищезазначених «Правил.».

Беручи до уваги зазначені в п.1 даних підсумків характер та локалізацію тілесних ушкоджень - рана на верхній губі і перелом кісток черепа справа у гр. ОСОБА_8 слід вважати, що відбулося не менше двох контактів вказаних анатомічних ділянок голови потерпілого з тупими предметами.

Об`єктивних судово-медичних даних для визначення положення тіла потерпілого в момент спричинення йому тілесних ушкоджень немає.

4.5. Множинні переломи кісток склепіння і основи черепа справа у гр. ОСОБА_8 свідчать про дію тупого твердого предмету до якого відноситься нога у взутті і така травма голови могла виникнути від ударів ногою по правій боковій поверхні голови. Згідно літературних даних черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток черепа справа у сукупності з вогнищами забою головного мозку зліва може виникати внаслідок прискорення при падінні і ударі головою. Однак характер переломів: тім`яної зі зміщенням на товщину кортикального шару з переходом лінії перелому на лобну та скроневу кістки і пірамідку не дає підстав комісії категорично стверджувати про можливість виникнення їх внаслідок падіння гр. ОСОБА_8 на площину. Інших тілесних ушкоджень, в тому числі на тулубі (грудях) потерпілого, лікарями у медичній карті стаціонарного хворого № 766/530 не вказано.

Об`єктивних судово-медичних даних для визначення взаєморозташування потерпілого і нападника в момент отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_8 немає. Тілесних ушкоджень на грудях, на верхніх та нижніх кінцівках у гр. ОСОБА_8 лікарями не вказано. Вирішення питання щодо наявності тілесних ушкоджень характерних для самооборони не входить в компетенцію судово-медичного експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Об`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України є життя, здоров`я особи.

Обов`язковою ознакою цього злочину є потерпілий.

Об`єктивну сторону злочину утворюють: діяння (дія бо) бездіяльність; 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; 3) причиновий зв`язок між зазначеним діянням і наслідками.

Аналізуючи показання свідків та відібрані адвокатом покази потерпілого, суд звертає увагу на те що вони жодним чином не підтверджують версію обвинувачення про те, що саме ОСОБА_4 завдав удару, який став причиною настання тяжких тілесних ушкоджень.

Покази свідків допитаних судом таких як: ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 не несуть жодної доказової інформації щодо встановлення факту нанесення ОСОБА_4 будь - яких тілесних ушкоджень потерпілому. Не говорячи про нанесення ударів внаслідок яких потерпілому були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження.

З показів свідка ОСОБА_9 які були надані на досудовому розслідуванні, вбачається наступне: “Коли я йшов, то чув крики з даного подвір`я та побачив, що з нього виходить ОСОБА_64 за 5 хвилин з даної вулиці вибіг той старший чоловік, який шарпався з ОСОБА_65 і мав в руках карніз, яким крутив перед собою і бігав з тим карнизом в руках по зупинці та вулиці за ОСОБА_66 ховався за всіма нами... у той час, як всі бігали, я не знаю як так сталось, однак, коли я побачив даного чоловіка, то він лежав на асфальті на спині і зі сторони голови у нього текла кров, з якої сторони, не пригадую. Лежав даний чоловік на асфальті на спині і, коли я дивився на нього, то в цей час ОСОБА_17 підбіг до даного чоловіка та копнув даного чоловіка в живіт або в голову, чи пригнув на нього обома ногами, я вже точно пригадати не можу. Стояв ОСОБА_17 в той час, як даний чоловік лежав на землі. ОСОБА_17 наносив удар в голову даному чоловіку або ж у живіт та був взутий у в`єтнамки.».

З цих показів видно, що перед тим, як ОСОБА_17 наблизився до ОСОБА_19 , який лежав на асфальті на спині зі сторони голови в нього вже текла кров, що дає підстави припустити, що потерпілий отримав травму задньої частини голови не внаслідок дій зі сторони ОСОБА_20 , в тому числі удару.

В свою чергу, з додаткового висновку експерта №559/16 від 04.01.2017 року, слідує, крім іншого: що на момент поступленні в лікарню, при обстеженні у ОСОБА_8 виявлено “забій м`яких тканин лівої тім`яної ділянки, який свідчить про те, що йому міг бути нанесений удар котрий викликав фізичний біль та не залишив сліду”. Такі висновки вказують на те, що покази потерпілого в частині нанесення йому удару ОСОБА_24 у ліву частину голови можуть бути правдивими, проте нанесений йому удар в його (потерпілого) положенні лежачи на спині не заподіяв йому тілесного ушкодження, крім як фізичної болі. Що також узгоджується з показами ОСОБА_20 , щодо нанесення несильного удару босою ногою потерпілому, який перебував у зазначеному вище положенні на землі.

Щодо нанесення ударів будь ким з учасників конфлікту по тулубу потерпілого ОСОБА_19 та характерних слідів наслідків (синців, переломів кісток та розриву м`яких тканин) судовими експертами не виявлено.

З показів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_34 , слідує, що на місці події ОСОБА_22 вдарив потерпілого ОСОБА_8 в підборіддя внаслідок чого останній впав на землю. ОСОБА_4 , вдарив його ногою і завдав декілька ударів потерпілому у грудну клітку.

Згідно висновку експерта №113 потерпілому ОСОБА_8 заподіяно такі тілесні ушкодження у вигляді “рвано-забійної рани верхньої губи справа», переломів кісток черепа справа: тім`яної із зміщенням на товщину кортикального шару з переходом на лобну та скроневу кістки і на пірамідку та вогнищ забою лівої лобно-скроневої частки головного мозку з крововиливами під тверду та у м`які мозкові оболонки”.

З них до тяжких тілесних належать такі ушкодження: черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня з крововиливами під тверду та у м`які мозкові оболонки.

З висновку експерта також встановлено, що інших тілесних ушкоджень, в тому числі на тулубі (грудях) потерпілого, лікарями у медичній карті стаціонарного хворого № 766/530 не вказано. Об`єктивних судово-медичних даних для визначення взаєморозташування потерпілого і нападника в момент отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_8 немає. Тілесних ушкоджень на грудях, на верхніх та нижніх кінцівках у гр. ОСОБА_8 лікарями не вказано.

Таким чином твердження свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_67 в частині нанесення обвинуваченим ударів ногами по грудях потерпілого не підтверджено доказами.

З показів свідка ОСОБА_68 , які отримані під час проведення слідчого експерименту та які відображені у протоколі проведення слідчого експерименту від 10.03.2017 року за участі свідка ОСОБА_31 , крім іншого, слідує, що: “ ОСОБА_17 був взутий у в`єтнамки, шльопанці і копав даного потерпілого босим, так як скинув взуття з ніг”.

В свою чергу з показів обвинуваченого ОСОБА_4 , які надані при проведенні слідчого експерименту та відображені в протоколі проведення слідчого експерименту від 28.03.2017 року з участю на той час ОСОБА_4 в статусі свідка, слідує, що ОСОБА_4 показав де саме і куди саме копнув по тілу потерпілого чоловіка, копав правою ногою у праву сторону тулуба потерпілого, при цьому пояснив, що був босий, бо поки біг то у нього з ніг злетіли шльопанці, в`єтнамки, які є у нього дома.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи призначеної ухвалою суду від 02.05.2023 року, яка проведена 19.09.2023 року №113 встановлено, крім іншого, таке: “Беручи до уваги зазначені в п.1 даних підсумків характер та локалізацію тілесних ушкоджень - рана на верхній губі і перелом кісток черепа справа у гр. ОСОБА_8 слід вважати, що відбулося не менше двох контактів вказаних анатомічних ділянок голови потерпілого з тупими предметами.

Об`єктивних судово-медичних даних для визначення положення тіла потерпілого в момент спричинення йому тілесних ушкоджень немає. 4.5. Множинні переломи кісток склепіння і основи черепа справа у гр. ОСОБА_8 свідчать про дію тупого твердого предмету до якого відноситься нога у взутті і така травма голови могла виникнути від ударів ногою по правій боковій поверхні голови. Згідно літературних даних черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток черепа справа у сукупності з вогнищами забою головного мозку зліва може виникати внаслідок прискорення при падінні і ударі головою. Однак характер переломів: тім`яної зі зміщенням на товщину кортикального шару з переходом лінії перелому на лобну та скроневу кістки і пірамідку не дає підстав комісії категорично стверджувати про можливість виникнення їх внаслідок падіння гр. ОСОБА_8 на площину. Інших тілесних ушкоджень, в тому числі на тулубі (грудях) потерпілого, лікарями у медичній карті стаціонарного хворого № 766/530 не вказано. Об`єктивних судово-медичних даних для визначення взаєморозташування потерпілого і нападника в момент отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_8 немає. Тілесних ушкоджень на грудях, на верхніх та нижніх кінцівках у гр. ОСОБА_8 лікарями не вказано. Вирішення питання щодо наявності тілесних ушкоджень характерних для самооборони не входить в компетенцію судово-медичного експерта.

Допитаний у судовому засіданні 02.09.2024 року судовий експерт ОСОБА_69 повідомив, що підтримує експертний висновок №113. Експерт повідомив, що тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитись внаслідок дії тупого предмету, нога у взутті, у правий бік голови. Згідно літературних даних черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток черепа справа у сукупності з вогнищами забою головного мозку зліва може виникати внаслідок прискорення при падінні і ударі головою. Вважає, що найбільш вірогідний варіант утворення тілесних ушкоджень від дії твердого тупого предмету, це може бути нога у взутті. Проте визначити, яке саме могло бути взуття не входить до його компетенції. Також експерт не виключає, що могли утворитись ушкодження від прискорення внаслідок падіння.

Отримані потерпілим тілесні ушкодження могли утворитись від одного контакту. Не виключається, що такі ушкодження могли бути від одного удару в лице, після якого потерпілий впав з прискоренням і не піднімався. З власного досвіду експерт може сказати, що якщо нога була у сандалях чи шльопанцях, чи без взуття то настання таких наслідків мало імовірні. Утворення такого роду ушкоджень можливе як від одного удару так і від двох.

Узагальнюючи все вище викладене, можна зробити такий висновок.

З одного боку є показання свідків, більшість з яких не бачили що ОСОБА_17 наносив удари потерпілому та які вказували, що саме ОСОБА_22 наніс потерпілому перший удар від якого потерпілий впав на асфальт та більше не піднімався. Також протоколи слідчих експериментів, з яких беззаперечно вбачається, що в момент конфлікту обвинувачений ОСОБА_4 був або взагалі без взуття (босоніж), або у шльопанцях (в`єтнамках). Жодних доказів того, що ОСОБА_17 був у твердому, закритому взутті сторона обвинувачення не здобула та суду не надала.

З іншого боку, є об`єктивний висновок комісійної судово-медичної експертизи та покази експерта допитаного у судовому засіданні. У пункті 4.5 цього висновку медичні експерти чітко констатують: множинні переломи кісток черепа справа свідчать про дію «тупого твердого предмету до якого відноситься нога у взутті». І що найважливіше - експерт під час допиту підтвердив, що удар без взуття чи у легкому літньому взутті типу шльопанців, мало імовірно міг спричинити такі тяжкі наслідки, як множинні переломи кісток склепіння та основи черепа.

Усі ці обставини в своїй сукупності не просто викликають обґрунтований сумнів, а повністю спростовують твердження прокурора про те, що саме ОСОБА_4 є тією особою, яка завдала потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

В свою чергу, слід врахувати, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому все таки були заподіяні. Із висновків медичних експертиз, які вказані вище та показів експерта вбачається, що ушкодження у виді черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня з крововиливами під тверду та у м`які мозкові оболонки могли утворитися в наслідок прискорення при падінні і ударі головою. Відтак, між діями ОСОБА_20 та настанням тяжких тілесних ушкоджень причиново-наслідкового зв`язку немає.

Стосовно показів потерпілого ОСОБА_8 , відібраних адвокатом ОСОБА_14 19.11.2019 року суд зазначає наступне.

Судом вживалися необхідні заходи для забезпечення допиту потерпілого ОСОБА_8 та з`ясування його позиції у кримінальному провадженні.

Зокрема, як вбачається з протоколів судових засідань від 22.04.2019 року, 22.07.2019 року потерпілий ОСОБА_8 у судових засіданнях був присутній, проте через стан здоров`я не мав можливості надати суду показання в усній чи письмовій формі. Зазначені обставини були зумовлені станом його здоров`я після отримання тілесних ушкоджень та підтверджуються відповідними медичними документами, долученими до матеріалів кримінального провадження.

Згідно з довідкою виданою ОСОБА_8 лікарем-психіатром Радивилівської районної лікарні Радивилівської районної ради Рівненської області від 19.11.2019 року, встановлено, діагноз – виражений астенічний синдром з емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням внаслідок перенесеної ВЧМТ (2016 р.). На даний час громадянин ОСОБА_8 , 1965 р.н. житель м. Радивилів згідно свого психічного стану може давати свідчення в суді, однак у зв`язку із сенсо-моторною афазією мовному контакту доступний важко.

Разом із тим, у зв`язку зі станом здоров`я потерпілий не мав можливості надавати показання в усній формі під час судового розгляду, а також викласти їх у письмовій формі. Вжиті судом заходи, спрямовані на забезпечення можливості отримання від потерпілого показань у доступній для нього формі, позитивного результату не дали. За таких обставин безпосередній допит потерпілого та отримання від нього показань у судовому засіданні виявилися об`єктивно неможливим.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 р. у справі № 601/1143/16).

В контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних. У зв"язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 р. у справі №210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з"ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 р. у справі №334/5670/18).

Однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п. 16 ч.1 ст. 7 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 225 КПК України, у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Таким чином, кримінальним процесуальним законодавством України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки показаннями свідка чи потерпілого, яких безпосередньо не допитував під час судового засідання, лише у разі коли вказані особи були допитані слідчим суддею в порядку передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у Постанові від 22 жовтня 2021 року (справа № 487/5684/19).

Таким чином, покази потерпілого ОСОБА_8 не може вважатись допустимим доказом та братись судом до уваги.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не підтверджують викладені в обвинувальному акті обставини.

В силу ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Бербера, Мессере і Хабардо проти Іспанії" (Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain) від 06 грудня 1998 p. (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов"язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов"язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.2013 р. у справі "Вєренцов проти України").

У відповідності до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом атож припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

В даному провадженні стороною обвинувачення наданими доказами не доведено винуватість ОСОБА_4 вчиненні ним заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, поза розумним сумнівом, а значна частина обставин, викладених у обвинуваченні, ґрунтується на припущеннях.

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.92 КПК України обов"язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Надані стороною обвинувачення докази не містять даних можливості походження отриманих ОСОБА_8 травм, які є тяжкими тілесними ушкодженнями від обвинуваченого. У зв`язку з чим заподіяння ОСОБА_24 потерпілому ОСОБА_70 тяжких тілесних ушкоджень є припущеннями (згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях).

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Інші досліджені судом письмові докази, за відсутності фактичних даних про наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, не можуть бути єдиними та безумовними доказами винуватості ОСОБА_20 , достатніми для покладення в основу обвинувачення та прийняття відповідного процесуального рішення у даному кримінальному провадженні.

Також необхідно зазначити той факт, що досудовим слідством не перевірялась можливість отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_19 під час іншої версії інкримінованої події.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як передбачено ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, н підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже джерелами доказів, на підставі яких можуть бути встановлені фактичні дані про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, винуватість цієї особи та інші обставини, які мають значення для встановлення істини у справі є протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами проведення слідчих дій.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Яллог проти Німеччини» (11.07.2006 року), «Шабельник проти України» (19.02.2009 року), зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права, за загальним правилом, сама національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази. А порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканність житла тощо.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь який обґрунтований сумніву тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.54 рішення від 06.12.2007 у справі «Козинець проти України», та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, висловлене у постанові від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к провадження № 51-597км17.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» Відповідно до п.23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно ст.373 ч.1 п.3 КПК України коли не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оцінюючи докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_4 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

карніз металевий довжиною 1,50 см, квадратної форми з двома гачковими металевими кріпленнями на кінцях карнизу, паперовий конверт запечатий із змивом РБК, - слід знищити.

Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів відсутні.

Захід забезпечення у виді арешту майна не застосовувався.

Окрім того, до Пустомитівського районного суду Львівської області 30.10.2017 року надійшла позовна заява ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі чи ухваленні виправдального вироку суперечить вказаним вище нормам закону.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року, «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз`яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, слід залишити без розгляду, та роз`яснити позивачу право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.121 КК України, та виправдати його через недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Речові докази, а саме карніз металевий довжиною 1,50 см, квадратної форми з двома гачковими металевими кріпленнями на кінцях карнизу, паперовий конверт запечатий із змивом РБК, - знищити.

Позовну заяву ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1