Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №440/14468/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. Справа № 440/14468/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 28.01.26 у справі № 440/14468/25

за позовом ОСОБА_1

до Керівника апарату Київського районного суду Хмелюк Тетяни Вікторівни

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Керівника апарату Київського районного суду Хмелюк Тетяни Вікторівни (далі за текстом також – відповідач), у якому просив:

- визнати, що у справах № 552/6465/22, № 552/1248/23, № 554/6503/24 відповідач порушив порядок визначення суддів для розгляду справ, встановлений Положенням про ЄСІТС;

- визнати, що внаслідок порушення цього порядку відповідач порушив право позивача на суд, встановлений законом (ст. 6 Конвенції);

- визнати, що відповідач порушив конституційний обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції - зобов`язання бути законослухняним), порушенням порядку визначення судді для розгляду справ №№ 552/6465/22, 552/1248/23, 554/6503/24;

- визнати порушення відповідачем права позивача на виконання ним його зобов`язання бути законослухняним порушенням порядку визначення судді для розгляду справ №№ 552/6465/22, 552/1248/23, 554/6503/24;

- визнати, що порушенням відповідачем прав позивача йому нанесено майнову та моральну шкоду;

- зобов`язати відповідача дати розпорядження про повторний розподіл справи № 554/6503/24 виключно через модуль “Автоматизований розподіл” ЄСІТС;

- стягнути з державного бюджету України на його користь суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000000 грн (десять млн грн).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з наданням оригінала документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн або доказів на підтвердження обставин звільнення від сплати судового збору, зокрема, відомостей з органу Пенсійного фонду щодо відсутності нарахування та виплати пенсії за попередній календарний рік; обґрунтованого розрахунку заявленого позивачем розміру моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн; надання доказів фактичного існування моральної шкоди: душевні, психологічні та фізичні страждання тощо; надання належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними душевними, фізичними та психологічними стражданнями і оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державну казначейську службу України залишено без задоволення. Заперечення позивача щодо розгляду за правилами спрощеного позовного провадження справи № 440/14468/25 залишено без задоволення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору – задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі № 440/14468/25. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Київського районного суду Хмелюк Тетяни Вікторівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у порядку, визначеному ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Керівника апарату Київського районного суду Хмелюк Тетяни Вікторівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення є незаконним і неналежно обґрунтованим, оскільки: неправильно застосовано матеріальне право (перехідні положення, ігнорування Положення ВРП); допущено істотні процесуальні порушення (спрощене провадження при великій ціні позову, позбавлення права на відповідь на відзив, викревлення норм ЦПК); проігноровано практику ВС щодо презумпції моральної шкоди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції визнав законним використання АСДС замість модуля «Автоматизований розподіл» ЄСІТС, посилаючись на перехідні положення ЦПК. Але Положення ВРП №1845/0/15-21 було затверджене ще у 2021 році, і саме воно визначає порядок функціонування модулів ЄСІТС. Тобто перехідний режим вже завершився. Впровадження Положення про АСДС не передбачено ні ст. 15, ні ст. 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд не врахував, що використання АСДС після цього моменту суперечить ст.15 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 31 КАС України. Документи, надані відповідачем, не містили технічних реквізитів (UUID, цифрового підпису, IP-адреси), які підтверджують законність розподілу. Суд проігнорував ці аргументи позивача. Окрім того, суд розглянув справу у спрощеному провадженні, хоча ціна позову — 10 млн грн. Це виключає можливість кваліфікації справи як «незначної складності» (ст. 257 КАС України). Також, суд ухвалив рішення наступного дня після отримання відзиву відповідача. При цьому, позивач не отримав відзиву ні в паперовому вигляді, ні в електронному - відзив відсутній також в е-кабінеті позивача (немає реєстраційної картки документу, що надійшов 27.01.2026, є лише Журнал реєстрації вхідної кореспонденції без додатків) (доказ - скрін е-кабінету у додатку 2). Позивач не мав можливості реалізувати право на відповідь, гарантоване ухвалою про відкриття провадження від 27.10.2025. Це порушує принцип змагальності (ст. 9 КАС) та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції). Також суд в оскаржуваному рішенні процитував неіснуючий зміст підпункту 15.2 пункту 1 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК, чим вигадав нову процесуальну норму і на підставі цього вирішує справу. Таке викривлення призвело до того, що суд визнав законним використання АСДС для визначення складу суду, хоча процесуальний закон цього не передбачає. Окрім того, суд першої інстанції вимагав матеріалізації моральних страждань, що суперечить ст. 1167 ЦК та практиці ВС. Стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу на новий розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, або (альтернативно) постановити нове рішення, яким: визнати дії відповідача протиправними; визнати факт завдання моральної та майнової шкоди; стягнути з державного бюджету України на користь позивача 10 000 000 грн моральної шкоди.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є стороною у справах №№552/6465/22, 552/1248/23, 554/6503/24, що розглядались Київським районним судом м. Полтави.

Позивач звертався із запитами до Київського районного суду м. Полтави, Державної судової адміністрації України та Державного підприємства «Інформаційні судові системи» щодо процедури розподілу справ №№552/6465/22, 552/1248/23, 554/6503/24 між суддями та з вимогою щодо надання документів.

На вищевказані запити позивач отримав відповіді та копії документів.

З аналізу відповідей на свої запити, позивач зробив висновок, що надані додатки до відповіді ДП «Інформаційні судові системи» не є витягами з ЦБД ЄСІТС; не містять технічних реквізитів, які дозволили б підтвердити дотримання процедури; не забезпечують реалізацію права на суд, встановлений законом. У підсумку стверджує про визнання відповідачкою та судом, що підсистема (модуль) "Автоматизований розподіл" ЄСІТС не функціонує. Відсутнє підтвердження, що цей модуль не функціонує через об`єктивні причини. Розподіл судових справ проводиться у відповідності до норм Положення про АСДС, затвердженого рішенням РСУ № 39 від 11.11.2024 р та з урахуванням особливостей, визначених внутрішнім рішенням зборів суддів Київського районного суду м. Полтави. Крім того, підтвердження цим обставинам через відповідь ДП і додатку до неї. Оскільки нормами матеріального та процесуального права визначений інший порядок розподілу суддів, встановлений компетенцією іншого органу, тож, як зазначає позивач, маємо порушення статті 6 Конвенції, п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС, ч. 1 ст. 7 Закону "Про судоустрій та статус суддів", ч. 2 ст. 19 Конституції.

Відтак уважає, що позовні заяви, подані позивачем до Київського районного суду м. Полтави, розподіляються між суддями не в порядку, визначеному законом, з чого випливає подальша відмова у задоволенні позовних вимог позивача.

Уважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що безпосередньо порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що протоколи автоматизованого розподілу судових справ № 552/6465/22, № 552/1245/23 та № 554/6503/24 відповідають вимогам чинного законодавства України, а отже, у діях чи бездіяльності відповідача відсутні ознаки протиправності.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно з частиною 1 статті Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача, для розгляду конкретної справи, здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Водночас відповідно до пункту 15 підпункту 15.2 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, встановлено, що до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду в день надходження документів.

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи регламентується підпунктом 15.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Так, відповідно до підпункту 15.4 визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється:

до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

Рішенням Вищої Ради правосуддя від 17 серпня 2021 року було затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів) .

Згідно з абзацом 8 вступної частини рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 створення тa забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюється поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Пунктом 3 розділу І Положення передбачено, що єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСТС.

Відповідно до пункту 125 розділу VIІ Положення вказані в розділі III Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

Пунктом 57 розділу IV Положення передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду судових справ (проваджень), здійснюється в суді у порядку, визначеному процесуальним законом, у день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Згідно з підпунктом 1 пункту 136 Положення до початку функціонування підсистеми автоматизованого розподілу справ у складі ЄСТС: визначення судді, судді-доповідача та присяжних для розгляду справи здійснюється відповідно до вимог розділу IV цього Положення засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження дотримання встановленої процедури автоматизованого розподілу судових справ відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копії протоколів автоматизованого розподілу судових справ № 552/6465/22, № 552/1245/23 та № 554/6503/24. Зазначені протоколи складені уповноваженими особами апарату суду, містять усі, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду реквізити та відображають дату, час, підстави та результати розподілу відповідних судових справ.

Проаналізувавши зміст Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 39 від 11.11.2024, зокрема пункти 2.3.1 та 2.3.2, а також Засади використання автоматизованої системи документообігу Київського районного суду м. Полтави, суд установив, що розподіл зазначених судових справ було здійснено в день їх реєстрації, на підставі даних, внесених до автоматизованої системи документообігу суду, з дотриманням принципів випадковості та рівномірного розподілу навантаження між суддями.

Суд першої інстанції також правомірно взяв до уваги, що на момент виникнення спірних правовідносин підсистема (модуль) «Автоматизований розподіл» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи не була впроваджена в повному обсязі, у зв`язку з чим застосування механізмів автоматизованого розподілу здійснювалося відповідно до Положення про АСДС, що прямо узгоджується з вимогами статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За таких обставин у матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про втручання у процедуру автоматизованого розподілу судових справ, порушення визначеного законом порядку формування складу суду або наявність дискреційних чи неправомірних дій з боку відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протоколи автоматизованого розподілу судових справ № 552/6465/22, № 552/1245/23 та № 554/6503/24 відповідають вимогам чинного законодавства України, а отже, у діях чи бездіяльності відповідача відсутні ознаки протиправності, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд у рішенні процитував неіснуючий зміст підпункту 15.2 пункту 1 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції процитовано вказану норму повністю з урахуванням пункту 15 вказаного розділу Перехідних положень ЦПК.

Незазначення судом першої інстанції вказаної норми повністю, зокрема, пункт 15 підпункту 15.2 пункту 1 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК, не призводить до висновків про визнання незаконним використання АСДС для визначення складу суду та, відповідно, на наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на встановлені судом обставини справи, досліджені докази та проаналізовані норми матеріального і процесуального права, суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення наступних позовних вимог позивача, а саме: визнання факту порушення відповідачем прав позивача із завданням йому майнової та моральної шкоди; зобов`язання відповідача надати розпорядження про повторний розподіл судової справи № 554/6503/24 виключно через модуль «Автоматизований розподіл» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи; а також стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошової суми в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 000 грн.

Так, судом установлено, що дії відповідача щодо розподілу судової справи № 554/6503/24 здійснені у відповідності до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу відповідного суду, у зв`язку з відсутністю на момент виникнення спірних правовідносин функціонуючого модуля «Автоматизований розподіл» ЄСІТС. Надані відповідачем протоколи автоматизованого розподілу відповідають вимогам чинного законодавства та не містять ознак порушення встановленого порядку визначення складу суду.

За таких обставин у ході розгляду справи не встановлено у діях чи бездіяльності відповідача ознак протиправності, що є обов`язковою умовою для покладення цивільно-правової чи публічно-правової відповідальності, у тому числі для відшкодування майнової або моральної шкоди.

Окрім того, заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити повторний розподіл судової справи № 554/6503/24 через модуль «Автоматизований розподіл» ЄСІТС є юридично необґрунтованою, оскільки зазначений модуль у спірний період не був введений в експлуатацію, а отже, не міг бути використаний як обов`язковий механізм розподілу судових справ.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими позивачем негативними наслідками, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковий розгляд справи в порядку спрощеного провадження, колегія суддів зауважує на таке.

Приписами п. 2 ч. 4 ст. 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічного змісту містить і норма п. 2 ч. 4 ст. 257 КАС України, на яку посилається позивач.

Аналізуючи зміст процитованих норм процесуального закону, колегія суддів зазначає, що не будь-які абстрактні вимоги щодо розміру відшкодування шкоди, які заявляє особа, можуть змінювати порядок позовного провадження в адміністративній справі, а лише ті, які об`єктивно свідчать про наявність хоча б якихось ознак її заподіяння оскарженими рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Заявлення позивачем у даному спорі вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 000 грн не змінює характер спірних правовідносин, які стосуються вирішення спору незначної складності, тоді як обґрунтованість вимоги про відшкодування такої шкоди підлягає доведенню особою, яка її заявляє.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 18.05.2023 у справі № 640/6874/20133, водночас, тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає позивач, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 07.10.2021 у справі №640/23517/20, від 30.06.2022 у справі № 640/27145/20, від 22.11.2022 у справі №320/8522/20.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, суд першої інстанції, з урахуванням критеріїв, визначених частиною третьою статті 257 КАС України, дійшов висновку про її незначну складність, оскільки предмет спору зводиться до необхідності встановлення правомірності дій відповідача, який, за твердженням позивача, порушив порядок визначення суддів для розгляду справ, встановлений Положенням про ЄСІТС, і колегія суддів не вбачає у цій справі порушення вищенаведених норм процесуального законодавства, а тому відхиляє відповідні доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України, яка застосовується незалежно від порядку провадження.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання можливості подати позивачем відповідь на відзив на позовну заяву, колегія суддів зауважує, що вказані обставини не визначаються процесуальним законом як обов`язкові підстави для скасування судового рішення. Підставою для скасування рішення суду можуть бути допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи. Натомість позивачем не було надано жодних доказів чи обґрунтувань, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції, які стали підставою для відмови в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 440/14468/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц