Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №447/2659/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/306/26

Справа №447/2659/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження провадження №62025240030002295, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2025, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долішнє, Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні солдата, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, ОСОБА_3 26.11.2024 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.11.2024 №325 солдат ОСОБА_3 призначений на посаду курсанта 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_3 достеменно відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни, крім того останній призваний на військову службу саме за призовом під час мобілізації.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 03.12.2024 вибув у медичний заклад КП «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня ім. М. Вервеги», що у селищі Клевань, Рівненського району Рівненської області, знятий з котлового забезпечення.

29.12.2024 солдат ОСОБА_3 виписаний з лікувального закладу КП «Клеванська обласна багатопрофільна лікарня ім. М. Вервеги».

Проте, солдат ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Військовослужбовець військової служби ВЧ НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, в умовах воєнного стану, 29.12.2024 не з`явився вчасно після виписки із лікувального закладу до ВЧ НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 , понад три доби, без поважних причин, не виконував свої службові обов`язки, а, отже, останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок, щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, а службовий час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби по 07.07.2026 – моменту затримання останнього в порядку ст. 615 КПК України у місті Миколаїв, Стрийського району Львівської області.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану не з`явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненому повністю визнав, повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, погодився надавати суду показання, зміст яких є аналогічним викладеним в обвинувальному акті обставинам. Повідомив, що після лікування поїхав додому, у частину не повернувся. Щиро розкаюється у вчиненому.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд у судовому засіданні, на підставі ч. 2 ст. 349 КПК України, ухвалив змінити обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження, а також визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а саме: протоколів допитів свідків: ОСОБА_6 від 07.11.2025, ОСОБА_7 від 07.11.2025, ОСОБА_8 від 07.11.2025, ОСОБА_9 від 18.06.2026, ОСОБА_10 від 23.06.2026, ОСОБА_11 від 25.06.2026; протоколу проведення обшуку від 07.07.2026; протоколу допиту підозрюваного у вчиненні злочину у порядку ст.615 КПК України від 07.07.2026, допиту свідків.

У судовому засіданні були досліджені документи, а саме: протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.07.2026 на підставі ч. 1 ст. 615 КПК України; копія ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області про застосування запобіжного заходу від 07.07.2026 у справі №447/2286/26, провадження №1-кс/447/8431/26.

Крім цього, у судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: вимога про судимість обвинуваченого; копія військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 25.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_3 ; копія витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.11.2024 №318 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації»; копія довідки №314/4959 ВЛК солдата запасу ОСОБА_3 , відповідно до якої такий придатний до військової служби; копія доповіді про факт неповернення з лікувального закладу до ВЧ НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем, призваним по мобілізації, ВЧ НОМЕР_1 рядовим ОСОБА_3 ; супровідний лист від 15.12.2025 про надсилання довідки про склад сім`ї та характеристики з місця проживання обвинуваченого, у якому, зокрема, вказано, що за місцем реєстрації він проживає один у приватному житловому будинку, близьких родичів на території Горішненського старостинського округу немає; довідка про склад сім`ї та проживання, видана старостою Горішнянського старостинського округу 15.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 зареєстрований один по АДРЕСА_1 ; характеристика, видана старостою Горішнянського старостинського округу 15.12.2025, згідно з якою ОСОБА_3 фактично проживає по АДРЕСА_1 , розлучений, раніше судимий, ніде не працює, бере участь у громадському житті села; копії довідок, виданих 09.06.2026 КНП «Новороздільська міська лікарня» Новороздільської міської ради Львівської області, згідно з якими обвинувачений на «Д» обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; відповідь на запит, видана зав.поліклінічним відділенням КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» Департаменту охорони здоров`я ЛОДА, відповідно до якої ОСОБА_3 на обліку не перебуває, за медичною допомогою з 29.12.2024 по дату видачі довідки не звертався.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як не з`явлення вчасно на службу військовослужбовця без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є особою працездатного віку, розлучений, не має на утриманні будь-яких осіб, за місцем проживання характеризується типово, раніше не судимий, є військовослужбовцем у військовому званні солдата, суд бере до уваги також те, що у справі відсутні обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити такому покарання у виді позбавлення волі.

Суд роз`яснює, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статей 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 КК України та виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим ОСОБА_3 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 75 КК України.

Щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу слід зазначити наступне.

Ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 07.07.2026 у справі №447/2286/26, провадження №1-кс/447/89431/26, у кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 04.09.2026, з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840,00 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 30.10.2026, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Водночас, відповідно до положень ч. 8 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, таким запобіжним заходом є тримання під вартою.

У даному випадку законодавцем визначено єдиний запобіжний захід, який застосовується до осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.

Проте, частину 8 статті 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026. Таким чином, ч. 8 ст. 177 КПК України втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Поряд із цим, згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання слід зарахувати строк з моменту його фактичного затримання 07.07.2026 до набрання цим вироком законної сили відповідно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, судових витрат не понесено. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, оскільки відсутній потерпілий.

Керуючись ст. 182, 368-371, 373-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 07.07.2026.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.11.2026.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 20 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду на першу вимогу;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання даних обов`язків застава звертається в дохід держави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків застава звертається в дохід держави.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1