Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №480/157/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 р. Справа № 480/157/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 25.05.26 по справі № 480/157/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – перший відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – другий відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення № 183450031993 від 30.12.2024 про відмову у перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області,

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 21.05.1991 року по 01.12.2024 року що становить 33 роки 6 місяці 9 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.12.2024 225/К/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 23.12.2024 № 226/К/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 23.12.2024 №126/18-28-11-01-07, архівну довідку від 23.12.2024 №125/18-28-11-01-07, починаючи з 23.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області №183450031993 від 30.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, а саме переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту – Закон № 1058-IV) на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі по тексту – Закон № 889-VIII), оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді державного службовця у податкових органах, а її стаж державної служби становить більше 24 років, що дає право на призначення бажаної пенсії.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 480/157/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2024 №183450031993 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 з 23.12.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 21.05.1991 до 29.11.1996 та з 02.12.1996 до 01.12.2024 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та з урахуванням довідки про стаж роботи у податкових органах від 23.12.2024 №126/18-28-11-01-07, архівної довідки від 23.12.2024 № 125/18-28-11-01-07, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.12.2024 № 225/К/18-28-10-02-06 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 23.12.2024 № 226/К/18-28-10-02-06, з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його неправомірність, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 480/157/25, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тій обставині, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державної служби та прийняття присяги державного службовця. Так, правовий статус посадових осіб державної податкової служби і проходження державної служби було врегульовано спеціальним Законом України «Про державну податкову службу в України», згідно із статтею 15 якого та відповідно до пункту 343.1 статті 343 ПК України посадовим особам державної податкової служби присвоювались спеціальні звання, а тому такі посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.

За таких обставин, оскільки позивач станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця, як то визначено статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, вона не має 20 років стажу державної служби, у зв`язку з чим відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечувала проти викладених у ній доводів, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягала, що суд першої інстанції вірно встановив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

Отже, оскільки позивач у період роботи з 21.05.1991 до 29.11.1996 та з 02.12.1996 до 01.12.2024 працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи в органах державної податкової служби має бути зарахований першим відповідачем до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.

Другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла пенсійного віку 60 років, після чого їй з 10.07.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У подальшому позивач 23.12.2024 подала заяву до територіального органу ПФУ про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а. с. 48, 113).

При цьому як вбачається з розписки до заяви (а. с.49, 114), позивач до заяви додала паспорт, довідку про зміну назви організації, витяг про зареєстроване місце проживання, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.12.2024 №225/К/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 23.12.2024 року №226/К/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 23.12.2024 року №126/18-28-11-01-07, архівну довідку від 23.12.2024 року №125/18-28-11-01-07.

Заява позивача про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого від 30.12.2024 № 183450031993 позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком згідно з Законом № 889-VIII з огляду на наступне.

Так, у рішенні вказано, що «..відповідно до пункту 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723- XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723- XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723- XII на одержання пенсії державних службовців мають право зокрема жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу України” було передбачено, що Рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки. Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувався Кабінетом Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1992 № 559 “Питання державної податкової служби в Україні”, від 22.02.1999 № 258 “Про затвердження Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби”, від 22.09.2004 № 1234 “Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби”, від 19.12.2012 № 1169 “Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби”, від 23.10.2013 № 839 “Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів”).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р “Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців”, яке 06.08.2016 втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 465 “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України”, було віднесено до 4-7 категорій посад державних службовців відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях.

Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Аналіз наданої ОСОБА_1 заяви від 23.12.2024 щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії оскільки стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 3 роки 6 місяців 4 дні.

Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII, згідно заяви від 23.12.2024, у зв`язку з відсутністю правових підстав» (а. с.7, 50, 107).

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2024 № 183450031993, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності спірного рішення, оскільки посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

З огляду на те, що загальний стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та які дають право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», становить більше 20 років станом на 01.05.2016, що у свою чергу є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити позивачу з 23.12.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 21.05.1991 до 29.11.1996 та з 02.12.1996 до 01.12.2024 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та з урахуванням довідки про стаж роботи у податкових органах від 23.12.2024 №126/18-28-11-01-07, архівної довідки від 23.12.2024 №125/18-28-11-01-07, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.12.2024 №225/К/18-28-10-02-06 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 23.12.2024 №226/К/18-28-10-02-06, з урахуванням проведених виплат.

Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, спрямованих до ГУ ПФУ в Сумській області, оскільки право позивача на призначення пенсії порушило саме ГУ ПФУ в Полтавській області, а тому саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, який визначений за принципом екстериторіальності, належить зобов`язати відновити порушене право позивача.

Також, суд не вбачав підстав для задоволення вимог в частині зарахування періоду роботи позивача з 30.11.1996 до 01.12.1996 (загалом два календарні дні) до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, оскільки ОСОБА_1 у цей період не працювала в органах державної податкової служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Колегія суддів зазначає, що до 01.05.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу було врегульовано положеннями Закону № 3723-XII. Він визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для одержання права на пенсію державних службовців особами, які станом на 01 травня 2016 року мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, є досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.

Отже, головними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Згідно з пунктами 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отриманого до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою від 23.12.2024 про перехід на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку 60 років та мала достатній загальний страховий стаж, що не спростовується сторонами.

Проте, їй було відмовлено з посиланням на недостатність стажу державної служби, зокрема, перший відповідач зазначив про неможливість зарахування періоду роботи ОСОБА_1 у органах державної податкової служби, адже займана позивачем посада не належить до посад, віднесених до категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) (далі по тексту – Порядок № 283) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 2 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до частини 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) (далі по тексту - Порядок № 283) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 2 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Спеціальним законом, який визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час роботи позивача у спірний період був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII).

Відповідно до частини статті 15 Закону № 509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону № 509-XII).

Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє і на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.8-14, 62-86) встановлено, що позивач у наступні періоди займала такі посади:

- 21.05.1991 до 31.03.1992 - Економіст II категорії відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми,

- 01.04.1992 до 29.10.1992 - Економіст II категорії відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми,

- 30.10.1992 до 11.11.1993 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми,

- 30.10.1992 - Присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби III рангу»,

- 12.11.1993 до 02.01.1994 - Заступник начальника відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції Ковпаківського району м. Суми,

- 03.01.1994 до 29.11.1996 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку та звітності Державної податкової інспекції Ковпаківського р-ну м. Суми,

- 16.08.1994 - Прийняла присягу «Державного службовця»,

- 29.11.1996 - Звільнено з посади,

- 02.12.1996 до 03.05.1998 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку та звітності Державної податкової адміністрації у м. Суми,

- 29.01.1997 - Присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби II рангу»,

- 04.05.1998 до 23.01.2000 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку надходжень податків управління обліку, звітності та прогнозування надходжень Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 24.01.2000 до 30.06.2002 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку надходжень податків, управління обліку та звітності,

- 01.02.2001 - Присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу»,

- 01.07.2002 до 18.08.2003 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку надходжень податків управління інформатизації та обліку Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 19.08.2003 до 31.01.2005 - Старший державний податковий інспектор відділу обліку управління обліку та звітності Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 01.02.2005 до 31.08.2005 - Завідувач сектору взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 01.02.2005 - Присвоєно чергове спеціальне звання Радник податкової служби III рангу,

- 01.09.2005 до 31.11.2006 - Головний державний податковий інспектор відділу зв`язків 3 громадськістю засобами масової інформації та масово-роз`яснювальної роботи Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 01.12.2006 до 27.03.2012 - Головний державний податковий інспектор відділу масово- роз`яснювальної роботи та звернень громадян Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 28.03.2012 до 10.06.2012 - Старший державний податковий інспектор відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 11.06.2012 до 21.07.2013 - Головний державний податковий інспектор відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Державної податкової інспекції у м. Суми,

- 22.07.2013 до 28.01.2015 - Начальник інформаційно-комунікаційного відділу Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області,

- 22.07.2013 - Присвоєно 11 ранг державного службовця,

- 01.01.2014 - Присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи II рангу,

- 29.01.2015 до 03.02.2016 - Начальник відділу комунікацій Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області,

- 04.02.2016 до 31.08.2016 - Головний державний інспектор відділу організації роботи Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області,

- 01.09.2016 до 07.06.2017 - Головний державний інспектор відділу організації роботи Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області,

- 08.06.2017 до 09.10.2018 - Головний державний інспектор з питань організації роботи Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області,

- 09.10.2018 - Звільнено з посади,

- 10.10.2018 до 01.01.2019 - Головний державний інспектор сектору організаційного забезпечення управління у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області,

- 02.01.2019 до 20.08.2019 - Головний державний інспектор сектору організаційного забезпечення управління у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області,

- 20.08.2019 - Звільнено з посади,

- 21.08.2019 до 30.09.2019 - Головний державний інспектор сектору забезпечення роботи управління у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області,

- 21.08.2019 - Присвоєно 5 ранг державного службовця,

- 01.10.2019 до 31.08.2020 - Головний державний інспектор сектору забезпечення роботи управління у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області,

- 01.09.2020 до 21.12.2020 - Головний державний інспектор Сумського відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного управління ДПС у Сумській області,

- 21.12.2020 - Звільнено з посади,

- 22.12.2020 до 01.04.2021 - Головний державний інспектор Сумського відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління Головного управління ДПС у Сумській області,

- 02.04.2021 - Головний державний інспектор сектору інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Сумській області.

Архівною довідкою ГУ ДПС у Сумські й області від 23.12.2024 року № 125/18-28-11-01-07 підтверджено перейменування/реорганізацію органів ДПС, у яких працювала позивач (а.с.20).

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з постановою КМУ № 501 від 17.06.2020).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах відповідно до якого аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

У подальшому, аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 539/1855/17, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 яка з 21.05.1991 по 02.04.2021 працювала на посадах радника податкової та митної справи II рангу, є державним службовцем зі спеціальних статусом.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що період роботи позивача на різних посадах в податкових органах із присвоєнням спеціальних звань (з 21.05.1991 до 29.11.1996 та з 02.12.1996 до 01.12.2024) підлягає врахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Пунктом 4 Порядку №622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4-2 Порядку № 622 (застосовується з 01.01.2024) для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач разом із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" подала довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.12.2024 № 225/К/18-28-10-02-06 (а.с.15, 44), довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 23.12.2024 № 226/К/18-28-10-02-06 (а.с.16, 51), довідку про стаж роботи у податкових органах від 23.12.2024 № 126/18-28-11-01-07 (а.с.17-19, 45-47, 110-112), архівну довідку від 23.12.2024 року №125/18-28-11-01-07 (а.с.20).

Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що останні у повному обсязі відповідають формі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженій додатками 4 та 6 Порядку № 622 та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років (50 відсотків) (за стаж державної служби 33 роки). На всі види оплати праці, включені в довідки, нарахована єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, відображені в довідках від 23.12.2024 № 225/К/18-28-10-02-06 та від 23.12.2024 № 226/К/18-28-10-02-06 види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.12.2024 № 183450031993 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, як таке що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, на яку позивач має право, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що підстав для відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця у спірних правовідносинах не було, існує лише один вид правомірної поведінки ГУ ПФУ у Полтавській області – здійснити таке переведення.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 з 23.12.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 21.05.1991 до 29.11.1996 та з 02.12.1996 до 01.12.2024 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та з урахуванням довідки про стаж роботи у податкових органах від 23.12.2024 №126/18-28-11-01-07, архівної довідки від 23.12.2024 №125/18-28-11-01-07, довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.12.2024 №225/К/18-28-10-02-06 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 23.12.2024 № 226/К/18-28-10-02-06, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 480/157/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко