Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №591/5948/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р.Справа № 591/5948/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., по справі № 591/5948/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 03/25-220-1 від 21.03.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2026 у справі № 591/5948/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №Х 03/25-220-1 від 21.03.2025 відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, у якому задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, а саме стосовно зазначення відповідачем-2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вказує, що відповідач-1 є відокремленим підрозділом відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, тому позивачем залучено у якості відповідача-2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апелянт вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП на ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що обліковим органом є відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), в якому перебуває на обліку військовозобов`язаний, а Комунальна лікарня №5 не є таким органом, а отже, не може бути місцем фіксації відповідного порушення.

Щодо неприбуття для визначення ступеню придатності до військової служби скаржник звертає увагу, що матеріалах справи наявна копія повістки від 11.03.2025, яка була оформлена о 09:00 год того ж дня - із зазначеним часом прибуття також о 09:00 год 11.03.2025, тобто, повістка була виписана на той самий момент часу, в який особа вже мала з`явитися; за таких обставин у особи фізично не було реальної можливості заздалегідь підготуватись до виконання вимог, які покладаються на неї в рамках проходження ВЛК, зокрема — зібрати пакет медичних документів чи аналізів, передбачених чинним законодавством.

Позивач вказує, що підлягає сумніву і сам факт належного виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП, оскільки повістка була оформлена на той самий день і час, коли нібито мало відбутися прибуття, що виключає реальну можливість ознайомлення особи з її змістом до моменту зазначеної дати та часу.

Скаржник зазначає, що ані від військово-лікарської комісії, ані від відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не отримував жодної повістки про необхідність з`явитись та жодного рішення військово-лікарської комісії про направлення його на комісію, в оскаржуваній постанові такі відомості відсутні; доказів, які б підтверджували факт вчинення апелянтом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем у оскаржуваній постанові не зазначено/не встановлено.

Додатково позивач вказує, що його було примусово доставлено до приміщення, де складено адміністративні матеріали, що може свідчити про порушення порядку інформування та примусове доставлення без законних підстав.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним.

11.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складена повістка про виклик позивача на 11.03.2025 о 09:00 год. для проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період. Повістка була вручена позивачу 11.03.2025 о 09:00 (а.с. 51).

11.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено направлення №1052 позивача на проходження ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби (а.с. 50).

Також складена відносно позивача картка обстеження та медичного огляду, яка надана відповідачем не заповненою.

11.03.2025 позивач подав заяву, у якій повідомив, що відмовляється від проходження ВЛК у зв`язку з відсутністю при собі медичної документації (а.с. 50).

11.03.2025 відносно позивача співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол №Х 03/25-220-1 про адміністративне правопорушення. Відповідно до змісту протоколу 11.03.2025 у приміщенні КУ СМКЛ №5 було встановлено факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП згідно абз. 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинено адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 21.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . В протоколі позивач власним підписом підтвердив ознайомлення із правами та обов`язками, датою та місцем призначеного розгляду справи, отримання другого примірника протоколу (а.с. 48).

Додатками до протоколу вказано направлення на ВЛК, картку медичного огляду, копію повістки, заяву.

За результатами розгляду цього протоколу 21.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 винесено постанову №Х 03/25-220-1, суть порушення у якій є аналогічною зазначеному у протоколі відносно позивача. Постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500 грн (а.с. 11-12).

Вважаючи вказану постанову неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 2, 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (пункт 6 розділу ІІ Інструкції № 3).

Як встановлено з матеріалів справи, 11.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол № Х 03/25-220-1 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 11.03.2025 у приміщенні КУ СМКЛ №5 було встановлено факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП згідно абз. 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинено адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

До вказаного протоколу додані направлення позивача на ВЛК від 11.03.2025 № 1052, картка обстеження та медичного огляду, копія повістки № 1776 від 11.03.2025, заява позивача про відмову від проходження ВЛК.

У протоколі № Х 03/25-220-1 від 11.03.2025 вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 14:10 21.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , у протоколі позивач власним підписом підтвердив ознайомлення із правами та обов`язками, датою та місцем призначеного розгляду справи, отримання другого примірника протоколу.

У подальшому постановою № Х 03/25-220-1 від 21.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500 грн.

Суть правопорушення, описаного в оскаржуваній постанові, є аналогічною викладеному у складеному протоколі № Х 03/25-220-1 від 11.03.2025 відносно позивача.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

За приписами частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, з наведеного вище слідує, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі – Порядок № 560), резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (пункт 74-1 Порядку № 560).

Як було вказано раніше, згідно з протоколом від 11.03.2025 № Х 03/25-220-1 позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії.

Так, до даного протоколу додано направлення позивача на ВЛК від на ВЛК від 11.03.2025 № 1052, згідно з яким позивач направлявся для визначення придатності до військової служби на ВЛК на базі КУ СМКЛ №5, дата початку медичного огляду – 11.03.2025 о 9:00.

Згідно з протоколом від 11.03.2025 № Х 03/25-220-1, позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 21.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Протокол містить відмітку про те, що другий примірник протоколу отриманий позивачем, позивача ознайомлено з його правами та обов`язками.

Позивач не з`явився на розгляд адміністративної справи, про причини своєї неявки не сповістив, що не заперечується сторонами у справі.

21.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову № Х 03/25-220-1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25000 грн.

Відповідачем надано направлення на військово-лікарську комісію від 11.03.2025 № 1052.

Відповідачем також надано незаповнену копію картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах адміністративної справи, наданих відповідачем, міститься копія заяви позивача про відмову від проходження комісії ВЛК від 11.03.2025 у зв`язку з відсутністю при собі медичної документації, результатів аналізів.

Колегія суддів звертає увагу, що інші причини відмови від проходження позивачем ВЛК у заяві від 11.03.2025 про відмову від проходження ВЛК не зазначені.

Будь-яких доказів, що позивач заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату, позичачем до суду не надано.

Отже, матеріали справи містять докази про відмову позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Виходячи із наявності у матеріалах справи доказів про відмову позивача від проходження медичного огляду, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були підстави для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що Комунальна лікарня №5 не може бути місцем фіксації відповідного порушення, бо обліковим органом є відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку військовозобов`язаний, оскільки факт порушення позивачем приписів абз. 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, підтверджений належними доказами, а законодавство не містить заборони на складання протоколу за статтею 210-1 КУпАП поза межами будівлі ТЦК та СП, зокрема в закладах охорони здоров`я.

Водночас, стосовно доводів позивача про виконання вимог, які покладаються на особу в рамках проходження ВЛК, зокрема, зібрати пакет медичних документів чи аналізів, передбачених чинним законодавством, колегія суддів вказує на таке.

Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення №402), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється на військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Згідно з абз. 3 п. 3.4 Розділу 3 Положення № 402, лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Пунктом 3.5 зазначеного розділу Положення № 402 визначено, що до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ (електронній системі охорони здоров`я).

Згідно з пунктом 3.8 Розділу 3 Положення № 402, постанова ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

З аналізу наведеного слідує, що надання вказаних медичних документів є обов`язком військовозобов`язаного у випадку, якщо військово-лікарська комісія не має доступу до медичних документів військовозобов`язаного під час проведення ВЛК або такі документи відсутні в ЕСОЗ, а тому відсутність у військовозобов`язаного на руках медичної документації при направленні на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не є безумовною підставою для відмови від проходження медичного огляду.

Як встановлено з матеріалів справи, на ім`я позивача було видано направлення на військово-лікарську комісію від 11.03.2025 № 1052.

При цьому, із копії заяви позивача про відмову від проходження комісії ВЛК від 11.03.2025 слідує, що причиною відмови від проходження ним ВЛК стала відсутність у позивача при собі медичної документації, результатів аналізів.

Колегія суддів вказує, що інших причин відмови від проходження ВЛК у заяві від 11.03.2025 про відмову від проходження ВЛК позивач не зазначив.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача таких медичних документів, доступ до яких у військово-лікарської комісії відсутній або які відсутні в ЕСОЗ.

З урахуванням вказаних вище норм, колегія суддів зазначає, що у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я необхідне у разі, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ, тому відсутність у позивача на руках медичної документації при направленні на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не є обґрунтованою підставою для відмови від проходження медичного огляду.

Крім цього, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неналежного виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП та посилання позивача на те, що повістка була оформлена на той самий день і час, коли нібито мало відбутися прибуття, що виключає реальну можливість ознайомлення особи з її змістом до моменту зазначеної дати та часу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що зі змістом повістки про виклик на 11.03.2025 о 09:00 год. для проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис у вказаній повістці.

Колегія суддів вказує, що саме по собі посилання на збіг дати оформлення повістки з датою прибуття не є достатньою підставою для висновку про неналежність виклику до ТЦК та СП.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він не отримував жодної повістки від відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про необхідність з`явитись та жодного рішення військово-лікарської комісії про направлення його на комісію, адже такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме повісткою про виклик на 11.03.2025 о 09:00 год. для проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період з особистим підписом позивача та направленням позивача на військово-лікарську комісію від 11.03.2025 № 1052, заявою позивача про відмову від проходження комісії ВЛК від 11.03.2025.

Доводи позивача про відсутність в оскаржуваній постанові зазначення доказів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є безпідставними, оскільки постанова № Х 03/25-220-1 від 21.03.2025 містить посилання на протокол про адміністративне правопорушення від 11.03.2025 NX 03/25-220-1, складений стосовно позивача, до якого додані направлення позивача на ВЛК від 11.03.2025 № 1052, картка обстеження та медичного огляду, копія повістки № 1776 від 11.03.2025, заява позивача про відмову від проходження ВЛК.

Стосовно посилань позивача про його примусове доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, зокрема статтею 262 КУпАП та статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено чіткі випадки та процедури здійснення адміністративного затримання та доставлення громадян до ТЦК та СП органами Національної поліції для виконання правил військового обліку.

При цьому, колегія суддів вказує на те, що предметом позову є постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500 грн. за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а не дії посадових осіб щодо затримання позивача під час його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є підтвердженим у зв`язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним, підстави для скасування даної постанови відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час розгляду колегією суддів.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.06.2026 по справі № 591/5948/25 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Повний текст постанови складено 15.09.2026 року