Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №943/851/26 — Буський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/851/26

Провадження №3/943/339/2026

15 вересня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

24 квітня 2026 року близько 21 год. 06 хв. на вул. Грушевського, 63 у м. Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 24 квітня 2026 року близько 21 год. 06 хв. на вул. Грушевського, 63 у м. Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, завчасно поданої за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів і поданням спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги пункту 2.4 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 18 травня 2026 року близько 18 год. 45 хв. на вул. Центральна, 1 у с. Тур`я Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук), а від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановами судді від 07.05.2026 року та від 23.06.2026 року вищевказані справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, незважаючи на повідомлення його судом про час і місце розгляду справи, про причини своєї повторної неявки в судове засідання не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Гарасимів Б.І. у судове засідання повторно не з`явився, незважаючи на повідомлення його судом про час і місце розгляду справи, направивши повторно клопотання від 14.09.2026 про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в слідчих діях у м. Луцьк в кримінальному провадженні №12025030510000575.

Проте, суд вважає, що заявлене клопотання захисника про відкладення судового засідання у справі не підлягає до задоволення, оскільки таке не підтверджено жодними доказами, більше того, заявлене захисником повторно, подібні клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість захисника заявлені від 15.05.2026, від 22.06.2026, а минуле судове засідання було відкладено також за клопотанням захисника Гарасиміва Б.І. від 18.08.2026, що може свідчити про затягування розгляду справи стороною захисту в цій справі.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на практику, викладену в рішеннях ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 та у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням розгляду справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури розгляду.

Більше того, згідно ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника за статтею 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Відтак, суд вважає, що у задоволенні повторного клопотання захисника Гарасиміва Б.І. про відкладення судового засідання у справі слід відмовити та на підставі ст. 268 КУпАП дану справу розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.

Разом із тим, у матеріалах справи наявні письмові клопотання захисника Гарасиміва Б.І. від 07.06.2026, від 22.06.2026 та доповнення до нього від 20.07.2026 про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані клопотання зводяться до того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від медичного огляду, прибув у лікарню, де пройшов огляд на алкотестері, хоча виявляв бажання здати кров на аналіз, у чому йому було відмовлено, порушення лікарем Інструкції про порядок проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, а по іншому епізоду, де підзахисному ставиться у вину відмова від проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, захисник покликався на порушення поліцейським норм матеріального та процесуального права. Крім того, адвокат Гарасимів Б.І. заперечив винуватість свого підзахисного в скоєнні вищевказаних адміністративних правопорушень та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, оскільки зазначені в адміністративних протоколах обставини не відповідають дійсності, його вина не доведена та відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зокрема, захисник покликався на незаконність зупинки його підзахисного працівниками поліції за відсутності для цього законних підстав, оскільки ОСОБА_1 жодних правил дорожнього руху не порушував. Крім того, як вбачається із відеозапису події, що жодних ознак алкогольного сп`яніння у його підзахисного виявлено не було, а лікар обмежився лише даними газоаналізатора «Алкофор 205», хоча в силу спеціальної Інструкції зобов`язаний був провести комплексне дослідження, зважаючи на те, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі (п. 7, п. 8 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015), а тому сторона захисту вважає незаконними результати газоаналізатора «Алкофор 205». Крім того, захисник покликався на відповідь Буської ЦРЛ на адвокатський запит від 29.06.2026, згідно якої лікар ОСОБА_2 , який проводив медичний огляд ОСОБА_1 24.04.2026 року, не проходив тематичного вдосконалення за відповідною програмою згідно законодавства, у зв`язку із чим захисник вважає виданий лікарем медичний висновок №53 від 24.04.2026 року юридично нікчемним, оскільки вона не мала повноважень проводити такий огляд. Також адвокат Гарасимів Б.І. звернув увагу на Акт медичного огляду з метою виявлення ознак сп`яніння, який складений недбало - почерком, який неможливо прочитати. Отже, захисник Гарасимів Б.І. вважає відсутніми у діяннях ОСОБА_1 інкримінованих йому складів адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина в цьому правопорушенні недоведена та спростовується вищенаведеними обставинами. Крім того, захисник Гарасимів Б.І. заперечив наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки підстави для зупинки ОСОБА_1 були надуманими та незаконними, у зв`язку із чим ним оскаржується у судовому порядку факт його незаконної зупинки за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Відтак, захисник просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Розглянувши заявлені клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вимоги статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Зокрема, по епізоду (24 квітня 2026 року близько 21 год. 06 хв. на вул. Грушевського, 63 у м. Буську Золочівського району Львівської області) його вина доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №649237 від 24.04.2026 року, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (результат позитивний 1,70 % проміле). Крім того, його вина доводиться письмовим направленням поліцейського Прокоповича Н.І. від 24.04.2026 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), а також медичним висновком лікаря КНП «Буська ЦРЛ» №53 від 24.04.2026, яким за результатами огляду ОСОБА_1 у вказаному медичному закладі підтверджено його стан алкогольного сп`яніння – 1,70 % проміле, а також постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7082774 від 24.04.2026, відповідно до якої 24 квітня 2026 року на вул. Грушевського, 63 у м. Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє протилежні потоки напрямку та під час перевірки документів на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР України, у зв`язку із чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 425 грн.

Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення за цим епізодом також доводиться долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), із яких вбачається те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після переслідування екіпажем поліції був зупинений працівниками поліції на вулиці Грушевського в місті Буську за порушення правил дорожнього руху, де в ході встановлення особи водія та спілкування, поліцейський почув запах алкоголю із порожнини рота ОСОБА_1 («від вас чути з ротової порожнини запах алкоголю»), чого він фактично не заперечував, про що безспірно вбачається із дослідженого відеозапису події, що в силу приписів п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, є ознакою алкогольного сп`яніння та згідно п. 1 розділу ІІ цієї Інструкції було безумовною підставою для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Драгер» чи в медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 тривалий час не реагував на пропозиції поліцейських та намагався домовитися, тобто своїми діями відмовився пройти такий огляд на місці зупинки та на пропозицію поліцейського водій погодився та пройшов такий огляд у закладі КНП «Буська ЦРЛ», куди був доставлений працівниками поліції, де газоаналізатор «Алкофор 405» показав результат такого огляду 1,70 % проміле, проти чого ОСОБА_1 не заперечував та не оспорював такий результат після продування ним алкотестера, як також не просив здати кров (сечу), а на запитання лікаря коли вживали алкоголь – ОСОБА_1 відповів, що два дні тому назад, а також повідомив, що вживає сердечні препарати, у т.ч. сиропи на основі спирту, однак лікар наголосив, що вони не покажуть такого результату сп`яніння.

Відтак, суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про незаконність зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції за відсутності для цього законних підстав, відсутність виявлених ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , незаконність дій працівників поліції та порушення процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такі доводи повністю спростовуються вищевказаними даними відеозапису події. Більше того, в ході дослідження матеріалів справи та відеозапису події судом доводи захисника про незаконність дій працівників поліції та порушення процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння залишись недоведеними та спростовуються відеозаписом події, а ОСОБА_1 не оскаржував дій поліцейських у встановленому законом порядку, оскільки протилежного судом встановлено не було.

Крім того, на думку суду, видається безпідставним покликання захисника Гарасиміва Б.І. про незаконність результатів газоаналізатора «Алкофор 205», який показав результат такого огляду 1,70 % проміле, проти чого ОСОБА_1 на відеозаписі події не заперечував та не оспорював такий результат після продування ним алкотестера, повідомляв про вживання ним кардіологічних препаратів, у тому числі на спиртовій основі, як також відеозаписом події повністю спростовується покликання сторони захисту про бажання ОСОБА_1 здати кров на аналіз, оскільки на відеозаписі такого не виявлено.

Крім того, суд не погоджується із доводами захисника про те, що у разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі (п. 7, п. 8 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015), виходячи із такого.

Так, згідно п. 8 Розділу III Інструкції №1452/735 від 09.11.2015, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Відтак, з метою визначення концентрації відповідної речовини в крові особи необхідним є проведення підтверджуючого дослідження. Дана процедура передбачена у випадках позитивного результату на наявність наркотичних чи психотропних речовин в організмі.

Разом із тим, як убачається зі змісту п. 6 Розділу III цієї Інструкції, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Проте, як слідує із матеріалів справи, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки саме алкогольного сп`яніння, він пройшов огляд в медичному закладі з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатору, результат якого становив 1,70% проміле на момент такого огляду, що відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суд вважає, що огляд ОСОБА_1 у медичному закладі проводився із дотриманням процедури, без порушень вищевказаної Інструкції, що спростовує у цій частині доводи клопотання захисника Гарасиміва Б.І. про закриття провадження у справі.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Львіського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року в справі №439/1879/25, де Суд виснував, як вірно зазначив суд першої інстанції, що процедура проведення підтверджуючого дослідження є обов`язковою лише у випадках позитивного результату на наявність наркотичних чи психотропних речовин в організмі. Натомість, у водія були виявлені ознаки саме алкогольного сп`яніння, він пройшов огляд в медичному закладі із використанням спеціального технічного приладу газоаналізатору, результат якого становив 0,38 проміле на момент такого огляду, що відповідає вимогам законодавства.

Крім того, суд не погоджується із доводами захисника про те, що лікар КНП «Буська ЦРЛ» ОСОБА_2 згідно відповіді Буської ЦРЛ на адвокатський запит від 29.06.2026 не пройшла тематичного вдосконалення за відповідною програмою згідно законодавства, через що не мала повноважень проводити огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, у зв`язку із чим сторона захисту вважає виданий лікарем медичний висновок №53 від 24.04.2026 року нікчемним, оскільки згідно відповіді КНП «Буська ЦРЛ» за №739 від 03.07.2026 року вбачається, що вказаний медичний заклад має право проводити огляд водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; лікар, який проводив медичний огляд 24.04.2026 року ОСОБА_1 , не проходив ТУ за відповідною програмою, проте проводилися заняття по наказу №1452/735 від 09.11.2015 року на робочому місці; для встановлення алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 використовувався спеціальний технічний засіб «Алкофор 205».

Більше того, в силу вимог п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп`яніння проводиться, серед іншого, лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Тобто вимогами вказаної інструкції не вимагається проходження лікарем закладу охорони здоров`я тематичного удосконалення, на обов`язковість чого звертає увагу захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Львівського апеляційного суду від 07 травня 2024 року в справі №450/4643/23, де суд виснував, що лікар тематичного удосконалення не потребує згідно п. 6 Розділу І «Загальних положень» Інструкції до Наказу МВС, МОЗ України №145/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Безпідставним є твердження апелянта про те, що дані висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння №002121 від 10.09.2023 отримані з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак згаданий висновок є неналежним і недопустимим доказом.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, що стан алокогольного сп`яніння ОСОБА_1 у медичному закладі КНП «Буська ЦРЛ» підтверджено об`єктивним результатом газоаналізатора «Алкофор 405», тобто із використанням спеціального технічного приладу газоаналізатору, результат якого становив 1,70% проміле, що додатково спростовує доводи захисту в цій частині.

Окрім того, суд вважає безпідставними доводи захисника Гарасиміва Б.І. про недійсність медичного висновку №53 від 24.04.2026 року, оскільки таким встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння (1,7%), що грунтується на даних, що містяться в Акті медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та об`єктивному результаті газоаналізатора «Алкофор 405».

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо недбалого складення Акту медичного огляду з метою виявлення ознак сп`яніння №53 від 24.04.2026, який неможливо прочитати, оскільки такий є читабельного змісту, підписаний лікарем ОСОБА_2 та з якого вбачається висновок та діагноз за результатами огляду ОСОБА_1 – «алкогольне сп`яніння», «результат Алкофор 405 – 1,7%».

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП по епізоду (18 травня 2026 року близько 18 год. 45 хв. на вул. Центральна, 1 у с. Тур`я Золочівського району Львівської області) доводиться такими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №669273 від 18.05.2026 року, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук) та подальшу його відмову від проходження такого огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився під відеозапис на відеокамеру; письмовим направленням поліцейського Цюпки Б.М. від 18.05.2026 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння обличчя; тремтіння пальців рук).

Також вина ОСОБА_1 у скоєнні даного адміністративного правопорушення за вказаним епізодом також доводиться долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R). Зокрема, як убачається із відеозапису події, що поліцейські зупинили транспортний засіб марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Крім того, як об`єктивно слідує із дослідженого судом відеозапису події у ході спілкування із поліцейським та встановлення особи ОСОБА_1 , що у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук, чого він фактично не заперечував, про що безспірно вбачається із дослідженого відеозапису події, які в силу приписів п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, є ознаками алкогольного сп`яніння та згідно п. 1 розділу ІІ цієї Інструкції були безумовною підставою для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Драгер» чи в медичному закладі, що й було виконано поліцейським на місці події, а тому наведене об`єктивно спростовує доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, як і покликання захисника на незаконність пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння без встановлення поліцейським жодних передбачених законодавством ознак для такого огляду, оскільки такі доводи є безпідставними та об`єктивно спростовуються дослідженим відеозаписом події.

Разом із тим, як слідує із відеозапису події, що на неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», як і в медичному закладі, ОСОБА_1 фактично відмовився, ігноруючи законні пропозиції поліцейського та намагався уникнути такого освідування, внаслідок чого поліцейським складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копію якого він отримав на місці зупинки. Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 хотів домовитися з поліцейським, на що його попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України, а також ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також його відсторонено від права керування через неможливість керування транспортним засобом у стані сп`яніння, проти чого ОСОБА_1 не заперечував, отримавши тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом та копію протоколу без надання будь-яких пояснень.

Крім того, диспозицією частини першої статті 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Згідно пункту 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.

Також, в силу приписів пункту 8.9 «б» ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 також містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №649242 від 24.04.2026 року, яким підтверджено те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, завчасно поданої за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів і поданням спеціального звукового сигналу. Також його вина доводиться постановою серії ЕНА №7082774 від 24.04.2026, відповідно до якої 24 квітня 2026 року на вул. Грушевського, 63 у м. Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє протилежні потоки напрямку та під час перевірки документів на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР України, у зв`язку із чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 425 грн.

Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, доводиться долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), із яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який після переслідування екіпажем поліції був зупинений на вулиці Грушевського в місті Буську за порушення правил дорожнього руху, оскільки перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, не виконував вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, завчасно поданої за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, про що об`єктивно слідує із дослідженого відеозапису події та спростовує відповідні доводи сторони захисту в цій частині. Більше того, як вбачається із відеозапису, що ОСОБА_1 втікав від працівників поліції, різко пришвидшувався та здійснював небезпечні маневри на дорозі, а після його зупинки, він вказаного не заперечував, а на запитання поліцейської про те, чому він не зупинявся, коли бачив включені проблискові маячки, здійснював обгін не на зустрічній смузі, а з виїздом на тротуар, виконуючи небезпечні та швидкісні маневри, чого ОСОБА_1 не заперечував та двічі повторив, що винен.

Відтак, зважаючи на вищевказані фактичні обставини та досліджений відеозапис подій, суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про незаконність зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції за відсутності для цього законних підстав.

Інші доводи сторони захисту не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також мають формальний характер, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23).

Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).

Отже, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об`єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу поліцейського про зупинку такого транспортного засобу, а також керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння із використанням технічних засобів відеозапису.

Разом із тим, в силу приписів статті 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – восьмій цієї статті.

Оскільки, як убачається із матеріалів справи, що датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є 24 квітня 2026 року, а відтак визначений частиною другою статті 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення сплив 24 липня 2026 року, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відтак, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, що відповідає приписам п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені ним адміністративні правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, ураховуючи характер вчинених адміністративних правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що з метою виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень, ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк у межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є безальтернативною.

Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 36, 38, 40-1, 122-2, 130, 245, 247, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрити за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Суддя І. Б. Кос