Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №754/5562/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11691/2026

справа №754/5562/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Грегуля О.В., повне рішення складено 10 квітня 2026 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову мотивує тим, що 19 листопада 2019 року працівник ПрАТ «АК «Київводоканал» під розпис вручив позивачці припис-попередження, відповідно до якого до 19 грудня 2019 року позивачка повинна здійснити повірку лічильника холодної води або замінити його на новий.

У разі невиконання лічильник мав бути знятий з обліку, а обсяг споживання води визначався б за показниками загальнобудинкового лічильника як для квартири без засобу обліку.

Зазначає, що відклала повірку лічильника до весни 2020 року, оскільки мала намір провести її в Інституті метрології, де послуга була надійнішою та дешевшою, ніж у ПрАТ «АК «Київводоканал».

Невдовзі запроваджено карантин у зв`язку із COVID-19 та обмеження для людей похилого віку щодо користування транспортом. Орієнтуючись на знятий з обліку лічильник та квитанції виконавця, в яких обсяг споживання визначався за середніми показниками або загальнобудинковим лічильником, позивачка вказує, що сплачувала послуги авансом.

17 листопада 2020 року позивачка виявила, що лічильник холодної води працює занадто швидко при перекритих кранах та звернулась до АТ «Київводоканал», залишивши заяву на розпломбування лічильника та його заміну у зв`язку із його аварійним станом. Розпломбування аварійного лічильника перед його демонтажем здійснено 18 листопада 2020 року через добу після подання заяви.

25 листопада 2020 року за заявою позивачки встановлено лічильник, який опломбовано та поставлено на облік, однак копії актів про розпломбування не повіреного аварійного лічильника №200702008283 та прийняття на облік іншого повіреного №570961 позивачці не надано.

Вказує, що у січні 2021 року позивачка отримала рахунок за грудень 2020 року, в якому їй нарахували 50 куб. м холодної води, незважаючи на переплату за попередній місяць майже 10 куб. м та відсутність різниці між поточними і попередніми показниками нового лічильника, прийнятого на облік 25 листопада 2020 року.

Зазначає, що протягом 2021-2022 років позивачка чотири рази зверталася до Розрахункового департаменту з вимогою скасувати нарахований борг та надати розрахунки обсягів споживання за період з 19 грудня 2019 року по 25 листопада 2020 року за показниками загальнобудинкового лічильника, як це передбачалося Приписом-попередженням від 19 листопада 2019 року. Копії заяв та відповідей містяться у матеріалах справи № 754/12106/22, суддя Зотько Т.А.

Однак відповіді Розрахункового департаменту не містили пояснень щодо суті заявлених вимог і зводилися до посилань на обов`язок споживача щомісяця передавати показники лічильника. При цьому не пояснено, чому не враховувалися показники, які позивачка зазначала у платіжних документах, що передбачено пунктом 2.5 «Договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення...», а також не надано розрахунків обсягів споживання за період до встановлення нового лічильника.

У 2022 році позивачка звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» у справі № 754/12106/22.

Позивачка звертає увагу на суперечливу процесуальну поведінку ПрАТ «АК «Київводоканал» під час розгляду справи: відзив, додаткові пояснення, довіреність представника та апеляційну скаргу було подано від імені самого товариства, яке фактично виступало відповідачем у справі. Водночас під час апеляційного розгляду товариство послалося на те, що Розрахунковий департамент не є юридичною особою та тому є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим домоглося скасування рішення суду першої інстанції.

На думку позивачки, така поведінка суперечить попередній процесуальній позиції товариства та ставить під сумнів юридичні наслідки договорів, підписаних директором Розрахункового департаменту. Вважає такі дії зловживанням процесуальними правами у розумінні статей 44, 148 ЦПК України та зазначає, що апеляційний суд мав належним чином оцінити зміну процесуальної позиції відповідача, а не скасовувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неналежність відповідача.

Касаційний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08.04.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження, пославшись на пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо неможливості касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах. На думку позивачки, внаслідок суперечливої процесуальної поведінки ПрАТ «АК «Київводоканал» втрачено близько 1,5 року.

Після відмови у відкритті касаційного провадження у справі № 754/12106/22 позивачка була змушена повторно звернутися до суду, цього разу безпосередньо до ПрАТ «АК «Київводоканал». Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано безпідставним нарахування ОСОБА_1 , за грудень 2020 року об`єм споживання холодної води в розмірі 50,00 куб.м. Зобов`язано ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" здійснити перерахунок нарахувань оплати послуг по особовому рахунку споживача № НОМЕР_1 , за період з 19 грудня 2019 року до 25 листопада 2020 року, як для квартири, що не обладнана приладом обліку води.

Вказує, що зазначене рішення набрало законної сили, однак, за твердженням позивачки, станом на момент звернення скасування боргу не відображено у повідомленнях-рахунках ПрАТ «АК «Київводоканал».

Позивачка зазначає, що неправомірне нарахування 50 куб. м води за грудень 2020 року, тривале невиправлення помилки, необхідність двічі звертатися до суду, втрата житлової субсидії та пов`язані з цим витрати часу, коштів і сил негативно позначилися на її фізичному та психологічному стані, що завдало їй моральної шкоди.

Зокрема звертає увагу, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачці припинено житлову субсидію у зв`язку з інформацією про наявність боргу.

З огляду на наведені обставини позивачка вказує, що неправомірними діями Розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал», тривалим невиправленням помилки (протягом 4 років) їй завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінює у 80 000,00 грн.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ПрАТ "АК "Київводоканал" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року позов задоволено.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що судами установлено факт неправомірного та безпідставного нарахування відповідачем за грудень 2020 року 50 куб. м холодної води та вимоги оплатити цей обсяг.

Суд встановив вину відповідача у неправомірних діях/бездіяльності, якими позивачці завдано моральної шкоди. З урахуванням ступеня вини відповідача, обставин справи, тривалості моральних страждань та негативних наслідків для позивачки суд визначив 80 000 грн достатнім і справедливим розміром її відшкодування.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПрАТ "АК "Київводоканал" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що під час вирішення спору про відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню факт її заподіяння, протиправність діяння заподіювача, причинний зв`язок між таким діянням і шкодою та вина особи. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Уважає, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та такою шкодою, а також не обґрунтувала заявлений розмір компенсації у 80 000,00 грн. Посилання позивачки на погіршення психологічного та фізичного стану здоров`я ґрунтувалися лише на оціночних судженнях та не були підтверджені належними доказами.

Посилається на порушення статті 83 ЦПК України, оскільки медичні довідки подані позивачкою лише разом із клопотанням від 22 вересня 2025 року, тобто майже через пів року після подання позовної заяви. Водночас відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із позовною заявою.

Позивачка у позовній заяві не зазначала про неможливість своєчасного подання медичних документів та не навела поважних причин їх неподання у встановлений строк. Незважаючи на це, суд першої інстанції долучив зазначені документи до матеріалів справи та врахував їх під час ухвалення рішення.

Вказує, що надані медичні документи не підтверджують причинного зв`язку між станом здоров`я позивачки та обставинами, на які вона посилається як на підставу для відшкодування моральної шкоди. Так, подані документи датовані періодом 31 січня 2022 року - 24 березня 2022 року. Разом з цим судові справи, тривалий розгляд яких позивач пов`язує із погіршенням свого стану, розглядалися з кінця грудня 2022 року по березень 2026 року.

Вказує, що наведені у медичних документах симптоми пояснюються наявністю соматичних захворювань, які розвиваються протягом тривалого часу, а не негативним впливом судових процесів.

Стверджує, що позивачка не довела належними доказами ані факт заподіяння їй моральної шкоди, ані причинний зв`язок між такою шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача, ані обґрунтованість її розміру.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

04 червня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Вказує на вимушеність повторного звернення до суду із позовом про захист прав споживачів.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2024 у справі № 754/12106/22 рішення суду першої інстанції скасовано з процесуальних підстав у зв`язку з відсутністю процесуальної правоздатності Розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал», який був відповідачем у справі.

Водночас матеріали справи свідчать, що саме Розрахунковий департамент безпосередньо здійснює взаємодію зі споживачами, оформлення договірних відносин, нарахування платежів та вирішення питань щодо розрахунків за послуги.

Таким чином, скасування рішення у справі № 754/12106/22 з процесуальних підстав зумовило необхідність нового судового процесу та додаткові витрати часу і зусиль позивачки на захист свого порушеного права.

Отже, необхідність повторного звернення до суду виникла не з вини позивачки, а була наслідком процесуальної ситуації, яка змусила її фактично повторно захищати те саме порушене право.

Унаслідок неправомірних дій відповідача позивачка протягом тривалого часу була змушена захищати свої права у судах, оскаржувати безпідставні нарахування та наслідки створення штучної заборгованості.

Наявність такої заборгованості негативно впливала на реалізацію позивачкою права на отримання житлової субсидії та зумовила численні звернення до державних органів і суду.

Тривалість спору, необхідність повторного звернення до суду, звернення до органів Пенсійного фонду України, Мінсоцполітики та інших органів, постійне психологічне напруження, а також необхідність самостійного ведення судових справ без професійної правничої допомоги спричинили позивачці значні моральні страждання.

З огляду на її вік та стан здоров`я зазначені обставини мали особливо негативний вплив на її фізичне та психоемоційне самопочуття.

Зазначає, що відповідач у листі-відповіді розрахункового департаменту ПрАТ "АК "Київводоканал" №14221/8/8/02-25 від 17 грудня 2025 року фактично визнав безпідставне нарахування боргу.

Із доданої до листа розрахункової таблиці вбачається, що відповідач здійснив коригування нарахувань не лише за період, зазначений у заяві позивачки, а за період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2025 року.

За результатами коригування сума перерахунку становила 1 087,80 грн, саме така сума відповідала вартості 50 куб. м води, безпідставно включених до заборгованості позивачки за грудень 2020 року та яка була предметом судових спорів.

Отже, фактичне коригування відповідачем нарахувань на 1 087,80 грн підтверджує обґрунтованість доводів позивачки щодо безпідставності відповідного нарахування.

Необхідність такого захисту протягом кількох років, повторне звернення до суду, численні звернення до державних органів та самостійне ведення судових справ об`єктивно спричинили їй моральні страждання, посилені її віком та станом здоров`я.

Заявлений розмір моральної шкоди визначений з урахуванням тривалості порушення, характеру неправомірних дій відповідача, необхідності багаторазового звернення до суду та інших державних органів, наслідків безпідставного нарахування заборгованості, впливу цієї ситуації на можливість отримання житлової субсидії, а також віку, стану здоров`я та тривалості фізичних і психоемоційних страждань позивачки.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року у справі № 754/12106/22 (суддя Зотько Т.А., позивач ОСОБА_1 , відповідач розрахунковий департамент ПрАТ «АК «Київводоканал») позов задоволено частково визнано безпідставним і скасовано нарахований за грудень 2020 об`єм споживання холодної води в розмірі 50 кубометрів, відповідача здійснити перерахунок оплати спожитої холодної води.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року у справі № 754/12106/22 (суддя Зотько Т.А.), в задоволенні позову відмовлено з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки розрахунковий департамент є структурним підрозділом відповідача без права/статусу юридичної особи.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року (справа №754/6821/24), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано безпідставним нарахування ОСОБА_1 за грудень 2020 року об`єму споживання холодної води в розмірі 50, 00 куб. м. Зобов`язано ПрАТ «АК «Київводоканал» здійснити перерахунок нарахувань оплати послуг по особовому рахунку споживача № НОМЕР_1 за період з 19 грудня 2019 року до 25 листопада 2020 року, як для квартири, що не обладнана приладом обліку води. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 14-25, 31-36).

Матеріали цивільної справи містять копії медичних документів на ім`я позивачки, зокрема заключень від 31 січня 2022 року, від 05 лютого 2022 року (том 1 а.с.153, 154), результати магнітно-резонансної томографії (том 1 а.с. 156, 157), ехокардію від 19 лютого 2022 року.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частин 1, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Окрім того, апеляційний суд вказує, що загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності. Отже, необхідною підставою для відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на установлення факту безпідставного нарахування позивачці за грудень 2020 року 50,00 куб. м холодної води, визначивши вказане підставою для відшкодування моральної шкоди.

Разом із тим, із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки сам по собі факт неправомірного нарахування заборгованості не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не звільняє позивачку від обов`язку довести наявність усіх передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності.

Судом першої інстанції установлено та сторонами не заперечується, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт неправомірного нарахування позивачці за грудень 2020 року об`єму споживання холодної води у розмірі 50 куб. м та покладено на відповідача обов`язок здійснити відповідний перерахунок. Отже, факт протиправної поведінки відповідача та вина останнього у неправомірному нарахуванні є встановленими судовим рішенням.

Разом з тим, наявність протиправної поведінки та вини відповідача сама по собі не є достатньою підставою для висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати моральну шкоду. Обов`язковою умовою покладення відповідальності є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та завданою моральною шкодою, а також доведеність самого факту заподіяння такої шкоди належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Тягар доказування цих обставин відповідно до статей 12, 81 ЦПК України покладається на позивача.

Колегія суддів зазначає, що надана позивачкою медична документація, зокрема медичні висновки, результати МРТ, ехокардіографія містять діагностичні дані щодо стану здоров`я позивачки, однак не містять висновків про причинно-наслідковий зв`язок виявлених захворювань або погіршення стану здоров`я саме у зв`язку із протиправними діями відповідача.

Колегія суддів також не погоджується із доводами відзиву на апеляційну скаргу про те, що сам факт повторного звернення до суду свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Із матеріалів справи убачається, що необхідність повторного звернення позивачки до суду була зумовлена, зокрема, висновком апеляційного суду про пред`явлення первісного позову до неналежного відповідача, тобто рішення у справі № 754/12106/22 було скасовано з процесуальних підстав.

Апеляційний суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів. Заміна відповідача допускається лише за клопотанням позивача на відповідній стадії цивільного процесу.

Відтак слід констатувати, що скасування рішення у справі № 754/12106/22 не пов`язано із діями (бездіяльністю) відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал».

У подальшому позивачка звернулася із позовом безпосередньо до ПрАТ «АК «Київводоканал», за результатами розгляду якого суд визнав безпідставним нарахування 50,00 куб. м холодної води за грудень 2020 року та зобов`язав відповідача здійснити відповідний перерахунок.

Наведені обставини свідчать про те, що право позивачки на судовий захист реалізоване, а спір щодо безпідставності відповідного нарахування вирішено судом.

Посилання позивачки на лист Розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» № 14221/8/8/02-25 від 17 грудня 2025 року та здійснення перерахунку на 1 087,80 грн також не спростовує наведених висновків.

Здійснення відповідачем перерахунку підтверджує факт коригування відповідних нарахувань, однак не є визнанням факту заподіяння позивачці моральної шкоди, її розміру або причинного зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивачки.

Отже, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено належними та достатніми доказами сукупність необхідних умов для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду із позов позивачка визначила розмір моральної шкоди 80 000,00 гривень.

Разом з цим, визначивши такий розмір моральної шкоди, позивачка жодним чином не обґрунтувала її розмір, не навела конкретних обставин, які б обґрунтовували заявлений розмір.

Саме по собі тривале існування спору та незгода позивачки з діями відповідача не є достатньою підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність факту заподіяння позивачці моральної шкоди та наявність підстав для стягнення з відповідача 80 000 грн не відповідає встановленим обставинам справи та зроблений без належного підтвердження відповідними доказами.

Відповідно до статті 376 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З даних платіжної інструкції №7547 від 23 квітня 2026 року убачається, що за подачу апеляційної скарги ПрАТ "АК "Київводоканал" сплачено 1 996,80 гривень (том 2 а.с. 11).

Ураховуючи те, що за результатом розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, сплачений скаржником судовий збір підлягає стягненню із позивачки.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 1 996,80 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова