Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №757/24076/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4243/2026

справа №757/24076/24-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Григоренко І.В., повне рішення складено 01 вересня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У травні 2024 року до суду звернулось ТОВ «Позняки-Автосервіс» із позовом про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань, 3% річних.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Позняки-Автосервіс» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки до житлового будинку АДРЕСА_1 .

01 червня 2006 року ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір №1-06-17В/ЛУ30Б про участь у комунальних, експлуатаційних витратах по підземній автостоянці і прилеглої території, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає, а позивач приймає на обслуговування належне відповідачу на праві приватної власності машиномісце № НОМЕР_1 на поверсі 2 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач оплачував послуги несвоєчасно і не у повному обсязі, у зв`язку із чим за період з 01 березня 2016 року по 01 травня 2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 18 910,00 грн.

Наводить розрахунок суми інфляційних нарахувань на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 5402,66 грн та розрахунок 3% річних від простроченої суми у розмірі 1350,20 грн.

Мотивуючи наведеним, з урахуванням ухвали суду від 12 червня 2025 року про прийняття відмови позивача від частини позовних вимог (том 1 а.с.243-145), просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Позняки-Автосервіс» заборгованість у розмірі 18 910,00 грн.

Стягнути сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Позняки-Автосервіс» заборгованість за надані послуги з утримання та обслуговування машиномісця за період з 01 березня 2017 року по 01 травня 2024 року у розмірі 18 910,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Позняки-Автосервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що позивачем надано докази на підтвердження вимог позову, натомість відповідач не спростував доводів позивача належними доказами, не спростував наданий позивачем розрахунок розміру заборгованості. Відповідач, одержуючи послуги позивача, частково сплачував їх вартість, при цьому не надіслав позивачу заперечень щодо нових тарифів, чим визнав законність вимоги позивача про стягнення несплаченої частини наданих послуг.

Щодо позовної давності суд вказав, що оскільки відповідач у спірний період частково сплачував кошти за послуги позивача, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленням рішенням, адвокатом Мамаєвим Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, неправильне дослідження доказів у справі, вказує на форматний розгляд справи.

Вказує, що пунктом 3.1.2. статті 3 договору від 01 червня 2006 року про надання та обслуговування й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки прилеглої території сторони погодили, що розмір щомісячних платежів у разі перегляду вартості комунальних та інших витрат, пов`язаних з утриманням і експлуатацією стоянки, можлива виключно за погодженням із відповідачем.

Погодження сторонами умов договору та змін до них можливе лише на підставі підписаних обома сторонами додаткових угод до договору, а підписання лише однією стороною таких додаткових угод не породжує правових наслідків.

Стверджує, що відповідач не повідомлений належним чином про намір позивача внести зміни до договору про надання послуг від 01 червня 2006 року. Заперечує проти опису вкладення цінного листа, оскільки такий сам по собі не є підтвердженням фактичного направлення позивачем відповідачу вмісту згідно опису вкладення. Відсутні докази на підтвердження відправлення поштового повідомлення.

Зазначає, що позивач повинен був повідомити відповідача про зміну першого підняття тарифів з 130 грн на місяць до 490 грн, проте матеріали справи не містять підтверджень про повідомлення відповідача.

Вказує, що відповідач жодних документів щодо зміни тарифів не отримував. Додаткова угода, яка наявна в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, відтак відсутні підстави для твердження про погодження нових тарифів відповідачем.

Зазначає, що листування між сторонами мало місце. Відповідач звертався до позивача із пропозицією внести зміни до договору про надання послуг від 01 червня 2006 року, оскільки якість послуг, що надаються, погіршилась, проте такі листи відповідача залишено без відповіді.

Посилається на застосування позовної давності щодо заборгованості, які позивач нарахував за період з 2017 року по 2021 рік. Уважає, що така заборгованість має бути списана як безнадійна відповідно до пункту «а» статті 14.1.11 Податкового кодексу України.

Вказує на заборону нарахування штрафних та фінансових санкцій у період дії правового режиму воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року, та у період дії карантину, пов`язаного із поширення коронавірусної хвороби з березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Заперечує проти розрахунку заборгованості, наданого позивачем, оскільки такий не містить деталізації нарахувань. Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів щодо затверджених уповноваженими органами тарифів наданих послуг, які могли б слугувати підставою для здійснення розрахунку заборгованості.

Зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності у нього ліцензій на здійснення таких видів діяльності, які узгоджуються із суттю наданих житлово-комунальних послуг відповідно до доводів позову, що, як наслідок, ставить під сумнів правомірність вимог позивача до відповідача про стягнення заборгованості.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.07.2024 року у справі №911/1284/23, від 15.08.2024 року у справі №380/18997/21, від 26.10.2021 року в справі №766/20797/18.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходив.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

ТОВ «Позняки-Автосервіс» та його представник ? адвокат Фоменко Д.С. повідомлено про розгляд цієї апеляційної скарги належним способом через їх електронній кабінети в ЄСІТС. Відповідні підтвердження містяться в матеріалах справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається наступне.

Згідно інформаційної довідки, сформованої 06 квітня 2024 року, ОСОБА_1 є одноосібним власником гаража, автостоянки на 2 поверсі, розташованого за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с.39).

11 червня 2006 року ОСОБА_1 (власник) та ТОВ «Позняки-Автосервіс» (виконавець) уклали договір №1-06-17В/ЛУ30 про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території (далі ? договір №1-06-17В/ЛУ30; договір про надання послуг) (том 1 а.с.33-34).

Предметом договору про надання послуг є обслуговування виконавцем місця №17В, що знаходиться на верхньому поверсі підземної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 (далі ? стоянка) та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що виконавець зобов`язується вчасно повідомляти власника про зміну діючих тарифів на надані послуги і суми його частки у витратах по утриманню й експлуатації стоянки.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що на момент підписання даного договору сума однієї частки (одно місця) власника у витратах по утриманню і експлуатації стоянки н місяць складає 135,00 грн без ПДВ. Всього до сплати 135,00 грн без ПДВ на місяць.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що виконавець має право змінювати суму щомісячних платежів у випадку зміни вартості комунальних послуг і інших витрат по утриманню та експлуатації стоянки за узгодженням із власником.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір складений строком на 3 роки з 01 червня 2006 року по 31 грудня 2009 року включно.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що усі зміни і доповнення до даного договору дійсні з моменту їх підписання власником і виконавцем.

Згідно відомостей додаткової угоди від 01 серпня 2021 року до договору №1-06-17В/ЛУ30 від 01 червня 2006 року сторони за цим договором уклали додаткову угоду про те, що доповнити розділ 4 договору договір №1-06-17В/ЛУ30, виклавши доповнення у такій редакції: З 01 серпня 2021 року розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) становить 780,00 грн за обслуговування одного машиномісця. Додаткова угода не містить підпису ОСОБА_1 , наявний підпис директора ТОВ «Позняки-Автосервіс» Кушніра Т.П. та печатка товариства (том 1 а.с.35).

В матеріалах справи наявний опис цінного листа №0505002406904, адресованого ОСОБА_1 за поштовою адресою АДРЕСА_3 , відповідно до даних якого відповідачу направлено пропозицію та додаткову угоду (том 1 а.с.36).

ТОВ «Позняки-Автосервіс» у вимозі вих.№б/н від 18 жовтня 2023 року, адресованій ОСОБА_1 за поштовою адресою АДРЕСА_3 , повідомляє, що в результаті несплати та невиконання умов договору у відповідача обліковується заборгованість у розмір 11 780,00 грн станом на 18 жовтня 2023 року. Запропоновано сплатити заборгованість за вказаними реквізитами (том 1 а.с.37). Згідно фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 17 жовтня 2023 року рекомендований лист №0206822054320 надіслано на ім`я ОСОБА_1 (том 1 а.с.38).

Позивачем надано розрахунок витрат по утриманню експлуатації стоянки по АДРЕСА_1 , станом на 01 лютого 2019 року, одна частка у витратах по утриманню та експлуатації становить 513,92 грн (том 1 а.с.31).

Позивачем надано розрахунок витрат по утриманню та експлуатації стоянки по АДРЕСА_1 , станом на 01 серпня 2021 року, одна частка у витратах по утриманню та експлуатації становить 782,02 грн (том 1 а.с.32)

Позивачем надано розрахунок заборгованості щодо підземної автостоянки за адресою АДРЕСА_2 (другий поверх), власником якої є ОСОБА_1 , за період з березня 2017 року по 01 травня 2024 року. Основний борг ? 18 910,00 грн, сума інфляційних нарахувань ? 5 402,66 грн, 3% річних ? 1350,20 грн. Всього ? 25 662,86 грн (том 1 а.с.40-41).

ТОВ «Позняки-Автосервіс» згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює економічну діяльність з: 96.09 ? Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у. (основний); 52.21 ? Допоміжне обслуговування наземного транспорту (том 1 а.с.13).

Представник відповідача ? адвокат Мамаєв Д.Ю. звертався до суд першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності (том 1 а.с.60-64).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року прийнято відмову позивача від частини позовних вимогу у справі щодо стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 5 402,66 грн та 3% річних у розмірі 1350,20 грн (том 1 а.с.243-145).

Відтак суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо нарахування позивачем штрафних та фінансових санкцій, оскільки судом першої інстанції такі вимоги не вирішувались у зв`язку із відмовою позивача від цих позовних вимог.

Правовідносин між ТОВ «Позняки-Автосервіс» та ОСОБА_1 виникли на підставі договору №1-06-17В/ЛУ30 від 11 червня 2006 року про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території.

Предметом договору є надання позивачем послуг з утримання та експлуатації машиномісця № НОМЕР_1 на поверсі 2 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , належного відповідачеві на праві приватної власності, та оплата відповідачем отриманих від позивача послуг.

Відповідно до частини 1, 4 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням охорону його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Убачається, що машиномісце № НОМЕР_1 на поверсі 2 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 розташований у підземному паркінгу, відтак є складовою частиною нежитлового приміщення (комплексу), тобто є частиною об`єкту нерухомого майна, що не може бути відокремлено.

Установлено, що правовідносини, що склались між сторонами у цій справі, регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №755/11585/16-ц.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз наведених положень Закону дозволяє зробити висновок, що особа, яка власником нерухомого майна та у зв`язку із цим отримує комунальні послуги щодо цього майна, є споживачем таких послуг, а тому зобов`язана сплачувати фактично одержані послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач фактично здійснював діяльність з утримання підземної автостоянки, організовував надання відповідних послуг, укладав договори з підрядними організаціями та забезпечував виконання робіт, що підтверджується численними договорами, наявними у матеріалах справи.

Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц).

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині ненаправлення позивачем відповідачу додаткової угоди від 01 серпня 2021 року, колегія суддів вказує на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку (далі ? Правила).

Пунктом 17 Правил передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Пунктом 58 Правил передбачено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання.

У опису вкладення цінного листа №0505002406904, адресованого ОСОБА_1 , убачається, що такий містить відбиток поштового календарного штемпеля, що є достатнім підтвердженням направлення позивачем відповідачу пропозиції та додаткової угоди від 01 серпня 2021 року до договору від 01 червня 2006 року з огляду на те, що такі направлено за поштовою адресою згідно відомостей договору про надання послуг.

Слід зауважити, що отримання поштового відправлення перебуває поза межами волі товариства.

Щодо відсутності в матеріалах справи відомостей про вчинення позивачем дій щодо узгодженням з відповідачем тарифу у 2017 року у розміру 490 грн на місяць, колегія суддів вказує на таке.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615//18-ц вказав, що незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з утримання та обслуговування нерухомого майна між сторонами у справі фактично склалися саме такі договірні правовідносини, оскільки товариством послуги з утримання та обслуговування машиномісця, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов`язаний їх оплачувати.

Колегія суддів зауважує, що матеріали цивільної справи містять розрахунок заборгованості за договором, із даних якого убачається, що такий відображає щомісячний обов`язковий платіж на погашення тіла кредиту та процентів за кредитним договором.

Даний розрахунок містить відомості про часткове виконання умов про надання послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно даних розрахунку заборгованості в березні 2017 року нараховано суму послуг за утримання паркінгу 370,00 грн та вказану суму коштів сплачено 23 березня 2017 року.

В квітні 2017 року нараховано суму послуг за утримання паркінгу 490,00 грн та вказану суму коштів сплачено 04 квітня 2017 року.

Сума за послуги з утримання паркінгу у розмірі 490,00 діяли з квітня 2017 року по липень 2021 року включно, проте за місяці протягом травня 2017 року по липень 2021 року сплачено за послуги з утримання паркінгу із розрахунку на місяць по 370,00 грн.

Із наведеного, доцільно зробити висновок про те, що ОСОБА_1 було відомо про зміну суми тарифу за надані послуги до розміру 490,00 грн, проте відповідач не надає доказів щодо повідомлення позивача про свої заперечення проти нового розміру тарифу.

Окрім того, відповідач не надає доказів щодо повідомлення позивача про незадовільну якість наданих послуг, як про це вказує в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, заперечуючи проти розміру стягнутої заборгованості, відповідачем не надано відповідного контррозрахунку на спростування розміру заборгованості.

Крім того, пунктом 3.1.2 договору №1-06-17В/ЛУ30Б від 01 червня 2006 року передбачено, що ТОВ «Позняки-Автосервіс» має право змінювати тарифи на утримання стоянки у випадку зміни вартості комунальних послуг та інших витрат по утриманню стоянки. З матеріалів справи убачається, що такі тарифи збільшувались у 2019 році, 2021 році, а також станом на травень 2017 року був дійсним місячний тариф утримання машиномісця у розмірі 370,00 грн.

Колегія суддів ураховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на веденні листування із позивачем щодо незадовільної якості наданих послуг, у зв`язку із цим звертався до ТОВ «Позняки-Автосервіс» щодо внесення змін до договору про надання послуг, які позивачем проігноровано, проте такі докази не надає.

Ураховуючи фактичне визнання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 факту користування послугами та їх часткової оплати за спірний період, а також з огляду на ведення відповідачем листування із позивачем щодо незадовільної якості наданих послуг, то останній має сплачувати фактичну вартість наданих послуг.

При цьому, статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Відповідачем не надано належних доказів звернення до виконавця послуг з метою складання акту-претензії щодо неналежного виконання ним умов договору.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи ліцензій ТОВ «Позняки-Автосервіс» на ведення господарської діяльності, передбаченої пунктами 28-30 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Пунктами 28-30 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

28) централізоване водопостачання та централізоване водовідведення;

29) виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії;

30) охоронна діяльність.

З матеріалів убачається, що ТОВ «Позняки-Автосервіс» здійснює із надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у. (основний) та допоміжного обслуговування наземного транспорту.

Предметом правовідносин між сторонами є забезпечення позивачем обслуговування та експлуатація стоянки відповідача та прилягаючої території, збереження транспортних засобів відповідача настоянці.

Для виконання своїх обов`язків позивачем укладено договори з іншими юридичними особами, що безпосередньо надають послуги щодо вище наведених видів господарської діяльності, зокрема 19 грудня 2003 року із ВАТ «АК «Київовдоканал» укладено договір №03589/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення (том 1 а.с.16-17), 16 грудня 2010 року із Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» укладено договір №946 про постачання електричної енергії (том 1 а.с.18-21), 07 жовтня 2018 року із ТОВ «Київські енергетичні послуги» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (том 1 а.с.26), 01 травня 2020 року ТОВ «Вікінг строй» укладено договір №2020/100/СП про надання послуг спостереження за спрацюваннями засобів пожежної сигналізації (том 1 а.с.27-28) та договір №2020/93/ТО про технічне обслуговування систем протипожежного захисту (том 1 а.с.29-30).

Позивач згідно укладених договорів забезпечує взяті на себе зобов`язання щодо забезпечення, у тому числі, відповідачу ОСОБА_1 обслуговування та експлуатацію його стоянки та прилягаючої території.

Щодо строків позовної давності апеляційний суд вказує на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац 1 частини 5 статті 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Установлено, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період з березня 2017 року по 01 травня 2024 року.

Позов подано до суду 27 травня 2024 року.

Згідно доводів апеляційної скарги відповідач заперечує проти будь-яких нарахувань заборгованості за 2017-2021 роки.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаним з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, №611 від 16 червня 2021 року, №855 від 11 серпня 2021 року, №981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року, №383 від 25 квітня 2023 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Ураховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Такі висновки відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 листопада 2024 року №911/79/24.

Таким чином, ТОВ «Позняки-Автосервіс» правомірно охоплено період, за який просить стягнути заборгованість, починаючи з березня 2017 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не вказуються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі позивач.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мамаєвим Дмитром Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова