Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №357/12971/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/12971/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12011/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Цукурова В.П., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, уточнивши який просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по внесках та платежем співвласників об`єднання в розмірі 8 216 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп. та судові витрати на правничу допомогу (т. 1 а.с. 1-4, 37-40, 114-117).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та співвласник багатоквартирного будинку в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3». Об`єднання являється балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку та прибудинкових території.

Відповідач ОСОБА_1 займає житлове приміщення-квартири АДРЕСА_1 та постійно в квартирі проживає

Відповідно договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 є власником квартири з 21.03.2007 року, як власник багатоквартирного будинку, повинна була сплачувати внески щомісячно, відповідно до розміру щомісячних внесків, затверджених протоколом загальних зборів.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до Протоколу загальних зборів № 8 від 10.06.2021 року, прийнято рішення про встановлення розміру щомісячних внесків, а саме: 6 грн. з 1-го квадратного метру.

Протоколом загальних зборів № 11 від 21.04.2024 року, прийнято рішення про встановлення розміру щомісячних внесків, а саме: 8 грн. з 1-го квадратного метру, котрий діє на момент подачі позову.

Заборгованість відповідача по внесках та платежах складає 8 216 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., судові витрати на правничу допомогу просив стягнути на свою користь із відповідача.

У відзиві на позовну заяву, відповідачка вимоги позивача не визнала в повному обсязі. Зазначала, що за своїм статутом ОСББ не є і не може бути виконавцем комунальних послуг. В Законі України «Про житлово-комунальні послуги» ОСББ теж відсутні в переліку виконавців житлово-комунальних послуг.

Просила відмовити у задоволені позовних вимог позивача, ОСББ «Інститутський 3», щодо стягнення заборгованості по внесках в повному обсязі, судовий збір покласти на позивача, та відмовити позивачу у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі (т. 1 а.с. 48-53, 129-139).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «Інститутський 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків - відмовлено (т. 1 а.с. 212-220).

Не погодившись з рішенням районного суду, 15.05.2026 року представник ОСББ «Інститутський 3» - Дейнека С.Л. направив до суду апеляційну скаргу. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази, які були надані суду та пояснення учасників справи виніс незаконне та не обґрунтоване рішення.

Судом було встановлено, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 та співвласник багатоквартирного будинку в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3».

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно статуту розділу V Права і обов`язки співвласників пункту 2, співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески, платежі.

Суд першої інстанції посилаючись, що позивачем не було надано протокол № 8 від 01.07.2021 року прийшов помилкового висновку, оскільки суду до позовної заяви був наданий протокол загальних зборів № 8 від 10.06.2021 року, прийняте рішення про встановлення розміру щомісячних внесків, а саме: 6 грн. з 1-го квадратного метра починаючи нарахування проводити з 01.07.2021 року.

Відповідно до протоколу загальних зборів № 11 від 21.04.2024 року, прийнято рішення про встановлення розміру щомісячних внесків, а саме: 8 грн. з 1-го квадратного метра, котрий діє на момент подачі позову.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд не врахував, що відповідачка була бухгалтером створеного ОСББ та сплачувала внески, а через певний проміжок часу перестала виконувати зобов`язання, що є порушенням статуту та зобов`язання.

Відповідач надаючи відзив на позовну заяву долучив до матеріалів відзиву копії квитанції, які надходили відповідачу та було необхідно здійснити оплату, що підтверджує факт отримання наданих послуг та те, що відповідачка була обізнана про необхідність сплати внесків та суми боргу (т. 2 а.с. 1-3).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коннова Н.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (т. 2 а.с. 28-29).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. (ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку визначені статтями 7, 15 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до яких співвласники зобов`язані, в тому числі, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання), укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об`єднання.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Частина 3 статті 23 цього Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником квартири, і водночас співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Реалізація вказаних вище положень здійснюється на підставі статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком об`єднання здійснює через свої органи управління.

Як визначено положенням статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 2 розділу 5 Статуту ОСББ «Інститутський 3» співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки передбачені Статутом об`єднання, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Пунктом 2 розділу IV Статуту ОСББ «Інститутський 3» встановлено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах у строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників (т. 1 а.с. 9 зворот).

Пунктом 11 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Інститутський 3» встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (т. 1 а.с.8 зворот).

Відповідно до п. 3 розділу 3 Статуту ОСББ «Інститутський 3» до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідними рішеннями загальних зборів ОСББ «Інститутський 3» від 10 червня 2021 року протоколом № 8 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 було прийнято кошторис та введено його в дію з 01.07.2021 р. з розрахунком 6,00 грн./м2 (т. 1 а.с. 15-16).

Згідно протоколу № 11 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 від 21.04.2024 року було постановлено кошторис та введено його в дію з 01.05.2024 р. з розрахунком 8,00 грн. м2 (т. 1 а.с. 17-18).

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2020 року у справі № 906/884/19 дійшов висновку про те, що, рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власників житлових приміщень які, в силу прямої норми закону, несуть тягар утримання належного їм майна та зобов`язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.07.2018 року у справі № 910/582/17, від 17.07.2018 року у справі №910/6356/16, від 15.05.2019 року у справі №761/10136/16-ц, від 24.01.2020 року у справі № 910/1395/19.

Отже, рішення загальних зборів ОСББ «Інститутський 3», яке спрямоване на регулювання господарських відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, є чинними, в судовому порядку не скасоване та не визнане недійсним.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період 01.01.2024 - 01.12.2024 вбачається, що заборгованість відповідачки по внесках та платежем співвласників об`єднання становить - 8 216 грн. (т. 1 а.с. 41).

Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає дійсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме шляхом: доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості, шляхом надання контррозрахунку.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідачкою не надано суду належних та допустимих доказів визнання недійсними та/або скасування у встановленому порядку рішення ОСББ «Інститутський 3» від 10 червня 2021 року протокол № 8, яким було прийнято кошторис та введено його в дію з 01.07.2021 року з розрахунком 6,00 грн за м2 та від 21 квітня 2024 року протокол № 11, яким було постановлено кошторис та введено його в дію з 01.05.2024 року з розрахунком 8,00 грн за м2 (т. 1 а.с.15-18).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ОСББ «Інститутський 3» належними та допустимими доказами наявності заборгованості у відповідачки по внескам та платежем співвласників об`єднання в розмірі 8 216 грн.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Отже, судове рішення районного суду з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог про задоволення позову.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини тринадцятої ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028 грн (т. 1 а.с. 5).

Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено повністю.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСББ «Інститутський 3» судові витрати у розмірі 3 028 грн за розгляд справи районним судом.

Крім того, при подачі апеляційної скарги ОСББ «Інститутський 3» сплатило судовий збір у розмірі 3 633, 50 грн (т. 2 а.с. 17).

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 633, 50 грн, підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, доказів понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем не надано, не зазначено таких і в апеляційній скарзі, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2026 року - скасувати, ухвалити нове.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті внесків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» (код ЄДРПОУ 40221653) заборгованість по внескам та платежем співвласників об`єднання у розмірі 8 216 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» (код ЄДРПОУ 40221653) 3 028 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РКНОПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інститутський 3» (код ЄДРПОУ 40221653) 3 633, 50 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов