Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №361/13201/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8675/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Ведмідь Н. В.

від 06 лютого 2026 року

у цивільній справі № 361/13201/25 Броварського міськрайонного суду Київської області

за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось в суд з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.07.2023 у розмірі 73 267 грн 45 коп., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 200,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначав, що між сторонами шляхом приєднання укладений кредитний договір, що підтверджується підписанням Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://а-bаnk. соm.ua/terms.

Посилався на те, що згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість на загальну суму 73 267 грн 45 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 49 587,79 грн, заборгованості за відсотками.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 28.07.2023 в розмірі 49 587 грн 79 коп., а також стягнуто судовий збір в розмірі 1 639 грн 58 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 707 грн 36 коп.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ БАНК суму заборгованості в розмірі 73 267 грн 45 коп., з якої залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 49 587 грн 79 коп.; загальний залишок заборгованості за процентами - 23 679 грн 66 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ БАНК» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 200,00 грн. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.

Зазначає, що 28.07.2023 між банком та відповідачем укладено кредитний договір без номера шляхом підписання позичальником не лише Анкети-заяви, а й безпосередньо Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою або рахунком, Заяви про відкриття поточного рахунку та Паспорта споживчого кредиту з накладенням електронного підпису. Звертає увагу на те, що у підписаній відповідачем Заяві щодо встановлення кредитного ліміту сторони чітко погодили усі фінансові параметри кредитування, зокрема пільговий період користування лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001 відсотка, базову процентну ставку після спливу пільгового періоду в розмірі 3,4 відсотка на місяць, що становить 40,8 відсотка річних, збільшену ставку при простроченні у розмірі 6,8 відсотка на місяць та загальний строк кредитування 240 місяців. Апелянт наголошує, що зазначені документи відповідають вимогам статей 207, 626, 628, 638, 1054, 1056-1 ЦК України та законів України «Про електронну комерцію» і «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим складають єдиний договір у письмовій формі. Вказує, що висновок суду першої інстанції про нерелевантність Паспорта споживчого кредиту та кваліфікацію підписаних відповідачем заяв як виключно формальних документів для відкриття рахунку є помилковим і спростовується їхнім змістом. Звертає увагу на надані до суду розрахунок заборгованості, довідку за картками, довідку за лімітами щодо збільшення кредитного ліміту до 49 600,00 грн та виписку за рахунком відповідача, які підтверджують рух коштів, зняття готівки, здійснення безготівкових операцій та регулярне списання процентів із 01.09.2023. Посилаючись на правовий висновок у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 554/4300/16, апелянт зазначає, що банківська виписка є належним і допустимим доказом виконання операцій та обізнаності боржника зі списанням процентів за узгодженою ставкою. Стверджує, що загальна сума витрат відповідача за карткою склала 120 827,45 грн, тоді як сплачено ним лише 47 560,00 грн, що свідчить про наявність боргу у розмірі 73 267,45 грн, який складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 49 587,79 грн та заборгованості за процентами в сумі 23 679,66 грн. Апелянт вважає помилковим застосування судом правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 та постанови Верховного Суду у справі № 393/126/20, оскільки на відміну від обставин тих справ, банком надано підписані боржником документи із зазначенням конкретних фінансових умов, а не лише витяги із загальних правил. Наголошує, що кредитний договір є чинним, недійсним не визнавався, а відповідач не спростував розрахунку та умов надання кредиту. Вказує на порушення судом першої інстанції вимог статей 12, 13, 141, 263, 264 ЦПК України, що призвело до безпідставної відмови у стягненні процентів.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 06.02.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача, представника позивача, на електрону адресу відповідача (звіт про доставку) та на поштову адресу відповідача (конверт повернувся з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою) (а. с. 170-174, 182-183).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 23 679,66 грн, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів узгодження сторонами розміру процентної ставки під час укладення правочину. Встановивши, що підписані відповідачем заява про відкриття поточного рахунку та заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою є формальними документами для відкриття карткового рахунку і не містять безпосереднього погодження розміру відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку про неможливість покладення на позичальника зобов`язання з їхньої сплати. Також суд першої інстанції виходив із того, що наявний у матеріалах справи підписаний Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку банку з надання інформації, зберігав чинність лише до 02.08.2023 і не є складовою частиною кредитного договору, оскільки в ньому не фіксується спільне волевиявлення сторін щодо укладення договору (правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20). Водночас суд зазначив, що Умови та Правила надання банківських послуг позивачем до позовної заяви взагалі не долучені, а сам по собі факт користування кредитними коштами не підтверджує погодження процентної ставки та інших істотних умов договору (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). За таких обставин суд першої інстанції задовольнив вимоги лише в частині стягнення фактично отриманого тіла кредиту в розмірі 49 587,79 грн. Вирішуючи питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд визнав заявлену суму 20 200,00 грн завищеною і неспівмірною зі складністю справи, зменшив її розмір до 4 000,00 грн та на підставі статті 141 ЦПК України присудив до стягнення з відповідача пропорційно задоволеним вимогам 2 707,36 грн, а також 1 639,58 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем виключно в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у сумі 23 679,66 грн та відповідного пропорційного розподілу судових витрат, а в іншій частині сторонами не оскаржується, тому згідно зі статтею 367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення переглядаються лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а їхній розмір і порядок одержання встановлюються договором. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її розмір, тип та порядок сплати визначаються в договорі.

Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.07.2023 між сторонами виникли кредитні правовідносини, на підтвердження яких позивачем надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Заяву про відкриття поточного рахунку, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ» та Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою або рахунком від 28.07.2023, підписані відповідачем за допомогою кваліфікованого або вдосконаленого електронного підпису. Суд першої інстанції, кваліфікуючи ці документи як суто формальні та відмовляючи у стягненні процентів на підставі висновків Верховного Суду у справі № 342/180/17 та у справі № 393/126/20, допустив неповноту з`ясування обставин і помилку в оцінці доказів. На відміну від правовідносин, досліджених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 342/180/17, де банк обґрунтовував вимоги виключно витягами з Умов і Правил надання банківських послуг, які містилися на вебсайті та не були персонально погоджені клієнтом, у цій справі ОСОБА_1 безпосередньо підписав Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою або рахунком від 28.07.2023. Зміст зазначеної Заяви свідчить про досягнення між банком та відповідачем згоди щодо всіх істотних умов надання кредиту, включаючи тип кредиту у формі кредитування рахунку, пільговий період користування лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001 відсотка, базову ставку після спливу пільгового періоду в розмірі 3,4 відсотка на місяць, що еквівалентно 40,8 відсотка річних, збільшену ставку при простроченні у розмірі 6,8 відсотка на місяць та строк дії договору 240 місяців. Цей документ у сукупності з Паспортом споживчого кредиту та Анкетою-заявою втілює волевиявлення сторін, підписаний сторонами у спосіб, визначений Законом України «Про електронну комерцію», та відповідає вимогам до письмової форми договору в розумінні статті 207 ЦК України.

Дослідженими матеріалами справи, зокрема випискою за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_1 за період із 28.07.2023 по 14.07.2025, довідкою за картами та розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач отримав платіжну картку, активно розпоряджався кредитними коштами, здійснював операції на загальну суму 120 827,45 грн та часткове поповнення рахунку на суму 47 560,00 грн. Банківська виписка відображає регулярне щомісячне нарахування та списання процентів за користування кредитом починаючи з 01.09.2023 за погодженою ставкою 3,4 відсотка на місяць. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 банківські виписки за рахунками позичальника є належними та допустимими доказами руху коштів та існування заборгованості.

Протягом усього строку користування кредитним лімітом відповідач не висловлював жодних претензій щодо розміру процентної ставки та правомірності її нарахування, виконував договір, що відповідно до доктрини заборони суперечливої поведінки свідчить про безумовне визнання ним договірних умов (правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції основоположних засад цивільного судочинства, а саме принципу диспозитивності та змагальності сторін, закріплених статтями 12, 13 ЦПК України. Справа розглядалася у порядку заочного провадження за правилами статті 280 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, розрахунку боргу не оспорив і власних доказів суду не надав. За таких умов, коли факт отримання коштів та виконання банком умов правочину підтверджений первинними фінансовими документами і не спростований стороною відповідача, у суду першої інстанції не було правових підстав за власною ініціативою ставати на сторону пасивного боржника та відхиляти вимогу про стягнення договірних процентів. Таким чином, вимога банку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 23 679,66 грн є доведеною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 73 267,45 грн, а відтак рішення суду про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню із ухвалення у справі нового судового рішення про повне задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із положень статті 141 ЦПК України. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольняються повністю, сплачений позивачем судовий збір за подання позову в розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн покладається на відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи вимогу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що апеляційна скарга не містить доводів щодо визначеного обґрунтованого розміру витрат на рівні 4 000 грн, а відтак колегія суддів апеляційного суду виходить із необхідності застосування критеріїв реальності, співмірності та розумності відповідно до статті 137 ЦПК України та усталеної практики Верховного Суду. Справа належить до категорії малозначних спорів незначної складності, типових для банківської практики, не потребувала значних часових затрат чи збирання великого обсягу доказів, а частина включених до акта послуг взагалі стосувалася майбутньої стадії виконання судового рішення, яка не охоплюється розглядом справи по суті. За таких підстав розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн є обґрунтованим і справедливим. У зв`язку із повним задоволенням позову в апеляційній інстанції визначена сума правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, без застосування пропорційного зменшення.

Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість в розмірі 73 267 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят сім) гривень 45 копійок, з якої залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 49 587(сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 79 копійок; загальний залишок заборгованості за процентами - 23 679 грн (двадцять три тисячі шістсот сімдесят дев`ять) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) судові витрати із сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов