Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №642/6568/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 642/6568/24

Провадження № 2/643/330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судового засідання Глушка С. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи – Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції, ОСОБА_3 , про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

встановив:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_5 в особі свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , в якому просив виключити відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька з актового запису №1536 вчиненого 27.04.2007 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни у актовий запис у книзі актів громадського стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видати нове свідоцтво про народження.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що позивач ОСОБА_5 з 04.11.2006 перебував у шлюбі з відповідчваем ОСОБА_6 , зареєстрованому Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції. У шлюбі народився син – ОСОБА_3 , у зв`язку з чим 27.04.2007 вчинено запис про народження, де батьком записаний позивач у справі, матір`ю – відповідачка. Спочатку сімейне життя складалося добре, проте на початку 2007 року сімейні стосунки погіршилися, що призвело до постійних сварок та до фактичного припинення шлюбних відносин. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01.12.2008 справа №2-3346 шлюб було розірвано. Під час вирішення питання з відповідачкою після припинення шлюбних відносин щодо побачень з сином остання повідомила, що позивач не має права забирати до себе і бачитись з сином, оскільки він не є біологічним батьком. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова по справі 2-3380 від 22.01.2009 було задоволено позов про стягнення з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання сина у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходів), про що позивач дізнався отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження від Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Після розірвання стосунків позивач з 2007 року не володіє інформацією як склалося життя відповідачки та її сина, йому не відоме місце їх проживання, засобів зв`язку.

08.10.2019 позивач уклав шлюб із ОСОБА_7 . В шлюбі народився син – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У квітні 2022 року позивач із сім`єю переїхав до м. Черкаси на постійне проживання у зв`язку із збройною агресією рф.

Оскільки позивач не є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він має право оспорити своє батьківство та бути звільненим від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка не є його сином, та виключити відомості його, як батька, з актового запису №1536 вчиненого 27.04.2007 про народження ОСОБА_3 , оскільки відповідач неодноразово наголошувала, що він не є батьком ОСОБА_9 . Також відповідачка змінила 21.05.2008 прізвище дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ». Разом з тим, відповідачка звернулася з метою стягнення аліментів на утримання дитини, що призвело до повного блокування рахунків, арешту майна, неможливості відчужити майно, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Позивач з посиланням на норми ст. 121,122, 125, 133, 136 СК України, просив позов задовольнити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.10.2024 справу передано до Московського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

20.11.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді 26.11.2024 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.04.2025 за клопотанням представника позивача призначено у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа – Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини судово-генетичну експертизу.

04.08.2025 з експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, оскільки станом на 14.07.2025 зразки біологічного матеріалу вказаних осіб до Харківського НДЕКУ МВС України не надходили.

Ухвалою від 05.08.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

16.09.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що вважають висунуті вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. По-перше, твердження позивача, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , не відповідає дійсності. Відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розпочалися на початку 2006 року, коли вони обоє навчались на економічному факультеті Харківського інституту ім. Каразіна. Влітку ОСОБА_6 довідалась, що вона вагітна, про що повідомила своєму коханому. 04 листопада 2006 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народився син – ОСОБА_12 . Однак невдовзі після народження сина молода дружина дізналась про зраду чоловіка, та під впливом нанесеної образи відповідачка повернула собі дівоче прізвище. Крім того, вона бажала змінити прізвище і їх синові, проти чого позивач не заперечував та надав свою згоду, внаслідок чого прізвище сина було змінено на « ОСОБА_11 ». 20 січня 2009 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано. При цьому ОСОБА_6 жодним чином не ставала на заваді спілкуванню позивача зі сином, однак позивач, нехтуючи своїм батьківським обов`язком, життям своєї дитини не цікавився та ухилявся від будь-якої добровільної участі у вихованні сина. В зв`язку з цим, 22 січня 2009 року рішенням Ленінського районного суду м. Харкова по справі №2-3380 з ОСОБА_5 було стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.06.2008 і до досягнення дитиною повноліття. Протягом наступних шістнадцяти років ОСОБА_5 , достеменно знаючи про існування у нього сина та про наявність виконавчого провадження щодо стягнення з нього на утримання дитини грошових коштів, жодним чином дані факти не оспорював. Лише в листопаді 2024 року, коли сину було вже виповнилось сімнадцять років, він вирішив звернутись до суду із позовною заявою про оскарження факту свого батьківства. При цьому у позовній заяві позивачем прямо вказується, що фактичною причиною для звернення до суду є факт існування у нього заборгованості по аліментам та фактично про його намір таким чином ухилитись від своїх обов`язків. З моменту народження сина ОСОБА_5 знав про його існування, надавав свою згоду на зміну прізвища дитині та протягом наступних сімнадцяти років жодним чином не оскаржував факт свого батьківства, а тому його звернення до суду із даною позовною заявою є очевидним проявом суперечливої та необґрунтованої поведінки. По-друге, за ч. 3 ст. 136 СК України оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 ЦК України повнолітньою вважається особа, що досягла вісімнадцяти років. На сьогоднішній день спільній дитині учасників справи – ОСОБА_3 вже виповнилось вісімнадцять років, тобто він досяг повноліття, а отже відповідно до положень закону оспорювання батьківства є неможливим і позов у будь-якому разі не підлягає задоволенню.

Протокольною ухвалою від 12.03.2026 судом залучено як третю особу ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 12.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Ухвалою суду від 12.05.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що від відповідачки позивачу стало відомо, що він не є біологічним батьком ОСОБА_13 . Раніше він здогадувався, що ОСОБА_14 не його син. ОСОБА_14 та відповідачка ухилялися від проходження експертизи. Позивач стверджує, що не є батьком ОСОБА_3 . Проживав з відповідачем однією сім`єю з початку 2006 року по 2007 рік. Взимку 2007 року майже припинили проживати за однією адресою, не було шлюбних стосунків. Позов обумовлений відсутністю спілкування. На початку війни відповідачка повідомила позивачу, що ОСОБА_14 не його син. У позивача були сумніви щодо того, що ОСОБА_14 його син, оскільки були подружні зради. З сином позивач не спілкувався понад 10 років. Є рішення суду про стягнення з ОСОБА_10 аліментів на сина.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що стосунки між сторонами почалися на початку 2006 року, вони почали жити однією сім`єю, влітку відповідач завагітніла. Факт запліднення від позивача ніким не оспорювався. Під кінець вагітності відповідачки ОСОБА_10 почав зраджувати, потім пішов з дому. Позивач після народження сина забрав його додому, зареєстрував, визнав сина, сумніву у нього не виникало. Позивач та ОСОБА_14 схожі зовні. Деякий час ОСОБА_10 приходив до сина. Після народження у Цепка сина в іншій родині, він обірвав всі контаким з ОСОБА_15 . Відповідачка звернулася до суду у 2008 році, у січні 2009 року суд ухвалив рішення про стягнення алміентів на її користь з позивача. ОСОБА_10 був присутній при розгляді справи про стягнення аліментів, позов про оспорювання батьківства не подавав. Відповідач ніколи не казала позивачу, що ОСОБА_14 не його син. ОСОБА_10 не міг сплатити аліменти, намагався скасувати їх, виконавча служба застосувала заходи до Цепка та почалися спори. У позивача є контакти сина та відповідача, проте він не спілкувався з сином. Після розірвання шлюбу ОСОБА_10 надав згоду на зміну прізвища сина. Представник відповідача вважав, що цей позов був викликаний стягненням аліментів з позивача.

Представник третьої особи Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 21.02.2025 від третьої особи надійшли пояснення, в яких просили розглянути справу на розсуд суду з зв`язку із великою завантаженністю з урахуванням письмових пояснень. В поясненнях зазаначили, що проведеною перевіркою архівного фонду відділу виявлено актовий запис про народження №1536, складеного 27.04.2007 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерстива юстиції відностсно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені відповідно до ст. 133 СК України. Відділ заперечень щодо виключення з актового запису про народження дитини даних про батька заперечень не має.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – адвокат Макарова О. В. заперечувала у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог, зазначила, що даний позов обурює ОСОБА_3 , він давно не бачив батька, батько не виконував своїх обов`язків. Дитину сторони по справі зареєстрували разом, батько брав участь в його вихованні. Після народження у Цепка іншої дитини, він перестав допомогати та ОСОБА_6 подала позов про стягнення аліментів, які стягувалися з 2011 року.

Представник позивача уточнила, що заборгованість за аліментами у позивача перед відповідачем існує, проте заборгованість за аліментами не є підставою для звернення до суду з цим позовом.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи ОСОБА_3 , дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04.10.2024 шлюб укладений 04.11.2006 між ОСОБА_5 (позивач по справі) та ОСОБА_6 (відповідач по справі) розірваний рішенням №2-3346 від 01.12.2008 Ленінського районного суду м. Харкова (т.1 а.с.5). Розірвання шлюбу між сторонами по справі підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 01.10.2024 (т.1 а.с.12).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько – ОСОБА_5 та мати – ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого повторно 30.03.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1536 (т.1 а.с.10).

Виконавче провадження №24129677 за виконавчим листом №2-3380 виданого Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.06.2008 року до досягнення дитиною повноліття, відкрито постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ від 30.01.2011 (т.1 а.с.9).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 13.11.2024 вбачається, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_17 (т.1 а.с.43-47, т.2 а.с.56-60). Підстава запису відомостей про батька є актовий запис про шлюб. Заявниками є ОСОБА_5 , ОСОБА_17 21.05.2008 до актового запису внесено відомості про зміну: прізвище матері ОСОБА_10 змінено на ОСОБА_11 , прізвище дитини ОСОБА_10 зміненно на ОСОБА_11 .

Відповідно до розрахунку від 01.08.2024 старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові СМУМЮ при примусовому виконанні виконавчого листа №2-3380 виданого Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.06.2008 року до досягнення дитиною повноліття, заборгованість по аліментам станом на 01.05.2020 складає 121 340,78 грн, станом на 01.08.2024 – 257 385,53 грн. Сума винесеного штрафу становить 41 778,51 грн (т.1 а.с.6, т.2 а.с.48).

08.10.2019 ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 08.10.2019 (т.1 а.с.13).

Позивач ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим 09.03.2022 Яремчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (т. 1 а.с.11).

Відповідно до довідки від 27.11.2025 ОСОБА_20 є студентом Вроцловського Університету стаціонарної форми навчання, період навчання 01.10.2024 – 20.02.2028 (т.1 а.с.226).

Тимчасове проживання відповідача ОСОБА_6 у м. Вроцлав Республіка Польща підтверджується свідоцтвом від 25.12.2025, зареєстрованим в реєстрі за №2877 Генеральним консульством України і Вроцлаві (т.1 а.с.227).

ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_7 є внутрішньо переміщеними особами із фактичним місцем перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 04.05.2022 (т.2 а.с.44, 45).

Згідно з ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За приписами ст. 133 Сімейного кодексу України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Суд вважає неспроможним посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_21 досяг повноліття, а тому така справа не може бути розглянута судом, оскільки на день звернення позивача до суду дитина була неповнолітньою, а тому подання такого позову є законним.

У постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), та від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначено, що: «при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі».

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Особа, яка записана батьком дитини, відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (ч. 1, ч. 2, ч. 3 стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (справа «Калачова проти Російської Федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

На стадії підготовчого провадження суд за клопотанням позивача ухвалою від 29.04.2025 призначив судово-генетичну експертизу, яка не була проведена у зв`язку із неявкою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 для відбору порівняльних зразків до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 1 а.с.123).

У подальшому представником позивача повторно було заявлено клопотання про призначення генетичної експертизи (т.1 а.с.194-195).

Оскільки під час підготовчого засідання з`ясувалося (від представника відповідача), що син сторін – ОСОБА_21 проживає та навчається у м. Вроцлаві Польща, на територію України не приїде у зв`язку із бойовими діями та побоюваннями щодо свого життя та здоров`я, позивач, в свою чергу, вважав неможливим проведення експертизи на території Польщі, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення генетичної експертизи (т.2 а.с.85-86).

При цьому суд враховує, що відповідно до клопотання експерта справу було повернуто у зв`язку із неявкою до експертної установи позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження сина сторін ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що підставою запису відомостей про батька є актовий запис про шлюб №494 від 04.11.2006. Заявниками щодо реєстрації актового запису про народження сина є ОСОБА_5 (батько, позивач по справі) та ОСОБА_17 (матір, відповідач по справі).

Аліменти з позивача стягнуті на утримання сина ОСОБА_3 рішенням суду від 2008 року, позивач був обізнаний про наявність такого рішення. Зустрічний позов про оспорювання батьківства не подав.

Таким чином, позивач з дня народження сина ОСОБА_23 05 квітня 2007 року по 11 жовтня 2024 року (протягом 17 років 6 місяців) не заперечував свого батьківства, жодних дій щодо оспорювання батьківства не вчиняв.

Ч. 5 ст. 136 СК України встановлює, що не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про "оформлення" свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим, законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо) (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 по справі №332/1618/22).

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначено, що: "за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20) […]

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки належних, допустимих та достатніх доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять, враховуючи тривалий період протягом якого позивач не оспорював свого батьківства, не оспорював свій батьківській обов`язок щодо сплати утримання (аліментів) на сина ОСОБА_3 , найкращі інтереси дитини, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України, та в зв`язку із відмовою у позові - покладається на позивача.

Керуючись ст. 2,5, 12,13,76-82, 89, 141, 259,263-265, 273, 354,355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа – Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції, ОСОБА_3 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач – ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.

Третя особа - Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції, місце знаходження: 61121, м. Харків, вул. Сумська, 61, ЄДРПОУ 23320813.

Третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 .

Суддя О.М.Тимош