Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №642/4925/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/4925/26

Провадження № 2/642/2200/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Вікторова В.В.,

за участю секретаря - Гриценко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Череватенко І.М. звернулася до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, у зв`язку із продовженням останнім навчання, аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення позивачем навчання , але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час ОСОБА_1 є повнолітнім, однак продовжує навчатися в Університеті Матея Бела в Банській Бистриці на денній формі навчання, термін навчання з 02.09.2025р. протягом трьох років. Наведені обставини підтверджуються довідкою від 22.05.2026р. ОСОБА_1 не працює оскільки навчається на денній формі навчання, що вимагає багато часу. В силу вказаних обставин, у ОСОБА_1 відсутній самостійний заробіток. Дані обставини ставлять позивача у тяжке матеріальне становище, оскільки навчання потребує значних матеріальних витрат, а саме: коштів на підручники, харчування, одяг, взуття, тощо. Батько позивача добровільно фінансової допомоги не надає, не бажає брати участі в утриманні сина, тому позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на своє утримання. Відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання сина оскільки він є здоровим, працездатним чоловіком. Крім того, за наявною у позивача інформацією, відповідач перебуває на військовій службі та отримує заробітну плату. Враховуючи зазначено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02 липня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Дудчак П.В. надійшов відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те що на підтвердження заявлених вимог, позивачем долучено єдиний доказ довідку про навчання, яка начебто видана Університетом Матея Бела в Банській Бистриці. Зазначений доказ є неналежним, оскільки не легалізований належним чином, тобто не містить апостиля. Апостиль — це спеціальний міжнародний штамп, який засвідчує справжність підпису, посади особи та печатки на офіційному документі. Сам по собі переклад поданого документу не може свідчити про те, що він виданий саме цим навчальним закладом та засвідчений державою в якій він знаходиться. Також, позивачем не долучено жодного доказу перебування/проживання за кордоном. Зі змісту довідки не вбачається, чи сплачує позивач кошти за навчання. Позивач вказує, що навчається в Університеті Матея Бела в Банській Бистриці (Польша), але не надає докази, чи отримує соціальне забезпечення та інших регулярних надходжень, компенсації витрат на житло, комунальні послуги та медичне страхування в даній країні. Відповідач, як громадянин України, позбавлений можливості самостійно перевірити викладені позивачем обставини, в силу дії військового стану в Україні та неможливості виїхати за кордон. З підстав вищенаведених, вважає позов не обґрунтованим належними та достовірними доказами, на яких можуть ґрунтуватись висновки суду щодо обставин викладених в позовній заяві.

13.07.2026 року до суду від представника позивача – адвоката Череватенко І.М. надійшла відповідь на відзив, в якій не погодилася з доводами сторони відповідача та щодо легалізації довідки про навчання слід зазначила наступне. Відповідно до статті 13 закону «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Деякі міжнародні договори України у сфері правових відносин і міжнародної правової допомоги у цивільних і кримінальних справах містять положення про те, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї договірної сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території іншої договірної сторони без подальшого засвідчення. Між Україною та Словацькою республікою діє Договір про правову допомогу. Згідно з ним, офіційні документи, складені на території однієї країни, мають прийматися іншою без будь-якого додаткового засвідчення. Таким чином довідка про навчання, яка видана Університетом Матея Бела в Банській Бистриці, і не повинна бути легалізована. Щодо надання стороною позивача доказів перебування/проживання за кордоном, сплати коштів за навчання, отримання соціального забезпечення та інших регулярних надходжень, компенсації витрат на житло, комунальні послуги та медичне страхування в даній країні, зазначила, що стороною відповідача не наведено жодної норми, яка зобов`язує позивача надавати перелічені стороною відповідача докази, а також стороною відповідача не спростовано обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі реєстрації народжень 13.06.2007 року зроблено актовий запис за №2197, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13.06.2007.

Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: батько- ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 .

Суд відзначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратив правовий статус дитини, оскільки досяг повноліття.

Позивач, у зв`язку із продовженням навчання, просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення позивачем навчання , але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу(СК) України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані їх утримувати до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Уст. 182 СК України вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі 308/4214/18 стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Отже, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дитину, що продовжує навчання.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у позивача потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

При встановленні судом факту потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків по наданню відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Позивач стверджує, що відповідач має можливість надати матеріальну допомогу на період його навчання має місце роботи, отримує щомісячний дохід, при цьому документів, які підтверджують даний факт матеріали справи не містять. Також, стороною позивача в ході розгляду даної справи клопотання про витребування відповідних доказів не заявлялися.

На підтвердження обставин навчання за кордоном, позивач надав суду довідку про навчання видану навчальним відділом факультету природничих наук Університету Матея Бела в Банській Бистриці від 22.05.2026 року з перекладом на українську мову перекладацьким агентством «Гольфстрим», відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02.09.2025 по 31.08.2026 в навчальному році 2025/2026 є студентом І курсу навчання за навчальною програмою «Прикладна інформатика і розробка програмного забезпечення» на денній формі навчання бакалаврату, П ступінь з стандартною тривалістю навчання протягом 3 років.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.

Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов`язковість якої надана ЗУ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року та вступила в силу в Україні в 2003 році.

Згідно із ст. 1 Гаазької конвенції (далі - Конвенція) ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: а) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; б) адміністративні документи; с) нотаріальні акти; д) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Отже, у силу приписів пункту д ч. 2 ст. 1 Гаазької конвенції довідка про навчання в навчальному році 2025/2026 Євгена Овчинникова від 22.05.2026, видані особою приватного права, є офіційними документами та на них поширюються вимоги цієї Конвенції.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак Апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» повинен бути викладений французькою мовою.

До переліку країн-учасниць Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, відноситься і Словаччина.

Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного у вказаній державі та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

Документи, які завіряються апостилем, не потребують додаткової легалізації, причому їх визнавати зобов`язані на будь-якому державному рівні в державах, які приєдналися до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Тобто, документи цих країн мають бути лише апостилізовані. Апостилізовані документи відміняють вимоги легалізації іноземних офіційних документів.

Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 року №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.

У разі проставлення апостилю на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз`єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.

На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Отже, додана до позовної заяви довідка про навчання в навчальному році 2025/2026 Євгена Овчинникова від 22.05.2026, видана навчальним відділом факультету природничих наук Університету матея Бела в Банській Бистриці ( Словацька Республіка) не відповідають вимогам Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ, дана довідка є не апостилізованим документом, який було видано в іншій державі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до положенняст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмову у позові, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12,13,81,259,263,264,265,268,279,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний тест рішення складено 15.09.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов