Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №613/801/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 613/801/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря – В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу–

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області за підсудністю з Богодухівського районного суду Харківської області надійшла дана цивільна справа.

ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 26.09.1992 року Пархомівською сільською радою народних депутатів Краснокутського району Харківської області, про що складено актовий запис № 24, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.09.1992 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.09.1992 Пархомівською сільською радою народних депутатів Краснокутського району Харківської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис № 24, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.09.1992 року. На теперішній час з шлюб між позивачем та відповідачем носить формальний характер. Подружні відносини фактично припинені. Причиною розпаду сім`ї стали відчуження між сторонами та істотна різниця у поглядах на сімейне життя. Сімейні стосунки між позивачем та підповідачем не склалися також у зв`язку з несумісністю характерів, що унеможливлює збереження сім`ї. Позивач та відповідач протягом тривалого часу спільно не проживають, спільного господарства не ведуть та спільного бюджету не мають, що свідчить про фактичне припинення сімейних відносин між сторонами. Подружжя не бере спільної участі у вирішенні питань сімейного життя, що унеможливлює подальше існування сім`ї як такої.

Таким чином, Позивач не має наміру продовжувати сімейні відносини з Відповідачем, оскільки вони істотно суперечать її інтересам. А отже, подальше збереження сімейних відносин з Відповідачем суперечить вищевказаним положенням законодавств, оскільки такі сімейні відносини вже не є добровільними, що виступає підставою для винесення судом рішення про розірвання шлюбу.

Рішення позивача про розірвання шлюбу з відповідачем усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов`язане з бажанням припинити подальше подружнє життя. Вже довгий період Позивач та Відповідач фактично не підтримують сімейних стосунків, не ведуть спільного господарства, а їх шлюб вже має лише формальні ознаки.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, 25.08.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлявся, надав до суду заяву про визнання позову, просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам цивільного законодавства, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26.09.1998 у Пархомівські сільській раді Краснокутського району Харківської області, актовий запис № 24, що підтверджується копією оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.

Сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, тобто сім`я існує формально.

Клопотань про надання строку на примирення не надходило.

Відомостей, які б спростовували твердження позивача, до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України вбачається, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За приписами ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, сторони на розірванні шлюбу наполягали, суд вважає, що сім`я розпалася остаточно і її збереження неможливе.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Понесені позивачем судові витрати підтверджуються квитанцією про сплату №2457-7573-4397-5077 від 22.04.2026 про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, та беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 50 відсотків від загального розміру судового збору, тобто 532,48 грн., а також щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 50 відсотків від загального розміру судового збору тобто 532,48грн.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідача усі судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Калафутою Д.В. 21.04.2026 укладено договір про надання правової допомоги №DK-2026/068.

Відповідно до п.п.4.1 договору сторони домовилися, що оплата послуг адвоката погодинно складає 1500,00 грн.

До матеріалів справи також додано акт прийому-передачі до договору № DK-2026/068 від 21.04.2026, з якого вбачається, що адвокат виконав, а замовник прийняв такі послуги: юридична консультація адвокатом, час витрачений адвокатом 1 год. 40 хв., вартість послуги 2500,00 грн.; вивчення документів та аналіз законодавчої бази адвокатом, час витрачений адвокатом 1 год. 40 хв., вартість послуги 2500,00 грн.; підготовка та складання позовної заяви про розірвання шлюбу, час витрачений адвокатом 1 год. 40 хв., вартість послуги 2500,00 грн. Разом 5 годин, сума вартості послуг складає 7500, 00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №205/04-26 від 21.04.2026 прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №DK-2026/068 від 21.04.2026 та акту прийому-передачі від 21.04.2026 суму 7 500,00 грн.

Частиною 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши матеріали справи та умови договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026, суд оцінив складність справи, керуючись принципами реальності, розумності та співмірності судових витрат, суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112, 114 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 206, 223, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу– задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 26.09.1992 Пархомівською сільською радою Краснокутського району Харківської області, про що складено актовий запис № 24.

Стягнути із ОСОБА_3 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп), а також витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) .

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Бугаєнко І. В.