Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №627/1002/26 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1002/26

15.09.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 рокус-ще Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області В.А. Каліберда, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 серпня 2026 року не виконала батьківські обов`язки щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,а саме залишила доньку під наглядом чоловіка, який перебував у стані сп`яніння, що могло загрожувати життю та здоров`ю дитини.

Від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за ч.1 ст.184 КУпАП без її участі за наявними матеріалами.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями ст.150 Сімейного кодексу України: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Тобто, при вирішенні питання щодо кваліфікації дій батьків або осіб, які їх замінюють, за ч.1 ст.184 КУпАП необхідно в протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначати, в чому проявилося ухилення батьків, або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , не вказано, в чому конкретно полягає суть адміністративного правопорушення, тобто не міститься ознак об`єктивної сторони даного правопорушення, зокрема, не вказано, в чому саме полягають протиправні дії чи бездіяльність ОСОБА_1 як матері, які вказують на ухилення нею від виконання батьківських обов`язків, що за своїм змістом не є достатнім для визначення складу правопорушення.

Крім того, також слід зазначити, що ухилення від виконання, передбачених законодавством, обов`язків щодо виховання дітей виражається у тривалій систематичній бездіяльності батьків. Сам по собі факт того, що мати залишила дитину з батьком, який начебто перебував у стані алкогольного сп`яніння не може беззаперечно свідчити про те, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів про перебування батька в стані алкогольного сп`яніння, тобто відсутній висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Натомість довідка, що міститься в матеріалах справи, не може вважатися належним та допустимим доказом щодо перебування ОСОБА_3 станом на 13.30 в стані алькогольного сп`яніння.

Також матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлювала той факт, що залишаючи дитину з батьком ОСОБА_3 , останній не здатний безпечно доглядати за дитиною, а також, що дитина фактично залишилася без належного нагляду та ОСОБА_1 передбачала можливу небезпеку для дитини та умисно або з необережності ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків.

Окрім цього, матеріалами справи не підтверджено, що внаслідок залишення дитини з батьком дитина була позбавлена необхідних умов життя, належного догляду чи виховання.

Такі обставини свідчать про безпідставність та формальність такого підходу працівників поліції до оформлення матеріалів, не з`ясування всіх обставин з наданням їм належної правової оцінки, що судом розцінюється як свідчення необ`єктивності під час складання матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано об`єктивну сторону правопорушення, а суд не може виходити за межі інкримінованого протоколом про адміністративне правопорушення діяння, тобто самостійно розкривати об`єктивну сторону, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, у зв`язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.184, 245, 247 КУпАП, суддя- У Х В А Л И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд Харківської області.

Суддя В.А. Каліберда