Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №638/1081/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/1081/26

Провадження № 3/638/900/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

секретаря судових засідань - Сікорського А.С.,

захисниці - адвоката Цикало А.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

в с т а н о в и в:

22 січня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026, визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.

Вищевказаний адміністративний матеріал переданий в провадження судді Яковлевої В.М. 23.01.2026.

Судом встановлено, що 15.01.2026 о 19:00 в м. Харків, пр-т Науки, 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CR-V д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком КНП ХОР ОКНЛ № 110 від 15.01.2026.

Захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокатом Одинцовою В.І. подано до суду пояснення та просила суд про закриття провадження по справі, у якій останній просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисниця ОСОБА_1 – адвокатка Цикало А.О. підтримала свою правову позицію та зазначила таке.

У вказаний час ОСОБА_1 перебував у тверезому стані, алкоголю не вживав. При цьому працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначила, що фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не було, не доведено, що саме він перебував за кермом вказаного транспортного засобу, працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 його законних прав, працівники поліції, не маючи будь-яких підстав, на власний розсуд дійшли візуального висновку про те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, і не запропонувавши пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, одразу відвезли останнього до медичного закладу.

Заслухавши пояснення захисниці, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху України).

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення в справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно зі статтями 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, в повному обсязі доведена дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567047 від 15.01.2026;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

При цьому з долученого до матеріалів справи вищезазначеного відеозапису вбачається, що після зупинки т/з під час спілкування з водієм у працівників поліції виникла підозра щодо перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, після чого, працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився. З відеозапису слідує, що порушень проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не було. При цьому, з даних висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, слідує, що ОСОБА_1 на момент проходження огляду перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Також ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Вказані обставини стали підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису також вбачається, що жодних заперечень щодо факту керування ОСОБА_1 т/з у зазначений час в протоколі про адміністративне правопорушення останній не зазначив.

У свою чергу, підставою для зупинки автомобіля був проїзд ОСОБА_1 на знак «проїзд заборонено».

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не зафіксовано саме факт керування ОСОБА_1 автомобілем, суд сприймає критично, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до п.4 п.6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечу єзбереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Розділом ІІІ Інструкції № 1026 передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

З відеозаписів, досліджених судом, вбачається, що факт руху транспортного засобу працівниками поліції зафіксовано належним чином. Крім того, ОСОБА_1 в момент зупинки автомобіля перебував саме за його кермом, з візуальними ознаками алкогольного сп`яніння. Після проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я на стан сп`яніння, згідно даних висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисниці про неможливість встановлення, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, оскільки, в автомобілі перебували і інші особи суд зазначає наступне.

Так, згідно відеозапису, наявного в матеріалах справи, крім ОСОБА_1 в салоні автомобіля, на передньому пасажирському сидінні перебувала невстановлена особа чоловічої статі.

При цьому, з відеозапису слідує, що одразу після зупинки автомобіля, до нього підійшли працівники поліції та водій відкрив його двері т/з. Далі фіксування відбувається на нагрудну боді камеру працівником поліції.

З відеозапису чітко видно, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 , чого останній не заперечував, та підтвердив свою особу інспектору.

Суд додатково зазначає, що часовий інтервал між зупинкою автомобіля та підходом до нього працівників поліції і відчиненням дверей автомобіля водієм, а також подальшою фіксацією подій працівником поліції на нагрудну бодікамеру не перевищує двох секунд.

Отже, доводи захисниці про недоведеність факту перебування за кермом автомобіля ОСОБА_1 , є безпідставними та необгрунтованими.

Що стосується доводів захисниці про порушення порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 (Далі Порядок).

Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 2, 3, 4 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. При цьому, відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, згідно закону, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп`яніння, передбачені ч. 3, ч. 4 розд. 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у працівників поліції були законні підстави для вимоги до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, адже, вбачаються ознаки перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, працівником поліції роз`яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а згода особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на проходження такого огляду в медичному закладі була волевиявленням ОСОБА_1 , оскільки останній на це добровільно погодився.

Тому, доводи захисниці про порушення порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та безпідставне направлення працівниками поліції ОСОБА_1 на огляд щодо стану сп`яніння до медичного закладу, суд відхиляє.

Що стосується доводів захисниці про недійсність висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції суд зазначає наступне.

Так з системного аналізу «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», за № 1413/27858, огляд особи щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп`яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп`яніння.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що при огляді особи на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції за допомогою приладу - встановлюється ступінь алкогольного сп`яніння, тобто вказується вміст алкоголю, у той же час, при огляді особи на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я - встановлюється сам факт перебування/не перебування особи в стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно даних висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 на момент огляду перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вказаний документ є належним доказом, який складено відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставин, які б підтверджували, що поліцейські допустили грубе порушення вимог закону під час процедури огляду на стан сп`яніння на стан та складанні протоколу про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у вищевказаному протоколі про адміністративні правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження по справі не підлягає задоволенню.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

В даному випадку суд вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік в межах санкції статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 130, ст. ст. 268, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до положень статті 307 - 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом 3 (трьох) місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено та проголошено 15 вересня 2026 року о 09 год. 25 хв.

Суддя В.М. Яковлева