Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №520/5658/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 520/5658/26

Провадження № 2-а/610/72/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

03.06.2026 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.04.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла за підсудністю позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Браславська О.А., до Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області щодо не складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 за не виконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мало місце 14 та 21 лютого 2026 року;

- зобов`язати Службу у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області у повній відповідності з вимогами КУпАП, Інструкцією з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджених наказом Міністерства соціальної політики 06.08.2019, скласти протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 щодо невиконання ним рішення органу опіки та піклування щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мало місце 14 та 21 лютого 2026 року, сформувати протоколи та інші матеріали, що стосуються адміністративних правопорушень в окрему справу і надіслати справу про адміністративне правопорушення до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що від шлюбу, в якому з 20.04.2015 до 11.07.2024 перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживали з матір`ю, проте у подальшому ОСОБА_2 самовільно змінив їх місце проживання, і вони стали проживати з ним. Відповідне рішення суду про визначення місця проживання дітей відсутнє. Щодо дій ОСОБА_2 позивач неодноразово зверталася до поліції та Служби у справах дітей, проте вказані звернення очікуваних результатів не надали. Рішенням Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 20.02.2026 було затверджено висновок та визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дітей. Проте ОСОБА_2 вказане рішення не виконує, чинить перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми. З цих підстав ОСОБА_1 двічі зверталася до Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області з проханням скласти стосовно ОСОБА_2 протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП. Відтак ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у нескладанні протоколів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 (а.с. 1-3).

10.06.2026 через електронний кабінет в системі "Електронний суд" представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування відзиву зазначила, що на звернення ОСОБА_1 відповідачем було проведено відповідні дії, зокрема встановлено з пояснень ОСОБА_2 , що умисно він не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми. Стосовно випадків, про які йдеться у зверненнях ОСОБА_1 до відповідача, ОСОБА_2 зазначив, що 14.02.2026 він возив сина ОСОБА_7 до лікарні, після чого ОСОБА_1 було надано можливість спілкування з дітьми, а 21.02.2026 ОСОБА_2 разом з дітьми перебував на похованні його рідного брата (дядька дітей). ОСОБА_1 було надано відповіді на її звернення з викладом вищенаведених обставин. Крім того, працівники Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області не наділені повноваженнями на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 5, 6 ст. 184 КУпАП та ст. 188-50 КУпАП (а.с. 75-76).

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення була повідомлена своєчасно та належним чином, 10.08.2026 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, 10.09.2026 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 09.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду Балаклійським районним судом Харківської області, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін з урахуванням вимог ст. 286 КАС України (а.с. 65).

Ухвалою суду від 10.08.2026 до участі у справі було залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с. 90).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11.07.2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , зареєстрований 20.04.2015 у виконавчому комітеті Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області, актовий запис № 10, було розірвано. Рішення набрало законної сили 13.08.2024 (а.с. 17-20).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 21, 22).

Рішенням виконавчого комітету Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 20.02.2026 № 96 було затверджено висновок служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області про визначення способу участі матері ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24-27).

У відповіді на заяву ОСОБА_1 від 25.02.2026 щодо створення перешкод ОСОБА_2 у її спілкуванні з дітьми 09.03.2026 Служба у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області надала відповідь № 01-37/185, згідно з якою ОСОБА_2 стосовно вказаних заявником обставин пояснив, що не мав наміру чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми. 14.02.2026 спілкування ОСОБА_1 з дітьми відбулося, а 21.02.2026 батько з дітьми був на похованні рідного брата (дядька дітей) (а.с. 29).

Крім того, 10.03.2026 Служба у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області надала відповідь № 01-37/187 на заяву ОСОБА_1 від 03.03.2026 щодо створення перешкод ОСОБА_2 у її спілкуванні з дітьми. ОСОБА_1 було роз`яснено, що обставини, щодо яких вона зверталася із відповідною заявою мали місце 28.02.2026, а протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а також її право звернення до суду з позовом про усунення перешкод, які чинить батько дітей, з яким вони проживають, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування (а.с. 28).

Представником позивача також долучено до матеріалів справи копію зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом встановлення порядку участі у спілкуванні та вихованні дітей, подану до Зміївського районного суду Харківської області в рамках розгляду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав (а.с. 30-38).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункти 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 5 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст. 242 КАС України).

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав із позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач стверджує, що бездіяльність відповідача полягає у нескладанні протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 184 КУпАП стосовно її колишнього чоловіка, з яким проживають їхні спільні діти, і який не виконує рішення органу опіки та піклування про визначення способу участі позивача у вихованні дітей та чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Стосовно поняття "охоронюваний законом інтерес" в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що в цій справі, обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту, як зобов`язання відповідача скласти протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 184 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , не призведе до ефективного захисту її прав, свобод та інтересів, до відновлення та захисту її батьківських прав. Притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не впливатиме на права та обов`язки позивача.

Крім того, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/3585/18.

З системного аналізу вищевикладеного убачається, що не складення протоколів про адміністративні правопорушення відносно третьої особи не порушує права позивача, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє її права і обов`язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідачем в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, а також недоведеність позивачем обставин порушеного права саме у сфері публічно-правових відносин, суд доходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то понесені позивачем витрати відповідачем не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 19, 20, 140, 159, 160, 241-246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Служба у справах дітей Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64250, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Донець, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 43930600.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 15.09.2026.

СуддяЮ.А. Феленко