Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №404/8375/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/8375/26

Номер провадження 1-кп/404/333/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №12026121010001193 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чорнявка Черкаського району Черкаської області, українця. громадянина України, з повною загальною середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням та судом не встановлено, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовому званні «молодший сержант», перебуваючи в зоні бойових дій в районі населеного пункту с.Охримівка Харківської області, знайшов мисливський ніж та у цей час у нього виник умисел на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Реалізовуючи вказаний кримінально-протиправний умисел, суспільно небезпечний характер свого діяння, порушуючи вимоги п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ №576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, ОСОБА_3 залишив собі знайдений за раніше вказаних обставин мисливський ніж та надалі почав незаконно носити його при собі.

Так, 03.06.2026 року близько 17 год. 27 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на території КНП «КОЛ КОР», що за адресою: просп.Університетський, 2/5, м.Кропивницький, мав при собі клинкову холодну зброю колюче-ріжучої дії – мисливський ніж, який незаконно носив у своєму рюкзаку.

Надалі, 03.06.2026 у період часу з 19 год. 00 хв. по 19 год. 10 хв. ОСОБА_3 був зупинений військовослужбовцями Національної гвардії України, які здійснювали патрулювання прилеглої території, та в ході поверхневої перевірки в ОСОБА_3 у рюкзаку останнього виявили предмет зовні схожий на ніж, який згодом був вилучений слідчим у встановленому законом порядку в ході проведення огляду місця події на території КНП «КОЛ КОР» за адресою: просп.Університетський, 2/5, м.Кропивницький. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/112-26/7413-ХЗ від 18.06.2026, вилучений у ОСОБА_3 ніж є клинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії – мисливським ножем №2 виробництва ПК МООР (серійний номер Н2161, виробництва СРСР), виготовлений промисловим способом, який ОСОБА_3 носив при собі, а саме – у власному рюкзаку, без передбаченого законом дозволу.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що вчинив його за обставин, вказаних в обвинуваченні, носивши при собі, а саме – у власному рюкзаку, холодну зброю – мисливський ніж, повністю підтверджує та погоджується із усіма обставинами вчинення кримінального правопорушення, родовими та видовими ознаками холодної зброї, що є предметом правопорушення, жалкує про вчинене, просить суворо не карати.

Обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. Як показав ОСОБА_3 , у судовому засіданні він дає показання правдиво та добровільно, оскільки повністю визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення. У зв`язку з цим після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч.3 ст.349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у кримінальному провадженні суд обмежився допитом обвинуваченого, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікацію, вказані в обвинувальному акті.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує його дії за ч.2 ст.263 КК України – як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Згідно з положеннями ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинне досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

У відповідності із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст.ст.65, 68 ч.5 КК України, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до наведеної у ст.12 КК України класифікації є нетяжким злочином, є військовослужбовцем, неодружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, осудний, раніше не судимий.

Судом, відповідно до положень ст.66 КК України, встановлено наявність таких обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , як: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, проходження військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Оскільки стороною обвинувачення відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України не ставиться в вину обвинуваченому вчинення кримінального правопорушення за обставин, які обтяжують покарання, суд, розглядаючи провадження в межах висунутого обвинувачення, вважає, що такі обставини не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який, будучи військовослужбовцем, вчинив умисний нетяжкий злочин проти громадської безпеки, суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 у разі призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.263К України, та зважаючи на наявність низки обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, призначає його у мінімальному розмірі.

Підстави для застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, розмір яких складає 1925 грн. 44 коп.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 1925 грн. 44 коп.

Речові докази:

– мисливський ніж з чохлом (т.1 а.п.38-39) – знищити;

– оптичні диски (т.1 а.п.45-46, 52-53) – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Фортечного районного суду

м. Кропивницького ОСОБА_1