Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №752/31182/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 752/31182/25

Номер провадження 2/404/2131/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором у розмірі: 47 090,29 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 11 лютого 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 644327791, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 15600 грн.

На виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору.

20 травня 2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України товариство відступило право вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/36.

На думку позивача, відповідач має непогашену заборгованість, загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем в позовній заяві становить 47 090,29 грн., з них: заборгованість по кредиту - 15 599,07 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 31491,22 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) – 0,00 грн.

23 грудня 2025 року ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва матеріали позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Фортечного районного суду міста Кропивницького.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 03 червня 2026 року прийнято до розгляду матеріали справи, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у АТ «Універсал Банк» виписку про рух коштів.

18 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В даному відзиві, відповідач зазначав, що не заперечує факту укладення договору кредитної лінії та одержання за цим договором кредитних коштів. Не заперечує факту відступлення права вимоги за договором на користь позивача, а також наявності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 599,07 грн.

Заперечує проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі, оскільки положення договору, які регулюють порядок визначення та нарахування процентної ставки, є взаємно суперечливими та не дозволяють однозначно встановити, яка саме процентна ставка – базова чи індивідуальна підлягала застосуванню на кожному конкретному етапі користування кредитом, а саме: пунктом 8.2 Договору встановлено, що процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою (0,98% на день, що становить 357,70% річних).

Одночасно пунктом 3.2 Договору передбачено, що в разі вчинення Позичальником дій щодо продовження Дисконтного періоду Кредитодавець надає знижку у розмірі 0,00% від Базової ставки, тобто реальної знижки не надається, а застосовується та ж Індивідуальна ставка 0,98% на день; застосування знижок, передбачених Договором, визначено як право, а не обов`язок Кредитодавця; перерахунок зобов`язань Позичальника за Базовою ставкою у разі несплати Комісії або користування кредитом понад 6 календарних днів після закінчення Дисконтного періоду може здійснюватися, на вибір Кредитодавця, або за весь строк Дисконтного періоду, або лише за останні 30 календарних днів цього періоду.

Таким чином, остаточний розмір процентної ставки, яка підлягає застосуванню до заборгованості відповідача за кожен конкретний період користування кредитом, поставлено в залежність від одностороннього вибору Кредитодавця, що позбавляло відповідача можливості на момент укладення договору достеменно визначити дійсний розмір своїх грошових зобов`язань.

Відповідач вважає, що положення договору щодо розміру та порядку нарахування процентів за Базовою/Індивідуальною ставкою не можуть вважатися погодженими сторонами з достатньою визначеністю, а тому розмір процентів за користування кредитом підлягає перерахунку за обліковою ставкою Національного банку України, яка діяла у відповідні періоди користування кредитом (з 11 лютого 2025 по 06 березня 2025 – 14,5% річних; з 07 березня 2025 по 16 жовтня 2025, тобто до дати розірвання договору, зазначеної самим позивачем, – 15,5% річних), а не за договірною ставкою 357,70% річних. Орієнтовний розрахунок, здійснений відповідачем виходячи з максимальної суми кредиту 15 600,00 грн. (без урахування часткових погашень та поетапної видачі траншів, інформація про які наявна виключно у позивача) за весь період з 11 лютого 2025 по 16 жовтня 2025 (247 днів), складає приблизно 1 600 – 1 700 грн., що є суттєво (орієнтовно у 18 разів) меншим за заявлену позивачем суму 31 491,22 грн.

З огляду на поетапну видачу коштів (траншами) фактичний розмір процентів, найвірогідніше, буде ще нижчим за наведений орієнтовний розрахунок. Точний розрахунок потребує даних про дати видачі кожного траншу та дати часткових погашень, які наявні виключно у позивача.

Станом на дату укладення договору він перебував у стані залежності, яка могла впливати на його здатність повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час дистанційного укладення кредитного договору через мережу Інтернет.

Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 5 000,00 грн., вважаючи цю суму непропорційною складності справи, яка самим позивачем віднесена до категорії малозначних та розглядається із застосуванням стандартизованого процесуального документа, який позивач використовує в аналогічних справах.

24 червня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив. Вказано, що заперечення відповідача є безпідставними та спростовуються змістом самого договору. Умовами договору чітко визначено види процентних ставок, порядок їх застосування, а також обставини, за яких підлягає застосуванню кожна з них. Базова та Індивідуальна процентні ставки не є взаємовиключними чи такими, що застосовуються одночасно до одного й того самого періоду користування кредитом, а встановлені для різних випадків та етапів виконання позичальником своїх договірних зобов`язань. Сам факт наявності в договорі декількох видів процентних ставок не свідчить про суперечливість його умов, оскільки законодавство не містить заборони на визначення сторонами різних умов кредитування залежно від строків виконання зобов`язань, дотримання позичальником умов акційних програм, пільгових періодів чи інших обставин, прямо передбачених договором. При укладенні договору відповідач мав можливість ознайомитися з усіма його умовами, у тому числі з порядком нарахування процентів, та підтвердив свою згоду з ними. Жодних доказів того, що зміст відповідних положень був для нього недоступним, прихованим або викладеним у спосіб, який унеможливлював розуміння механізму нарахування процентів до відзиву на позовну заяву не додано. Більше того, відповідач не навів жодного конкретного положення договору, яке б прямо суперечило іншому положенню, не зазначив, у чому саме полягає така суперечність, а також не надав власного альтернативного розрахунку заборгованості, який би підтверджував неправильність застосування позивачем відповідної процентної ставки.

Фактично наведені заперечення ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні умов договору та не спростовують правомірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складав 7 (сім) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

У будь-кому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 13.03.2030.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, оформлюючи Договір на сайті Первісного Кредитора, ознайомився з текстом Договору, а тому мав змогу ознайомитися з Правилами та Паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги Фактор, яким є позивач ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору, виключенням може бути лише застосування Кредитодавцем або Фактором п. 9.1.1.7. Договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць, що і було застосовано Позивачем відповідно до повідомлення про дострокове розірвання договору з 16.10.2025 року та подальшого зупинення з вказаної дати нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості.

Договір кредитної лінії № 644327791, на підставі умов якого було здійснено розрахунки заборгованості, був укладеним з дотримання умов Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», а також ЦК України і тому нарахування процентів за даним Договором у розмірах вказаних у розрахунках заборгованості повністю узгоджується його умовами та з законодавчими нормами.

Відповідач не надав жодного медичного документа, висновку лікаря, довідки лікувального закладу чи іншого доказу, який би свідчив про наявність у нього на момент укладення договору психічного розладу або іншого стану, що позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вказано, що позивач надав суду достатні, належні та допустимі докази для підтвердження витрат на правову допомогу.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, у яких вказував, що предметом заперечень є виключно розмір процентів, нарахованих за період з 24 березня 2025 по 15 жовтня 2025, а не факт укладення чи дійсність договору в цілому.

Позивач у відповіді на відзив наводить детальний опис механізму застосування Дисконтної, Базової та Індивідуальної процентних ставок (пункти 3.1, 3.2, 8.2, 8.3, 8.7.1, 8.7.2, 8.9 Договору) та стверджує, що відповідач двічі (18 лютого 2025 та 23 березня 2025), сплативши нараховані проценти, вчинив конклюдентні дії щодо продовження Дисконтного періоду, у зв`язку з чим проценти нараховувались за Індивідуальною ставкою, а в подальшому – за Базовою. Відповідач звертає увагу суду на те, що сам позивач додав до позовної заяви детальний поденний «Розрахунок заборгованості», складений ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Аналіз цього розрахунку, наданого самим позивачем, спростовує наведену вище аргументацію: з 11 лютого 2025 по 18 лютого 2025 нарахування здійснювалося за ставкою 0,83% на день (129,48 грн/день від суми 15 600,00 грн.) – це єдиний період, коли застосовувалась дійсна знижка, і ці проценти (906,36 грн.) та комісія (780,00 грн.) повністю погашені платежем від 18 лютого 2025; починаючи з 19 лютого 2025 і безперервно по 15 жовтня 2025 (206 днів) нарахування здійснювалося за незмінною ставкою 152,87 грн/день, що становить 0,98% від залишку кредиту (15 599,07 – 15 599,36 грн.) – тобто рівно за ставкою, яку договір називає одночасно і «Базовою», і «Індивідуальною»; платіж від 23 березня 2025 на суму 5 045,00 грн. повністю погасив нараховані до того моменту проценти (5 044,71 грн.), однак жодним чином не змінив розмір подальшого денного нарахування – до і після цього платежу ставка становила ті самі 152,87 грн/день. Таким чином, всупереч твердженням позивача про застосування різних ставок залежно від поведінки відповідача, наданий самим позивачем розрахунок об`єктивно підтверджує, що Індивідуальна та Базова процентні ставки є числовo ідентичними (0,98% на день / 357,70% річних), а тому вчинення чи невчинення відповідачем дій щодо «продовження Дисконтного періоду» не мало і не могло мати жодного практичного значення для розміру його зобов`язань.

Детальний виклад позивачем договірного механізму чергування ставок є таким, що не спростовує, а навпаки підтверджує доводи відповідача про ілюзорність та практичну беззмістовність відповідних умов договору: за весь час користування кредитом (за виключенням первісного семиденного періоду) до відповідача застосовувалася незмінна ставка 357,70% річних, незалежно від того, яким саме договірним положенням позивач це обґрунтовує. Заявлена позивачем сума процентів 31 491,22 грн. є точним добутком 206 днів (з 24 березня 2025 по 15 жовтня 2025 включно) на 152,87 грн., що додатково підтверджує наведений вище аналіз.

З огляду на викладене у пункті 2 цього заперечення, відповідач підтримує доводи відзиву про те, що застосування ставки 357,70% річних протягом 206 днів є надмірним і таким, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності (частина 3 статті 509, стаття 627 ЦК України), а також частині четвертій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та просить здійснити перерахунок цих процентів за обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ протягом усього спірного періоду становила незмінно 15,5% річних. Розрахунок процентів за цією ставкою на залишок кредиту 15 599,07 грн. за 206 днів становить: 15 599,07 грн х 15,5% х 206/365 х 1 364,60 грн, замість заявлених позивачем 31 491,22 грн. (різниця – у понад 23 рази).

Просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають можливому стягненню, з урахуванням наведених обставин.

Представник позивача у судове засідання надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 11 лютого 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 644327791, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 15600 грн.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін. Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система Товариства, згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України і містить усі істотні умови та надала Позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить відповідачу та вказана ним у Заявці на отримання кредитних коштів.

Відповідно до умов Договору Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».

Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлений про те, що відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір між товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua .

Згідно умов договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором.

Так, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між сторонами, Кредитодавець надав Позичальникові грошові кошти у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності та платності (п. 2.1, 2.3, 4.1 Договору).

Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриману суму кредиту та сплатити на користь Кредитодавця проценти за користування кредитом і комісію за його надання у порядку, передбаченому договором та Правилами надання коштів у кредит (п.8.1 Договору).

Нарахування процентів та інших платежів за користування кредитом здійснювалося з дати фактичного надання першого траншу до дня повного погашення заборгованості або до моменту припинення дії договору з будь-яких підстав (п. 7.1. п.7.3, 8.2., 9.2.1.2. Договору).

Проценти нараховувалися на фактичний залишок заборгованості Позичальника за кожний день користування кредитом, відповідно до встановленої договором процентної ставки.

Процентна ставка визначена Договором як фіксована та застосовується з розрахунку 365 днів у році, незалежно від високосності року (п. 8.10. Договору).

Розмір процентів, комісії та інших платежів, нарахованих Позичальнику, визначається в електронній системі обліку Кредитодавця та відображається в Особистому кабінеті Позичальника, що є частиною механізму електронної взаємодії сторін за договором.

Розділом 8 Договору передбачений розмір процентів та вартість послуг за користування кредитними коштами (п.8.1-8.15):

п. 8.1. - за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

п. 8.2. - проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору.

п. 7. кінцева дата повернення кредиту – 13 березня 2030.

п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

п.8.5 Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу.

п. 3.1 - на момент укладення цього Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий транш. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору.

У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 19.04.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат.

Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Сторони погодили, що у разі користування Кредитом після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Перерахунок зобов`язань Позичальника по оплаті процентів під БАЗОВУ ПРОЦЕНТУ СТАВКУ, при користуванні Кредитом або несплаті нарахованої Комісії за надання Кредиту після спливу 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду може здійснюватися, на вибір Кредитодавця, за весь строк Дисконтного періоду або лише за останні 30 (тридцять) календарних днів дії Дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим Договором є правом, а не обов`язком Кредитодавця, за винятком повного дострокового погашення Кредиту та сплати нарахованої Комісії за надання Кредиту Позичальником протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування.

Відповідно до умов Договору визначено проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні.

20 травня 2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України товариство відступило право вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/36.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у своїх вимогах вказував, що відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, через що утворилася заборгованість у розмірі 47 090,29 грн., з них: заборгованість по кредиту - 15 599,07 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 31491,22 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) – 0,00 грн.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Судом установлено, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, а також кредитний договір, який містить усі істотні умови та були укладені в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважаються укладеними в письмовій формі. Урахувавши, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також існування у позичальника заборгованості за цим договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 47 090,29 грн., на користь позивача, до якого згідно з умовами договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відсотки за кредитним договором нараховані первісним кредитором та позивачем у межах строку дії договору, що відповідає умовам кредитного договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Крім того, оскільки позов задоволено повністю, суд урахувавши, що в матеріалах справи містяться докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, виходить з того, що реально понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн. є розумним розміром відшкодуванням таких витрат і співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення їх у зазначеному розмірі з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за договором № 644327791 від 11 лютого 2025 року у розмірі 47 090, 29 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 15.09.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова