Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №390/2695/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/2695/26

Провадження № 3/390/681/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р.Суддя Кропивницького районного суду Кіровоградської області Бойко І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ВАД № 489440 від 18.08.2026, ОСОБА_1 , 18.08.2026 близько 12.00 год за адресою: АДРЕСА_2 , взяв із домоволодіння своєї співмешканки - ОСОБА_2 електром`ясорбку та механічну соковижималку, спеціально їх побив та здав на металобрухт для отримання грошових коштів, чим пошкодив майно та завдав матеріальних збитків, чим вчинив домашнє насильство економічного характеру. При цьому фізичного болю та тілесних ушкоджень не завдав..

Згідно ст.268 КУпАП справа розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 11.09.2026 та 18.09.2026, ОСОБА_1 не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою про доставку СМС.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження підлягає закриттю, виходячи з таких підстав.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, коли кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно зі ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, якщо внаслідок таких дій була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство є формою домашнього насильства та включає, зокрема, умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, а також інші правопорушення економічного характеру.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за економічне домашнє насильство необхідно встановити не лише факт вчинення дій щодо майна потерпілої особи, а й те, що такі дії за своїм характером становлять економічне насильство та були спрямовані на позбавлення потерпілої майна або можливості користуватися ним як формою насильницького впливу у межах відповідних сімейних чи близьких відносин.

У якості доказів вини ОСОБА_1 до суду надано письмові пояснення ОСОБА_2 яка зазначила, щ її співмешканець - ОСОБА_1 взяв елекром`ясорубку та механічну соковижималку та здав їх на металобрухт. У письмові пояснення ОСОБА_1 зазначено, що він взяв у своєї співмешканки ОСОБА_2 взяв м`ясорубку та соковижималку розбив їх та здав на металобрухт

Тобто, ОСОБА_1 забрав належні ОСОБА_2 побутові прилади та розпорядився ними на власний розсуд.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що зазначені дії були спрямовані на обмеження ОСОБА_2 у користуванні майном з метою здійснення над нею економічного контролю чи створення матеріальної залежності.

Навпаки, за своїм фактичним змістом дії ОСОБА_1 полягали у вилученні майна з володіння іншої особи та подальшому розпорядженні цим майном на власний розсуд, для отримання грошових коштів.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про спрямованість поведінки особи саме на заволодіння та розпорядження майном, а не на використання позбавлення майна як способу домашнього насильства.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відносинах, які підпадають під визначення осіб, між якими може вчинятися домашнє насильство, не є достатньою підставою для висновку про наявність економічного насильства.

Крім того, здача вилучених речей на металобрухт свідчить про фактичне припинення можливості їх використання потерпілою та розпорядження ними особою, яка їх вилучила. Така поведінка за своїм змістом має ознаки посягання на право власності, а питання щодо наявності в ній складу кримінального правопорушення проти власності, зокрема крадіжки, підлягає вирішенню у відповідному кримінальному провадженні.

При цьому суд у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не вирішує питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення проти власності, а лише встановлює наявність або відсутність складу саме адміністративного правопорушення, передбаченого цією статтею.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, сам факт вилучення ОСОБА_1 у співмешканки побутових речей та подальшої здачі їх на металобрухт безумовно не свідчить про вчинення ним економічного домашнього насильства.

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України, передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.173 -2 , 247, 251, 252 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено та потерпілою протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.А. Бойко