Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №337/5431/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.09.2026

ЄУН 337/5431/26

3/337/945/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Суддя Хортицького районного суду м.Запоріжжя Мурашова Н.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює машиністом крану в ПрАТ «Дніпроспецталь», зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №785900, складеним 24.08.2026 капітаном поліції ДОП СП ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Жмуром М.С., 21.08.2026 о 10:00год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своє матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, ображала нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що подій, в яких її звинувачують, взагалі не було. Вона дійсно наразі проживає за вказаною адресою зі своєю матір`ю та малолітнім сином. Між нею та матір`ю останнім часом напружені стосунки. Мати не хоче, що вона з сином жили разом з нею, вважає, що вона хоче заволодіти квартирою. При цьому, мати страждає на хронічне захворювання, є збудженою, емоційною. Вона всяк намагається уникати будь-яких конфліктів з нею. В той день, вона спочатку ходила з сином на річку, потім до магазину. Коли повернулась додому ввечері, прийшов поліцейський, якого викликала мати, вона пояснила, що конфлікту не було. Але на неї все одно було складено протокол.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її донька постійно ображає її, застосовує фізичну силу, вона б`є її так, щоб не було синців. З приводу тілесних ушкоджень вона не зверталась до лікарні, було соромно. Вона зверталась неодноразово до поліції, доньку викликали, спілкувались з нею та попереджали про відповідальність. Але вона продовжує знущатись над нею. В той день, коли вона відпочивала, донька прийшла додому, підійшла до неї і вдарила по голові за те, що нібито вона вдарила онука. Тоді вона пішла до поліції та написала заяву. Просить притягнути доньку до відповідальності.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності.

Ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому, відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають виказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №785900 від 24.08.2026 ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 21.08.2026 вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_2 та відповідно скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Так, ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

П.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 вказаного Закону України психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки – завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу, тобто наявність в діях наміру, спрямованого на досягнення бажаного результату. Крім умисності, характерним для домашнього насильства є також спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство по відношенню до своєї жертви. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

Слід зазначити, що перш за все, насильством є застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір, тобто це будь-яке застосування сили щодо беззахисних.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп. Для конфлікту як способу взаємодії характерним є баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров`я, ментального розвитку тощо.

Різниця між конфліктом та насиллям, за вчинення якого передбачена відповідальність, полягає у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв`язати спір. При цьому, маніпуляції можуть бути як стилем поведінки в конфлікті, так і проявами домашнього насильства, як то газлайтинг - певні примушування постраждалої сумніватися в своїй адекватності та/чи в адекватності свого сприйняття навколишнього середовища, віктімблейдинг - явище/поведінка, в основі якої знаходиться звинувачення постраждалої у провокуванні насильства щодо неї або в тому, що відносно неї було вчинено насильство.

Самі по собі нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи. При цьому, такі дії повинні викликати у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Суд враховує, що зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається, виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Виходячи з вимог ст.7,245,252,280 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши обставини справи та надані докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом та правосвідомістю, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та її винуватість в ньому належними та допустимими доказами «поза розумним сумнівом» не доведені.

Так, як вже зазначалось, за змістом протоколу подія мала місце 21.08.2026 о 10:00год за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_1 ці обставини заперечує, вказує, що зазначених в протоколі подій не було взагалі. Жодними належними та допустимими доказами ці заперечення ОСОБА_1 не спростовані.

Фактично протокол про адміністративне правопорушення складений за зверненням потерпілої ОСОБА_2 . При цьому, в протоколі про прийняття заяви про вчинення правопорушення від 21.08.2026 зазначено, що ОСОБА_2 просила застосувати заходи реагування до доньки ОСОБА_1 , яка вчиняє домашнє насильство відносно неї, виражаючись нецензурною лайкою. В письмових поясненнях, наданих співробітнику поліції 21.08.2026 ОСОБА_2 зазначила, що в цей день о 10.00год між нею та донькою стався конфлікт, під час якого донька виражалась на її адресу нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою. Конфлікти завжди ініціює донька на грунті того, що вона заважає їй жити в квартирі.

Отже, звинувачення ОСОБА_1 в домашньому насильстві відносно матері ОСОБА_2 ґрунтується виключно на поясненнях потерпілої, які не підтверджуються сукупністю інших належних, допустимих та достовірних доказів.

Суд вважає, що доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні не може ґрунтуватись виключно на поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , враховуючи при цьому, що між ними склались неприязнені особисті стосунки через побутові питання, постійно виникають сварки, що обидві в судовому засіданні не заперечували. Само по собі висловлювання під час таких сварок образливих слів, нецензурної лайки, які не спрямовані на обмеження волевиявлення особи, не становить склад домашнього насильства. В даному випадку ознак свідомого спрямування ОСОБА_1 своїх образ на фізично слабшу за неї ОСОБА_2 , її психологічної переваги над нею в протоколі не наведено і певними доказами не доведено. Ознаки домінування кривдника над жертвою в даній ситуації відсутні.

Таким чином, обставини, викладені у протоколі та інших матеріалах справи, не дозволяють зробити однозначний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу домашнього насильства як адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності та трактується судом на користь ОСОБА_1 ..

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і вважає необхідним на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в цій справі закрити.

Керуючись ст.3,62 Конституції України, ст.7,9,173-2,245,247,256,268,280,283 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Н.А. Мурашова