Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №333/2035/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2035/25

Пр. № 2/333/167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді Наумової І.Й., за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В., представника позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв`язку, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

10.03.2025 р. позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначений її розгляд у порядку загального позовного провадження, також встановлений сторонам строк для надання заяв по суті.

Ухвалою суду від 20.05.2025 р. витребувано з Шостої державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірена копію спадкової справи №305/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час підготовчого провадження, на підставі клопотання позивача, ухвалою суду від 01.07.2025 р. залучено до участі у справі належного відповідача – ОСОБА_4 та прийнятий до розгляду уточнений позов позивача зі зміненою стороною у справі, який позивач обґрунтував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в притулку у Федеративній республіці Німеччина померла мати позивача - ОСОБА_5 .

Спадкоємцю відомо, що за життя вона набула право власності на 3/10 часток житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 є рідним сином спадкоємиці ОСОБА_5 ..

22.01.2025 року представнику ОСОБА_3 за довіреністю нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори було відмолено у видачі свідоцтва по право на спадщину за законом у зв`язку з не поданням документів у визначений законом строк, а також у зв`язку з оформленням спадку на вказаний об`єкт нерухомості за іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину, а саме, як було з`ясовано на ОСОБА_4 , яка є донькою померлої.

Після ознайомлення з матеріалами спадкової справи було встановлено, що ОСОБА_4 отримала свідоцтво про смерть матері в м. Пріцвальк 22.02.2025 року, а заяву про прийняття спадщини подала нотаріусу 20.08.2024 року. Одночасно з цим вона була зареєстрована з матір`ю за однією адресою у м. Запоріжжі, при цьому як мати так і вона не мешкали у м. Запоріжжі, а мешкали у Німеччині.

Зі свого боку ОСОБА_3 отримав свідоцтво про смерть матері в м. Пріцвальк 06.11.2024 року, а заяву про прийняття спадщини, датовану 21.08.2024 року подав нотаріусу 17.01.2025 року.

22.01.2025 року ОСОБА_6 , як довірена особа ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину і отримав вищевказану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями однієї черги, які обидва проживали разом з спадкодавицею поза межами України і відповідно повинні були надати органам нотаріату оригінал свідоцтва про смерть, адже про вказаний факт в Україні актові записи не склалися. Різниця полягає в тому, що ОСОБА_4 отримала та передала документи швидше ніж це зробив ОСОБА_3 , що не позбавляє його права на спадок.

За хронологічним порядком кожен зі спадкоємців діяв наступним чином:

ОСОБА_3 21.08.2024 зробив довіреність на ОСОБА_6 у Німеччині та 21.08.2024 ОСОБА_7 склав заяву про прийняття спадщини у Німеччині.

28.08.2024 проставив апостиль на довіреності та заяві про прийняття спадщини у Німеччині.

04.09.2024 відправлення пошти з Німеччини.

10.09.2024 отримання пошти в Україні.

13.09.2024 переклад довіреності та заяви про прийняття спадщини з нотаріальним посвідченням в Україні з 08.10.2024 видача документа про смерть без апостиля.

11.10.2024 відправлення пошти з Німеччини.

17.10.2024 отримання пошти в Україні.

06.11.2024 повторна видача документа про смерть.

11.12.2024 р. апостиль документа про смерть.

17.01.2025 переклад документа про смерть з нотаріальним посвідченням.

17.01.2025 ОСОБА_6 звернувся до нотаріуса.

22.01.2025 ОСОБА_6 отримав постанову про відмову від нотаріуса

Полякова Л.Г.:

22.02.2024 видача документа про смерть.

16.04.2024 апостиль документа про смерть.

13.08.2024 переклад документа про смерть з нотаріальним посвідченням

20.08.2024 ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса

04.12.2024 ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після померлої матері ОСОБА_5 . У зв`язку зі смертю матері на території Федеративної республіки Німеччина, тривалий час займався оформленням та передачею документів, що підтверджують факт смерті до України. Проте, коли представник звернувся в його інтересах до нотаріуса, з`ясувалося що спадщина вже оформлена іншою особою.

Позивачу не було відомо про існування іншого, попередньо виданого екземпляру свідоцтва про смерть, отже він отримав власний та займався тривалий час його апостилюванням та перекладом, підготовкою заяви також з апостилюванням та перекладом та пересиланням довіреності на уповноваження вести спадкові справи ОСОБА_6 . Поруч із цим, ОСОБА_3 припускався помилок, наприклад отримав 08.10.2024 року примірник свідоцтва про смерть, який передав в Україну, проте не апостилював його, що зумовило повторне отримання свідоцтва ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд: визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 додатковий строк, тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 .

Відповідачка, скориставшись своїм процесуальним правом, подала 09.09.2026 р. в особі представника – адвоката Войтовича Є.М., який ознайомився з матеріалами справи 05.09.2026 р., по суті, відзив на позовну заяву, в якому не визнала позовні вимоги, оскільки вважає, що позивачем не наведено поважних обставин пропуску ним строку прийняття спадщини. Факт перебування позивача за кордоном та тривалість певних процедур самі по собі не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою (повідомленням, телеграмою) у порядку, передбаченому п. 2.1, п. 3.5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до консульської посадової особи консульської установи України у Республіці Польща. Слід також звернути увагу й на те, що перші дії, що пов`язані з прийняттям спадщини, позивач вчинив 21.08.2024 року, тобто вже з пропуском шестимісячного строку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з необґрунтованістю із зазначених у відзиві на позов підстав.

Суд, вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є сином ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , виданого 03.07.1968 року Жовтневим бюро РАЦС м. Запоріжжя.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла в м. Пріцвальк Федеративної Республіки Німеччини, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого 06.11.2024 р. уповноваженим органом зазначеної держави, про що свідчить проставлений 11.12.2024 р. апостиль, переклад яких з німецької на українську мову здійснений та нотаріально посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді 17/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . 17.01.2025 р. до Шостої запорізької нотаріальної контори звернувся позивач, який мешкає у Федеративній Республіці Німеччина із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але постановою нотаріуса від 22.01.2025 р. було відмовлено йому у видачі свідоцтва про спадщину, оскільки позивач пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини і спадкове майно було оформлене іншим спадкоємцем – відповідачем у справі, що підтверджується наявними в спадковій справі документами, які були надані на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі. Також 21.08.2024 р. позивач звертався до нотаріального органу в Федеративній Республіці Німеччині із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 . Також 21.08.2024 р. оформлена позивачем довіреність на ОСОБА_6 , в особі якого ним подавалися вищевказані заяви про прийняття спадщини.

Позивачем на підтвердження заявленої обставини щодо тривалого періоду оформлення його примірника свідоцтва про смерть ОСОБА_5 надані копії поштових конвертів, оформлених іноземною мовою, при цьому за відсутності їх перекладу на українську мову, крім того належного опису їх вмісту не надано. Враховуючи вказане вище, доданий до ний документ про поштовий їх рух не є інформативним як доказ. З огляду на вказане, суд критично відноситься до цих документів і визнає їх недостовірними доказами у справі.

З матеріалів зазначеної вище спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_4 (відповідачка у справі) були зареєстровані за однією адресою. Остання 20.08.2024 р. подала заяву про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті матері, до Шостої запорізької нотаріальної контори.

З відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 09.09.2024 р. на запит державного нотаріуса, вбачається, що позивач на момент смерті ОСОБА_5 не був зареєстрований за постійною зареєстрованою адресою її місця проживання в Україні.

Допитаний в судовому засіданні, за клопотанням позивача, в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є другом позивача. Зазначив, що матір позивача ОСОБА_5 поїхала до нього в Німеччину. Представники державних органів Німеччини влаштували її до спецустанови, де вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач з лютого 2024 р. був обізнаний про смерть матері. З сестрою своєю ОСОБА_4 позивач спілкувався. 10.08.2024 р. він звернувся до свідка з проханням у оформленні спадщини, яка залишалась після смерті матері. 21.08.2024 р. була оформлена довіреність на ім`я свідка для представництва інтересів позивача в процедурі прийняття спадщини, яка була направлена йому в Україну і яку він отримав 28.08.2026 р. Неналежне оформлення примірника свідоцтва про смерть матері позивача (відсутність апостилю) перешкоджало своєчасно звернутися позивачу до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з підпунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.

За змістом статті 1270 ЦК України, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц (провадження № 61-6815св18) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його матір, на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкали в Федеративній Республіці Німеччини. Позивач був обізнаний з лютого 2024 р. про смерть матері.

З урахуванням положень ст. 1261, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини позивачем, як спадкоємцем за законом першої черги, закінчився 01.08.2024 р.

Позивачем не доведено існування непереборних об`єктивних, істотних труднощів для спадкоємця на вчинення дій задля подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його матері шляхом відправлення цієї заяви до нотаріуса в Україну у порядку, передбаченому п. 2.1, п. 3.5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5 або шляхом подачі такої заяви через найближчу до місця проживання позивача консульську установу України у відповідності до підпункту 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310. Як вже зазначалося вище, юридична необізнаність не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи, дії з прийняття спадщини позивач почав вчиняти після закінчення даного строку. Поважних причин не вчинення цих дій протягом встановленого законодавством шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, позивач не навів. Неналежне тривале оформлення позивачем примірника свідоцтва про смерть матері не є поважною причиною пропуску зазначеного строку, оскільки об`єктивних причин, які б перешкоджали позивачу своєчасно оформити належним чином примірник свідоцтва про смерть матері та подати заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законодавством строку, позивачем не наведено та судом не встановлено.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, які у розумінні статті 1272 ЦК України, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, в зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12,13, 141, 206, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, - відмовити.

Рішення може бути оскарженому в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 14.09.2026 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова