Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №333/5695/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/5695/26

Номер провадження 2-а/333/71/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя

у складі: за участю: головуючого – судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Макаренко В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшов позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.05.2026 року на електронну пошту позивача та мобільний застосунок «Резерв +» надійшла постанова № R548639 від 22.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно постанови, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 установив, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн.

Позивач з винесеною постановою не погоджується і вважає її протиправною і такою що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В лютому 2026 року у мобільному застосунку «Резерв+» з`явилась інформація про те, що наявне звернення до Нацполіції щодо нібито порушення правил військового обліку. Як причину розшуку вказано: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Датою початку розшуку (звернення до Нацполіції) визначено 31.01.2026.

Оскільки про обставини правопорушення нічого не було відомо, крім того, що вказане в мобільному застосунку «Резерв+», в листопаді 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з питання з`ясування обставин правопорушення і складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи з метою видалення інформації про розшук. На що представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено, що це можливо здійснити виключно у мобільному застосунку «Резерв+».

21.05.2026 року позивач подав заяву через офіційний мобільний застосунок «Резерв +» щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За результатами розгляду заяви на електронну пошту і в за стосунок «Резерв +» надійшла лише постанова про накладення адміністративного стягнення. Постанова не містить інформацію про місце, час, дату і обставини вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210- 1 КУпАП. Відсутня інформація про наявність будь-яких належних доказів вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення. Інші матеріали адміністративної справи, які містять беззаперечні докази наявності вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, не надані.

Також, згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників та військовозобов`язаних, датою звернення до національної поліції з питання розшуку правопорушника є 31.01.2026. Отже датою виявлення правопорушення є 31.01.2026 або раніше.

Посилаючись на ст.ст. 38, 247, 280 КУпАП, позивач вважає, що орган (посадова особа) повинен був закрити провадження у справі, оскільки часом виявлення правопорушення є 31.01.2026 або раніше, а справа розглядалася 22.05.2026 року. Крім того, зауважує, що він не отримував повістки та не змінював своє місце проживання. Тому просить суд скасувати постанову № R548639 від 22.05.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 27 травня 2026 року провадження по справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також витребувано від відповідача матеріали адміністративної справи, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідачі у встановлений судом строк не подали відзиву, а також не надіслали до суду витребуваних матеріалів.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надіслали заяву про розгляд справи без їх участі. Позов підтримали в повному обсязі.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Постановою № R548639 від 22 травня 2026 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 – ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Згідно цієї постанови за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 22.05.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява особи, в якій зазначено, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Згідно роздруківки розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також наявна інформація про звернення до Нацполіції 31.01.2026 року з причини: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Відповідачами суду не надано матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а відтак суд не має відомостей щодо дати виявлення відповідачем вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивачу інкримінується порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що полягає у неприбутті за повісткою до ТЦК та СП.

Відповідачами не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо виявлення відповідачем вчиненого позивачем адміністративного правопорушення 31.01.2026 року або раніше.

Частиною четвертою статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Положення частини четвертої статті 159 КАС України судом були роз`яснені відповідачу в ухвалі про відкриття провадження по цій справі.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), та зазначає таке.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У цій справі тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинення якого інкриміноване позивачу 31.01.2026 року, та яке, за відсутності доказів відповідача про інше, було виявлено відповідачем в той же день, закінчився 30.04.2026 року.

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача не могло бути розпочато після 30.04.2026 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд визнає доведеними обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позову, а неподання відповідачами суб`єктом владних повноважень відзиву суд кваліфікує як визнання позову.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 22 травня 2026 року № R548639 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов