Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №309/1898/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1898/26

Провадження № 2/309/1008/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення та розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , посилаючись на те, що:

-рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі по 2500грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08.07.2024, до досягнення дітьми повноліття;

-на виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист від 29.01.2025;

-розмір присуджених рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року аліментів є недостатнім для утримання неповнолітніх синів, оскільки в силу свого віку діти потребують більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту тощо, що позначається і на її матеріальному становищі та ставить її у скрутне матеріальне становище;

-спільні діти сторін проживають разом із нею та перебувають на її повному вихованні й матеріальному утриманні;

-відповідач на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, отримує грошове забезпечення та має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначеному рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року;

-згідно сповіщення сім`ї №45 від 12.09.2025, надісланому ІНФОРМАЦІЯ_4 матері відповідача ОСОБА_7 : її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи військовослужбовцем, навідником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , беручи участь в обороні держави та утримуванні збройної агресії Російської Федерації, 06.09.2025 зник безвісти;

-за відповідачем за останнім місцем проходження військової служби зберігається грошове забезпечення, яке є його доходом, і з якого можуть відраховуватися аліменти,

звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та просить суд:

-змінити спосіб стягнення аліментів, що встановлений рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку /доходу/, щомісячно, але не менш 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи із дня набрання рішенням законної сили;

-припинити стягнення аліментів з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі по 2500грн. щомісячно, починаючи з 08.07.2024, до досягнення ними повнолітнього віку, за рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28.10.2024 по справі №309/3321/24.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Представник подав до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити в відсутність позивачки, представника позивачки та відповідача, без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі по 2500грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08.07.2024, до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного суду України від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 заначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та преюдицію факту – в рішенні Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року по цивільній справі №309/3321/24, в цьому випадку не підлягає доказуванню чи спростуванню факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являються батьками дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист від 29.01.2025.

Згідно акту обстеження житлово-побутових і матеріальних умов громадянки ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , складеного депутатом Хустської міської ради Сабадош В.М. від 29.04.2026, довідки про склад сім`ї №123/10.1-11 від 29.04.2026, вбачається, що разом з ОСОБА_1 за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають її діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно сповіщення сім`ї №45 від 12.09.2025, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_4 матері відповідача ОСОБА_7 : відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи військовослужбовцем, навідником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , беручи участь в обороні держави та утримуванні збройної агресії Російської Федерації, 06.09.2025 зник безвісти внаслідок ураження FPV дроном.

Отже, матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є військовослужбовцем, який 06.09.2025 зник безвісти за особливих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.25 ЦК України: здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» №2505-VIII (далі Закон №2505-VIII): набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством (ч.5 ст.8 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).

На вимогу ч.2 ст.9 Закону №2505-VIII: особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Таким чином, набуття ОСОБА_3 статусу особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, не зменшує обсягу його цивільної правоздатності, зокрема не позбавляє його обов`язку утримувати неповнолітніх дітей.

Відповідно до п.2 Порядку про виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі – Порядок): за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У пункті 3 Порядку встановлено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до п.6 Порядку: у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону виплата грошового забезпечення здійснюється рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені

Згідно з п.5 Порядку: виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Отже, за відповідачем за останнім місцем проходження військової служби зберігається грошове забезпечення, яке є його доходом.

Відповідно до ст.81 СК України: перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

П.8 постанови КМ України №146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що позивач має право на отримання виплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей з грошового забезпечення відповідача.

Відповідно до ст.124 Конституції України: юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст.15 ЦК України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ст.16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі ст.2 ЦПК України: завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.180 СК України: батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст.183 СК України: частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України: за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Отже, прерогатива обрання того чи того способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ст.182 СК України: при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності,володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав,у тому числі рухомого та нерухомого майна,грошових коштів,виключних правна результати інтелектуальної діяльності,корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку /доходу/ платника аліментів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»: на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. А отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ст.2 ЦПК України: суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; диспозитивність; пропорційність.

Приватному праву властиві засади добросовісності, справедливості, розумності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №519/2-5034/11).

У цивільному процесі кожна сторона спору доводить ті обставини, про які стверджує. У матеріалах справи відсутні належні, достовірні, допустимі, достатні докази неможливості відповідача сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей.

Враховуючи зміст ст.181, 192 Сімейного кодексу України: розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із покращенням матеріального становища платника аліментів, при зростанні витрат на утримання дітей той з батьків, з ким проживає дитина, може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Та обставина, що з віком потреби дитини зростають, а це в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказуванню. Внаслідок таких змін збільшуються витрати матері на утримання дитини, що в свою чергу свідчить про погіршення її майнового стану.

Також слід визнати, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дітей, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про зміну їх розміру.

З огляду на те, що з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів від 28 жовтня 2024 року пройшов значний час, то зазначені вище обставини самі по собі свідчать про погіршення майнового стану позивачки, що в свою чергу є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів.

Суд дійшов висновку, що позивачка з достатньою переконливістю вмотивувала позов та довела обґрунтованість позовних вимог в частині необхідності зміни раніше встановленого розміру аліментів, довівши в судовому порядку зміни матеріального стану відповідача, наявність у нього постійного доходу, у той час як витрати на утримання дітей зросли у зв`язку зі зміною їх віку, дорослішанням, збільшенням у цьому зв`язку їх матеріальних та соціальних потреб, а також зростанням цін.

З`ясувавши наведені вище фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, та оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв`язку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, правових позицій сторін спору, суд дійшов висновку, що позивачка обґрунтовано та правомірно ставить свої позовні вимоги про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Але, враховуючи принцип розумності та справедливості, з урахуванням того, що:

-обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладається на обох батьків, тобто в рівних частках як на відповідача, так і на позивачку;

-позивачка не надала суду ніяких доказів свого заробітку /доходу/;

-сторони мають двох неповнолітніх дітей віком 16 та 13 років;

-позивачкою надано суду докази того, що відповідач має достатній заробіток для того, щоб сплачувати аліменти – відповідач був мобілізований та є військовослужбовцем, і за ним на даний час зберігається виплата грошового забезпечення;

-позивачка без жодного правового обґрунтування просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на день винесення рішення суду виповнилося 18 років,

суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, слід задовольнити частково – змінити спосіб стягнення аліментів, що встановлений рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року, та в подальшому стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку /доходу/, щомісячно, але не менш 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ними повноліття.

На думку суду ніяких причин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати на користь позивачки аліменти у визначеному вище розмірі, не встановлено.

Відповідно до п.23 Постанови ПВСУ від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач у зазначеній категорії спору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.181,183,192 СК України, Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядом про виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, постановою КМ України №146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 /, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 /місце знаходження: 90400, м.Хуст Закарпатської області, вулиця Корятовича, 10/каб.1; РНОКПП невідомий/, до ОСОБА_3 /місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 / про зміну способу стягнення та розміру аліментів, - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що встановлений рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року, та в подальшому стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку /доходу/, щомісячно, але не менш 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи із дня набрання рішенням законної сили.

В частині зміни способу стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на день винесення рішення суду виповнилося 18 років, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 1331грн.20коп..

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: О.В.Лук`янова