Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №308/10486/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10486/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський місьрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в залі суду, в місті Ужгород, цивільну справу за позовною заявою представника позивача Дідух Євгена Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Українські Фінансові Операції» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 486504 від 05.08.2024 у розмірі 120 720,00, з яких 19 000,00 – сума заборгованості за основним боргом; 66 950,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 34 770,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн; 2662,40 грн. – судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 05.08.2024 рокубуло укладено договір № 486504 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «Лінеура Україна», однак відповідачем належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості.

Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Згідно із Порядком проведення платіжних операцій операції з переказу коштів в національній валюті від Клієнта Споживачам, здійснюється в наступному порядку: 4.5.1. Клієнт перераховує грошові кошти (Забезпечувальний платіж) на рахунок Фінансової компанії, що відкритий в Розрахунковому банку, на умовах, встановлених в цьому Договорі, з урахуванням вимог відповідних платіжних систем. 4.5.2. Клієнт надає Фінансовій компанії Реєстр Споживачів, із зазначенням даних банківських карток та сум, які належить їм перерахувати, зазначена сума не повинна перевищувати перерахованих Клієнтом грошових коштів на рахунок Фінансової компанії, відповідно до п. 4.5.1. цього Договору. Дані банківських карток Клієнтів надсилаються Фінансовій компанії, використовуючи технічні засоби обміну інформацією в режимі реального часу. 4.5.3. Фінансова компанія ініціює переказ зазначених в Реєстрі сум грошових коштів на користь Споживачів із коштів, що надійшли на рахунок Фінансової компанії, відповідно до п. 4.5.1. цього Договору, протягом 1-го банківського дня, в якому було отримано Реєстр, але не пізніше 3-х банківських днів, після отримання зазначеного Реєстру. 4.5.4. Про результат здійснених переказів грошових коштів (успішне або неуспішне перерахування) Фінансова компанія повідомляє Клієнта, шляхом відображення таких даних в Реєстр Транзакцій, в електронному вигляді, шляхом надання доступу до електронного кабінету Клієнту.

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

При цьому 31.03.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Заяви (клопотання) учасників справи.

31.07.2026 року через Канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про закриття підготовчого судового засідання та призначення до судового розгляду по суті.

12.08.2026 року через Канцелядію суду від представника відповідача Дубровської О.М., надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

27.08.2026 року через Канцелядію суду від представника відповідача Дубровської О.М., надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням до Рахівського районного суду.

27.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до того, що Відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів у сумі 12 000,00 грн за кредитним договором, однак вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, Відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на положення Закону України «Про споживче кредитування» та встановлені ним обмеження щодо максимальної денної процентної ставки. На думку Відповідача, з 21.08.2024 року процентна ставка не могла перевищувати 1 %, у зв`язку з чим нараховані позивачем проценти підлягають перерахунку. За власним розрахунком Відповідач визначає належний до стягнення розмір процентів у сумі 69 520,00 грн.

Також Відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаної адвокатом роботи. Посилаючись на практику Верховного Суду, Відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно матеріалів позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судової повістки на номер телефону, зазначений в позовній заяві. До суду надійшла заява представника Відповідача Дубровської О.М., у якій представник просила провести судове засідання, призначене на 15 вересня 2026 року о 09 год. 40 хв., без участі її та відповідача. У поданій заяві представник відповідача також просила суд під час розгляду справи врахувати позицію ОСОБА_1 , викладену у заяві про часткове визнання позовних вимог від 27.08.2026 року.

Таким чином, відповідач та його представник про дату, час і місце судового засідання були обізнані, однак у судове засідання не з`явилися. Представником відповідача завчасно повідомлено суд про причини її неявки та висловлено прохання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.07.2026 року, закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4865040 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 12000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 05.08.2024 року по 31.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

Позичальником було підписано додатковий договір від 07.08.2024 та відповідно кошти у розмірі 7000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на картку споживача.

31.03.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

У момент введення коду, зазначеного в пп.6.1.16 Правил, Клієнт направляє Товариству Електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане електронним підписом Одноразовим ідентифікатором та підписує Кредитний договір. Кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, якщо інший момент набуття чинності не передбачено умовами Кредитного договору. На підписаний сторонами Кредитний договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Оригінал Кредитного договору обов`язково має містити електронний підпис Клієнта та кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу. 6.1.19. Товариство відправляє Клієнту в Особистий кабінет та/або на електронну пошту, вказану Клієнтом, інформаційне повідомлення про підтвердження укладення Кредитного договору, в якому відображає інформацію, що вимагається відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», разом з яким направляє його примірник Кредитного договору у формі електронного документу, що є підтвердженням отримання Клієнтом свого примірника Кредитного договору. У випадку відправлення Кредитного договору в Особистий кабінет, Клієнт приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були ним зазначені під час укладення Кредитного договору та які дають можливість Клієнту переглядати укладений договір, завантажити на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати його у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений умовами договору, матеріали справи не містять.

Оцінка Суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:

1) Чи було укладено договір з відповідачем?

2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?

3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?

Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора «76965».

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (даліЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

З позовної заяви вбачається факт укладання 05.08.2024 р. ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Лінеура Україна». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов`язань між сторонами.

Отримання коштів відповідачем в розмірі 19 000,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за договором позики було переведено на картковий рахунок чотири останні цифри якого 8295, які суд приймає до уваги.

Зазначені обставини ОСОБА_1 в порушення статей 12, 81 ЦПК не спростував.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.

Щодо відсутності квитанцій та будь-яких доказів перерахування їй коштів за договорами, то це не є обов`язковою умовою для підтвердження наявності заборгованості та користування кредитними коштами.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

В даному випадку, факт видачі кредитних коштів підтверджується фактом укладення Кредитного договору, а також факт користування відповідачем такими, оскільки за кредитним договором № 4865040 від 05.08.2024 відповідачу було надано 12 000,00 гривень у користування. В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 07.08.2024 та відповідно кошти у розмірі 7000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на картку споживача. Однак як слідує з розрахунку заборгованості по даному договору, то заборгованість становить суму 120 720,00, з яких 19 000,00 – сума заборгованості за основним боргом; 66 950,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 34 770,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 4865040 первісному кредитору відповідач не надав.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами за первісним кредитором та суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції».

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Враховуючи умови Договору № 4865040 від 05.08.2024 року, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заявлених до стягнення процентів з урахуванням фактичних дат отримання кредитних коштів, строку дії договору та встановлених законом обмежень щодо максимальної денної процентної ставки.

Як встановлено судом, відповідно до п. 1.2 Договору первісна сума кредиту становила 12 000,00 грн. В подальшому, на підставі додаткового договору від 07.08.2024 року, відповідачу було надано додатково 7 000,00 грн, у зв`язку з чим починаючи саме з 07.08.2024 року загальний розмір основного боргу становив 19 000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту становить 360 днів, а саме з 05.08.2024 року по 31.07.2025 року включно.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Разом з тим, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено тимчасове обмеження максимальної денної процентної ставки, відповідно до якого у період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року включно вона не могла перевищувати 1,5 %.

Оскільки Договір № 4865040 укладено 05.08.2024 року, умова договору щодо денної процентної ставки у розмірі 1,5 % відповідала законодавчому обмеженню лише до 20.08.2024 року включно. Починаючи з 21.08.2024 року застосуванню підлягає максимальна денна процентна ставка у розмірі 1 %.

Таким чином, за період з 05.08.2024 року по 06.08.2024 року включно проценти підлягають нарахуванню на первісну суму кредиту 12 000,00 грн за ставкою 1,5 % на день: 360,00 грн. (12 000,00 грн ? 1,5 % ? 2 дні).

За період з 07.08.2024 року по 20.08.2024 року включно, після отримання відповідачем додаткових 7 000,00 грн, проценти підлягають нарахуванню на суму основного боргу 19 000,00 грн: 3 990,00 грн.(19 000,00 грн ? 1,5 % ? 14 днів).

Таким чином, за період з 05.08.2024 року по 20.08.2024 року включно загальна сума процентів становить 4 350,00 грн.

Починаючи з 21.08.2024 року нарахування процентів за ставкою 1,5 % на день є неправомірним у частині, що перевищує встановлений законом максимальний розмір у 1 % на день.

За період з 21.08.2024 року по 31.03.2025 року включно кількість календарних днів становить 223 дні. Відтак розмір процентів за цей період становить: 42 370,00 грн.(19 000,00 грн ? 1 % ? 223 дні).

Отже, загальний розмір процентів, які могли бути правомірно нараховані первісним кредитором за період з 05.08.2024 року по 31.03.2025 року включно, становить: 46 720,00 грн.(4 350,00 грн + 42 370,00 грн).

Згідно з п. 1.1 Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача. Оскільки Договір факторингу укладено 31.03.2025 року, проценти новим кредитором можуть нараховуватися починаючи з 01.04.2025 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 4865040 строк кредитування закінчувався 31.07.2025 року, а тому проценти після переходу права вимоги могли нараховуватися за період з 01.04.2025 року по 31.07.2025 року включно. Зазначений період становить 122 календарні дні. Враховуючи законодавче обмеження денної процентної ставки у розмірі 1 %, розмір процентів за цей період становить: 23 180,00 грн.(19 000,00 грн ? 1 % ? 122 дні).

Отже, загальний розмір процентів за період дії Договору № 4865040 від 05.08.2024 року, який відповідає умовам договору та імперативним вимогам законодавства, становить: 69 900,00 грн.(46 720,00 грн + 23 180,00 грн)

Відтак загальна сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 69 900,00 грн.

При цьому суд враховує, що перехід права вимоги за договором факторингу не змінює обсягу прав боржника та не може надавати новому кредитору право вимагати від боржника виконання зобов`язання на умовах, які суперечать імперативним вимогам законодавства. Тому ТОВ «Українські Фінансові Операції» після набуття права вимоги мало право нараховувати проценти лише в межах передбаченого законом максимального розміру.

Суд також зазначає, що сам факт наявності розрахунку заборгованості, складеного позивачем на підставі умов кредитного договору, не є безумовною підставою для стягнення визначеної у ньому суми. Суд зобов`язаний перевірити правильність такого розрахунку, у тому числі правильність визначення періоду нарахування процентів, суми основного боргу, застосованої процентної ставки та відповідність розрахунку імперативним нормам чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача за договором № 4865040 від 05.08.2024 року підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 19 000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором в сумі 46720,00 грн, відсотки нараховані ТОВ «Українські Фінансові Операції» в сумі 23180,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000.00 грн суд зазначає наступне.

Адвокатом Дідух Є.О. надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а саме: засвідчена копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року; засвідчена копія довіреності ТОВ "Українські Фінансові Операції" уповноважує адвоката Дутка Є.О. представляти інтереси в судах; засвідчена копія виконаних робіт адвокатом Дідух Є.О.; засвідчена копія заявки № 4865040 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року; детальний опис робіт № 4865040 від 12.01.2026; засвідчена копія акту прийому-передачі виконаних робіт правової (правничої) допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги №4865040 від 12.01.2026 року; засвідчена копія детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року; засвідчена копія ордера на надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно вимог статті 137,141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Суд вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем в суді на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи.

Зокрема, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, справа в силу вимог закону не є складною, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000 грн є завищеними, оскільки становлять надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в судах різних інстанцій по Україні перебувають аналогічні спори. А тому, враховуючи однотипність справ, наявні підстави для висновку про їх шаблонність, що, своєю чергою, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на складання позову.

Ураховуючи принципи співмірності, а також наявність клопотання представника відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді в загальному розмірі 2 500 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За вимогами статей 76–81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених дослідженими судом доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1960,63 грн. (2662,40 грн * 88900,00 грн / 120720,00 грн).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 260, 263, 265, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 517, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд, –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача Дідух Євгена Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (ЄДРПОУ: 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. «Н», «П») заборгованість за Договором № 4865040 від 05.08.2024 у розмірі 88 900,00 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, з яких 19 000,00 (дев`ятнадцять тисяч) гривень, 00 копійок – сума заборгованості за основним боргом; 46 720,00 (сорок шість тисяч сімсот двадцять) гривень, 00 копійок – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 23 180,00 (двадцять три тисячі сто вісімдесят) гривень, 00 копійок – сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (ЄДРПОУ: 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. «Н», «П») судовий збір у розмірі 1960,63 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят) гривень, 63 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.