Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №302/795/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/795/26

Провадження № 2/302/521/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця – адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

у с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця – адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Майдан Хустського району Закарпатської області померла його баба ОСОБА_5 , 1930 р. н., що стверджується виданим 06.04.2025 свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишила заповіт, який 27.03.2014 посвідчений секретарем виконкому Майданської сільради Міжгірського району Закарпатської області Бурдою Л. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №13, згідно з яким вона зробила таке заповітне розпорядження: 1) один цілий житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0872 га в урочищі «Біля будинку», земельну ділянку площею 0,0458 га в урочищі «Біля будинку» згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗK № 036409 заповіла ОСОБА_2 ; 2) земельну ділянку площею 0,1731 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК № 016420 в урочищі «Мочар», ділянку площею 0,0769 га, згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в урочищі «Ріка» заповіла своїй онуці ОСОБА_3 ; 3) земельну ділянку площею 0,1205 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в урочищі «Лужки» заповіла йому як своєму онуку (позивачу); 4) земельну ділянку площею 0,1662 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в урочищі «Город» заповіла своїй онуці ОСОБА_4 . Цей заповіт незмінений і нескасований.

4 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Корбутяк І. В. зареєстровано спадкову справу № 59597041 (номер у нотаріуса 42/2016) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 , що вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45305192 від 04.10.2016. Однак нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом до майна померлої ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю у неї як спадкоємиці правовстановлюючих документів на спадкове майно. За цих підстав ОСОБА_2 звернулася 11.04.2025 з позовом до суду про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом (справа № 302/507/25).

Під час розгляду цивільної справи № 302/507/25 за позовом ОСОБА_2 судом було залучено у справу як третіх осіб без самостійних вимог його та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.05.2025 у справі № 302/507/25 позов ОСОБА_2 задоволено та визнано за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки площами 0,0458 га і 0,0872 га урочищі «Біля будинку».

Указував, що під час розгляду зазначеної справи в суді за позовом ОСОБА_2 та після ознайомлення з матеріалами цієї справи, він у травні 2025 року довідався про наявність заповітного розпорядження складеного при житті його бабою ОСОБА_5 на його користь. До цього часу йому не було відомо про даний заповіт, оскільки оригінал заповіту зберігається у ОСОБА_2 і остання не повідомляла його про це заповітне розпорядження, а тому після смерті баби протягом шести місяців із дня її смерті він і не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та пропустив строк для прийняття спадщини.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.12.2025 у справі № 302/1506/25, що набрало законної сили 16.01.2026, йому було визначено додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини як спадкоємцю за заповітом. Після чого він подав до приватного нотаріуса Корбутяк І. В. заяву про прийняття спадщини за заповітом до майна померлої ОСОБА_5 .

Однак приватна нотаріуска Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І. В. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , у зв`язку з відсутністю /неподанням/ оригіналу правоустановлюючого документа та рекомендувала йому звернутися до суду для визнання за ним права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

Зауважував і те, що оригінал державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036409 від 30.08.1995, який був виданий за життя ОСОБА_5 , утрачено. Однак копію такого видано ГУ Держгеокадастром у Закарпатській області на запит його представниці-адвокатки Гренджі В. Ю.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд визнати за ним як за спадкоємцем за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку в урочищі «Лужки», розташованої на території Майданської сільської ради Хустського району Закарпатської області, площею 0,1205 га, цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036409, виданого Майданською сільською радою народних депутатів 30.08.1995 на ім`я ОСОБА_5 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 7 липня 2026 року залучено до участі в цій справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідачі Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не скористалася.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.07.2026 закрито підготовче провадження у даній та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця – адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені. Водночас представницею позивача ОСОБА_1 - адвокаткою Гренджою В. Ю. подано до суду 29.07.2026 і 15.09.2026 заяви, в яких вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.196,212).

Представниця відповідача Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області Бонкало В. В. у судове засідання також не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання була належним чином повідомлена, проте подала до суду 08.09.2026 заяву, в якій зазначила, що Міжгірська селищна рада заперечень щодо задоволення позову ОСОБА_1 немає та просила розглянути дану справу без її участі (а.с.208,209).

Співвідповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у судове засідання теж не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання була належним чином повідомлені (а.с.183-185,189-191,200-205), про причини своєї неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що свідчить видане 06.04.2016 свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Відповідно до заповіту від 27.03.2014, посвідченого секретарем виконкому Майданської сільради Міжгірського району Закарпатської області Бурдою Л. Ю. і зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: 1) один цілий житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,0872 га в урочищі «Біля будинку», земельну ділянку площею 0,0458 га в урочищі «Біля будинку» згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗK № 036409 заповіла ОСОБА_2 /відповідачці/; 2) земельну ділянку площею 0,1731 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК № 016420 в урочищі «Мочар», ділянку площею 0,0769 га згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в урочищі «Ріка» заповіла своїй онуці ОСОБА_3 /відповідачка/; 3) земельну ділянку площею 0,1205 га згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в урочищі «Лужки» заповіла своєму онуку ОСОБА_1 /позивачу/; 4) земельну ділянку площею 0,1662 га відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗК № 036409 в урочищі «Город» заповіла своїй онуці ОСОБА_4 /відповідачці/(а.с.9,10).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І. В. від 22.05.2026 № 02-14, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1205 га в урочищі «Лужки». Відмову нотаріус обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 не подав оригіналу правовстановлюючого документа на цю земельну ділянку (а.с.11).

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Майданської сільради Міжгірського району Закарпатської області за № 1010 від 04.10.2016, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , 1930 р. н., була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , і на день її смерті за цією адресою, окрім неї, ніхто не проживав та не був зареєстрованим (а.с.12).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 45305193 від 04.10.2016 вбачається, що 04.10.2016 приватною нотаріускою Корбутяк І. В. зареєстровано спадкову справу за № 59597041 за спадкодавицею ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.05.2025 у цивільній справі № 302/507/25, яке набрало 28.06.2025 законної сили, зокрема визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , а саме: - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,0458 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в урочищі «Біля будинку» с. Майдан Хустський район Закарпатська область, кадастровий номер 2122483300:01:006:0130, визначену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036409 від 30 серпня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42; - земельну ділянку площею 0,0872 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «Біля будинку» с.Майдан Хустський район Закарпатська область, кадастровий номер 2122483300:01:006:0128, визначену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №036409 від 30 серпня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42 (а.с.14-23).

Як видно з рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.12.2025 року у справі № 302/1506/25, яке набрало 16.01.2026 законної сили, ОСОБА_1 /позивачу/ було визначено додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті баби ОСОБА_5 , 1930 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалістю два місяці із дня набрання рішення законної сили (а.с.24-31).

Як видно з копії державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036409, виданого Майданською сільською радою Закарпатської області 30.08.1995 і зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42, ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельні ділянки загальною площею 0,4966 га, які розташовані на території Майданської сільської ради Закарпатської області, що складаються з п`яти автономних ділянок (а.с.34).

З технічної документації видно, що ОСОБА_5 належить на праві приватної власності земельні ділянки загальною площею 0,4966 га, які розташовані на території Майданської сільської ради Закарпатської області, що складаються з п`яти автономних ділянок (а.с.35-38).

Зі витягу з рішення 8-ої сесії 22-го скликання Майданської сільської ради народних депутатів від 15.07.1995 видно, що ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку загальної площі 0,49 га (а.с.39).

Відповідно до рішення 8-ої сесії 28-го скликання цієї ж ради від 15.07.1997 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки», ОСОБА_5 на підставі Декрету КМУ від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок» передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,49 га, яка знаходиться на території Майданської сільської ради (а.с.40).

Як видно із довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, а саме земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Майдан, Міжгірської територіальної громади Хустського району Закарпатської області, загальною площею 0,1205 кв. м, то станом на дату формування довідки 09.06.2026 вартість оціночного цього об`єкту нерухомого майна становить 126 004,99 гривень (а.с.41-43).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою ст. 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За приписами пункту «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв?язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця – адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку в урочищі «Лужки», що знаходиться на території Майданської сільської ради Хустського району Закарпатської області, площею 0,1205 га, цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, яка зазначена в Державному акті про право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036409 від 30.08.1995 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 42.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 15.09.2026.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач-1 Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження селище Міжгір`я, вул. Шевченка 77 Хустського району Закарпатської області, ЄРДПОУ 04350910;

Відповідачка-2 ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідачка-3 ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідачка-4 ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя В. Ю. Готра