Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №302/904/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/904/26

Провадження № 2/302/582/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

15 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтувала тим, що 2 лютого 2023 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Берегівським відділом ДРАЦС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 25. Від даного шлюбу у сторін дітей немає.

Зазначала, що після укладення шлюбу сімейне життя у них не склалося через різні погляди на життя, як наслідок у них виникли дуже несприятливі умови для спільного проживання. Їхні відносини поступово стали погіршуватися, оскільки їх характери зовсім різні, у них відсутнє взаєморозуміння, довіра, повага та спільні життєві цілі, через що між ними постійно виникали конфлікти.

Указувала, що сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть та на даний час шлюб між ними носить формальний характер, а тому збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. До того ж ужиття заходів щодо примирення подружжя не є доцільним, оскільки не виправить стан їхніх шлюбних відносин, які фактично є припиненими протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів.

Посилаючись на наведені вище обставини, а також через неможливість розірвати шлюб у позасудовому порядку, просила суд шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований у Берегівському відділі ДРАЦС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 25, розірвати.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням їй десятиденного строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.07.2026 відкрито провадження в цій справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася повторно, хоча була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас нею як у позовній заяві, так і заяві поданій до суду 09.07.2026 висловлено прохання про розгляд справи за її відсутності, а також вона не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з`явився повторно, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.23,26,32,34).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.09.2026 постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що сторони перебувають між собою у шлюбі, який був зареєстрований у Берегівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 25, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого наявний у матеріалах справи.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За приписами ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 24 СК України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно зі ст. 111 СК України суд уживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У даному випадку позивачка вважає неможливим продовжувати шлюбні відносини, а відтак суд не вживає заходи щодо їх примирення.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як установлено судом, подружні стосунки між сторонами припинені з причин розбіжностей їх характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові і довіри один до одного та припинення шлюбних відносин у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з цим позовом про розірвання шлюбу.

З огляду на наведене та з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд доходить висновку, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим та подальше збереження шлюбу суперечитиме насамперед інтересам позивачки.

Отже, враховуючи зазначене вище, а також керуючись принципами об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд уважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованою.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не бере до уваги в якості доказу сплати судового збору за подання позовної заяви в цій справі надану позивачкою копії платіжної інструкції № 1.683967495.1 від 27.05.2026, оскільки дана платіжна інструкція надавалася до позовної заяви в іншій цивільній справі № 302/729/26 про розірвання шлюбу між цими ж сторонами, яка була повернута позивачці ОСОБА_1 на підставі ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.06.2026.

Як регламентовано пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.

Зважаючи на те, що позивачкою в цій справі не було сплачено судового збору, а відтак з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279,282, 284, 288, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 02.02.2023 у Берегівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 25, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Закарпатського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 15.09.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В. Ю. Готра